Файнтух Соломон Овсійович

Файнтух Соломон Овсійович (нар. 16 жовтня 1899, Бердичів, Київська губ., Російська імперія – пом. 18 липня 1985, Харків, УРСР, СРСР) – український композитор та диригент, член Спілки композиторів України.

Соломон Овсійович Файнтух народився 16 жовтня 1899 року в Бердичеві в родині кантора Єшуа-Еліє (Овсія Давидовича) та домогосподарки Естер Файнтухів. Усього в родині було семеро дітей. Родина Файнтухів мала релігійні коріння: дід Соломона був рабином (єврейським священиком) у Бердичеві, батько – кантор однієї з бердичівських синагог, співав у синагозі та керував хором. Музичний талант батька передався і маленькому Соломону.

Початкову освіту Соломон Файнтух отримав у Бердичеві в невеликій єврейській школі (єшиві). Та громадянська війна 1918-1921 рр. внесла свої корективи у життя – влітку 1918 року родина Файнтухів, рятуючись від єврейських погромів, які чинили війська Гетьманату, переїхала з Бердичева до Харкова, де проживав брат голови сімейства Аарон Файнтух.

У Харкові Соломон отримав можливість здобути музичну освіту. Тут у 1918-1921 рр. він навчався в консерваторії по класу фортепіано А.М. Корещенко. У 1927 році Соломон Овсійович закінчив Харківський музично-драматичний інститут.

З 1930 по 1933 рік Соломон Файнтух – художній керівник та диригент Капели Наркомосу УРСР. Та все ж він тяжіє до викладацької роботи: на протязі декількох періодів – у 1932-1935, 1940-1941 та 1946-1950 рр. Соломон Овсійович працював викладачем у рідній йому Харківській консерваторії.

З 1934 по 1937 рік Соломон Файнтух працював музичним керівником та диригентом “Експериментальної оперної студії”. У 1937 році будучи вже членом Союзу композиторів України Соломон Файнтух організував єврейський (кляйзмерний) симфонічний ансамбль і до 1940 рок був його художнім керівником та диригентом. Ансамбль мав у своєму репертуарі фольклорні та професійні композиторські твори, користувався значним успіхом серед слухачів. Відомий єврейський композитор Зіновій Компанієць писав, що це був дуже цікавий колектив, а сам Соломон Овсійович був його душею.

У цей період в театрі оперети працювала сестра Соломона – Єшке (Олена) Овсіївна Файнтух, що стала у цей час примою театру.

Єврейський оркестр проіснував недовго – незабаром розпочалась німецько-радянська війна. З 1941 по 1944 рік Соломон Файнтух працював композитором та диригентом симфонічного оркестру Ворошиловградської філармонії. По закінченні війни повернувся до роботи у Харківській філармонії.

Соломон Файнтух. Єврейський танець.
Державний ансамбль Єврейської народної музики і пісні Української РСР під керівництвом Соломона Файнтуха. Грампласттрест, 1939 р.

У своїй композиторській творчості Соломон Овсійович Файнтух звертався до різних музичних жанрів – це і романси, сюїти, обробки народних пісень, музика до драматичних вистав, оперети. У 1947 році він став одним із авторів Державного гімну УРСР (авторський колектив під керівництвом композитора А.Д. Лебединця, гімн затверджений у 1949 році).

Соломон Файнтух був одружений – дружина Раїса була сестрою харківського композитора Заграничного. Їх донька Іна стала архітектором (померла у 1988 році, похована у Харкові).

Помер Соломон Овсійович Файнтух 18 липня 1985 року, похований у Харкові.

Твори Соломона Овсійовича Файнтуха:

• оперети — “Дощ”, “Чаклунка”, “Сільське одруження”, “Голубий Дунай”;
• для солістів, хору і симфонічного оркестру — ораторія-балада “Слово о борьбе украинского народа в Отечественной войне” (сл. П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, 1947, 2-а ред. 1965);
• для хору у симфонічного оркестру — поема “Моріс Вінчевський” (1934);
• для симфонічного оркестру — Поема (1934);
• для оркестру російських народних інструментів — Сюїта на гуцульські теми (1948);
• смичкові квартети: I (1927), II (1968);
• для фортепіано — Сюїта (1949);
• для голосу і фортепіано. — романси, пісні на слова Лесі Українки, Р. Бернса в перекладі С. Маршака, Я. Івашкевича та інших;
• хори;
• музика до драматичних спектаклів;
• обробки українських народних пісень.

Джерела і література:

Соломон Файнтух. // Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — 2 т., с. 190-191.

Соломон Сол Леви. Я – Еврей?! – Художественно-документальная повесть: http://www.proza.ru/2010/05/17/1075