Це стаття-доповнення до однойменного нарису, опублікованого у збірці “Мій Бердичів в історичних нарисах. Випуск 2”, с. 53-61.
Цікаві факти, що не увійшли до нарису
Під час розкопок старого єврейського кладовища, що займав територію нинішнього парку відпочинку ім. Т.Г Шевченка, у 1929 році археологи планували закласти у його південній частині контрольний розкоп. Адже саме там знаходились насипи, які могли бути зовнішніми валами середньовічного та пізньосередньовічного Бердичева.
Якщо звернути увагу, зліва бачимо земляне підвищення.
Цікаво, де саме проходив той вал, якщо то саме він був?
Моє припущення наступне: коли наприкінці XVII століття Бердичеві почали масово заселяти євреї (як відомо, кагал в містечку утворили у 1712 році), власники міста дозволили їм влаштувати власне кладовище. І з огляду на ставлення до них місцевого населення – лише (і виключно!) за межами містечка.
Євреї обрали східну околицю містечка, оскільки за релігійною традицією з молитвами звертались стоячи обличчям на Єрусалим, або на схід. А на той час “за містечком” – це означає “за оборонними мурами” (за захисним валом). Так що цілком можливо, що південна частина колишнього кладовища – це і є той зовнішній вал тогочасного Бердичева. Адже саме за нинішнім парком відпочинку розпочинався Низгірецький ліс, через який проходив тракт на Білопілля (нині це вулиця Білопільська-Європейська).
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
