Таємниця сімейної фотографії

Нещодавно на власній сторінці в мережі Фейсбук сайт Житомирщина історична опублікував цікаву фотографію з підписом “Бердичів, початок 1920-х рр. Приватна садиба сім’ї Вінцентія та Анелі Гурецьких” (фото надіслала читачка Julita Marushchak) та проханням ідентифікувати конкретне місце розтушування цього будинку.

Фотографія зацікавила, тим більше, що вперше побачив її більше року тому – у лютому 2018 року, коли Микола Марущак надіслав її мені на ідентифікацію з тим же проханням. Але на той час місце знаходження будинку визначити не вдалось – фото було вкрай малим за розміром (506×350 px), що не дозволяло бачити деталі.

Нині маємо фотографію значно більшого розміру. І це кардинально змінило ситуацію – дозволило ідентифікувати місце.

Вдалось це зробити за декількома деталями. Зокрема:

• На задньому плані (верхній правий куток фото) видно підвищення з пологим спуском до берега річки. Отже, маємо орієнтир – Лиса гора, спуск до річки, мікрорайон Солдатського пляжу. Ще один орієнтир – військові казарми та котельня з залізною трубою (до речі, остання збережена до сьогодні). Нехай не бентежить читача відсутність дерев на Лисій горі – їх висадили на цьому місці лише у 60-х роках минулого століття.
• У тому ж місці фотографії видно фрагмент фронтону житлового будинку та дах. Зокрема, у центрі фронтону спостерігаємо два вентиляційні вікна симетрично повздовжній осі будинку, ще два слухових вікна меншого розміру – на тому ж рівні по краям будинку. І головне, цей будинок існує й нині! Це житловий будинок по провулку Пляжному, 12 (на карті Google він чомусь має номер 10). Будинок збудований до 1900 року, перебував у власності заможного єврея Шлуглейта.
• На розі садиби видно номерний вказівник, на ньому номер – 11. Це означає, що будинок знаходиться на лівому боці вулиці.

Вказані деталі й дозволили зорієнтуватись: приватна садиба сім’ї Вінцентія та Анелі Гурецьких (двоповерхова, до речі) знаходилась на провулку Олександрівському, який проходив паралельно вулиці Максима Залізняка (сучасна назва; у радянський період – вулиця Воровського, у дореволюційний час – вулиця Олександрівська), неполадік будинків №7 та №9 (нумерація сучасна) по вулиці Максима Залізняка. Нині цю територію займає машинобудівний завод ПАТ “Беверс” (“Комсомолець”).

Завод отримав цю земельну ділянку на початку 50-х років для розбудови виробництва, у 70-х на місці садиби збудували центральну прохідну. Коли зник будинок, зображений на фото, достеменно невідомо.

Також припускаю, що фотограф у цей момент знаходився на балконі будинку №9.

Далі декілька фото з поясненнями на підтвердження цієї версії.

Анатолій Горобчук