Сікорський Микола Онуфрійович

Сікорський Микола Онуфрійович (нар. 18 червня 1920, с. Чехи (нині Дубівка) нині Бердичівського району, Українська РСР – пом. 24 жовтня 1990, Євпаторія, АР Крим, СРСР) – учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Сікорський Микола Онуфрійович народився 18 червня 1920 року в селі Чехи (нині село Дубівка) Бердичівського району в сім’ї робітника. Українець.

Ще в дитинстві його родина переїхала в Амурську область до міста Свободний (рос. Свободный). Тут у 1938 році Микола Онуфрійович закінчив 9 класів Свободненської середньої школи. Працював шофером на вагоноремонтному заводі у місті Свободний Амурської області.

У 1940 році Миколу Сікорського вступив до лав Червоної Армії. Проходив військову службу моряком на Тихоокеанському флоті.

На фронтах німецько-радянської війни Микола Онуфрійович із 3 вересня 1941 року. Перебував у складі 66-го окремого загону дегазації і димомаскування Червонопрапорної Дніпровської флотилії. Воював під Ленінградом, Сталінградом, на Дніпрі у складі річкових флотилій і на першому Білоруському фронті. Був двічі поранений.

Під час одного з боїв Микола Сікорський разом із двома червоноармійцями сам викликався на коригування вогню бронекатерів. Не звертаючи уваги на сильний вогонь ворога, Микола Онуфрійович провів коригувальну групу в зайняте ворогом село, непомітно для ворога зайняв позицію і на протязі 12 годин коригував вогонь бронекатерів. У результаті сміливих та вмілих дій коригувальників вогнем наших кораблів було знищено 7 гармат, 6 мінометів противника, ліквідовано 9 вогневих точок.

13-14 липня 1944 року Микола Сікорський брав участь у боях за утримання плацдарму в місті Пінськ, коли десантники у кількості 30 бійців вистояла проти натиску переважаючих сил ворога. Десант, що висадився у районі Пінська, діяв сміливо та рішуче. На околиці Пінська було виявлено табір військовополонених. Микола Сікорський разом із десантниками знищили охорону табору та заволоділи складом із озброєнням. Микола Онуфрійович разом зі звільненими полоненими перенесли зброю до позицій. Тут він, керуючи кулеметом, разом із товаришами відбив загалом 29 атак ворога. Три дні та три ночі не стуляли очей червоноармійці. На четвертий день німецьке угрупування в районі Пінська було знищене військами 1-го Білоруського фронту. Усі захоплювались мужністю і стійкістю десантників, які з честю витримали суворе випробування.

За високу військову майстерність і стійкість старшині 1-ї статті, червонофлотцю 66-го окремого загону дегазації і димомаскування Червонопрапорної Дніпровської флотилії Миколі Онуфрійовичу Сікорському Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1945 року присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі “Золота Зірка” (№5880). Микола Сікорський також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, численними медалями.

По закінченні німецько-радянської війни Микола Онуфрійович Сікорський був звільнений у запас у званні старшини 1-ї статті. У 1958 році закінчив школу торгових працівників. Проживав у місті Євпаторія (Крим), працював на одному з підприємств системи громадського харчування.

Помер Сікорський Микола Онуфрійович 24 жовтня 1990 року. Похований у місті Євпаторія.

У загальноосвітній школі села Красівка Бердичівського району в музеї Бойової і Трудової слави представлено стенд, на якому розміщено матеріали про життя Миколи Онуфрійовича Сікорського та бюст Героя. У селі Дубівка, де народився Микола Сікорський, одній із вулиць присвоєно ім’я Героя.

Джерела і література:

До 70-річчя утворення Бердичівського району // “Земля Бердичівська”, №13 (15705) від 27.03.2009 р.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988.

Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985.