Home Проекти Постаті землі Бердичівської Семак Микола Павлович

Семак Микола Павлович

1561
0
SHARE

Семак Микола Павлович (нар. 3 травня 1919, селище Погребище, Подільська губ., УСРР – пом. 13 січня 1944, с. Кустовецьке, Хмільницький р-н, Вінницька обл., УРСР) – учасник німецько-радянської війни, командир роти протитанкових рушниць, Герой Радянського Союзу.


Семак Микола Павлович
(1919-1944).

Семак Микола Павлович (в документах зустрічаються також варіанти прізвища Сімак, Сьомак) народився 3 травня 1919 року у селищі Погребище Подільської губернії (нині місто Вінницької області). Українець. Закінчив місцеву семирічну школу, працював рахівником, секретарем Погребищенської сільської Ради депутатів трудящих. У 1939 році Микола Павлович переїхав до міста Баку (Азербайджан), де працював бурильником на нафтопромислах.

У вересні 1942 року Миколу Семака призвали до лав Червоної Армії. Того ж року він закінчив прискорений курс Махачкалінського військового училища. У боях радянської німецької війни з 1943 року. Воював на Північно-Кавказькому та 1-му Українському фронтах. Член КПРС із 1943 року.

На початку 1943 року бої йшли на підступах до перевалів головного Кавказького хребта. Микола Семак зі взводом із дванадцяти бійців із двома протитанковими рушницями та одним ручним кулеметом був включений до складу сформованого батальйону, що висувався на оборону перевалів Військово-Осетинської дороги. Саме ц цей час до Військово-Осетинської дороги підходили особливі гірські частини 49-го німецького корпусу, які намагалися прорватися до міста Кутаїсі та звідти вдарити у тил військам Приморської групи.

Микола Семак підійнявся зі своїм взводом на висоту з позначкою 2200 м над рівнем моря та зайняв оборону вздовж в’ючної стежки. Тут радянські воїни до березня обороняли перевал, відбиваючи численні атаки ворога, терплячи при цьому сильний холод та голод. Шість разів гірські групи противника чисельністю до сорока чоловік із гарматою на в’юках намагалися оволодіти перевалом. Але несучи великі втрати, щоразу відступали. Дві ворожі атаки супроводжували два бронетранспортери, яких примудрилися підтягнути до самого перевалу. Але обидва бронетранспортера спалив взвод Миколи Семака.

З переходом Північнокавказького фронту в загальний контрнаступ групи, які охороняли перевали, рушили вперед і до травня вийшли у район міста П’ятигорськ. Усі, хто обороняв перевали, були виснажені, обморожені, поранені. Багатьох госпіталізували.

У жовтні 1943 року Миколу Семака направили до 117-ї гвардійської стрілецької дивізії на станцію Кримська, з якої на початку грудня він прибув під Київ. 18-я армія, яка входила в ударне угруповання 1-го Українського фронту, готувалася до прориву оборони ворога і знищення його танкових дивізій, що стояли на Житомирсько-Бердичівському напрямку. Гвардії лейтенант Микола Семак по 15 годин на добу готував солдат свого взводу до майбутніх боїв.

24 грудня 1943 року наступ розпочався. 117-я гвардійська стрілецька дивізія перші дні перебувала у другому ешелоні наступу. Але з виходом військ до Коростишева вона вступила в бій. Взвод Миколи Семака придали до складу 3-го батальйону з метою охорони флангу 338-го гвардійського стрілецького полку. Біля села Рудня взвод Миколи Семака вступив у бій. Танкову атаку ворога відбили, Микола Семак спалив один танк i два бронетранспортери. Взвод втратив трьох бійців й одну з чотирьох рушниць. У районі села Кодня гвардії лейтенант Микола Семак у черговому бою особисто знищив танк i 2 бронетранспортери.

Війська 18-ї армії охопили Бердичів із трьох сторін. Побоюючись оточення, гітлерівці свої головні сили вивели з міста, але частина їх залишалась у місті. 338-й гвардійський стрілецький полк отримав завдання знищити ворога і повністю очистити Бердичів. У вуличних боях взвод Миколи Семака знищив до десятка кулеметів і до 20 німців, забезпечуючи просування штурмової групи. Незабаром полк, закінчивши звільнення Бердичева, прискореним маршем наздогнав основні частини дивізії, яка просувалась уперед.

На початку січня 1944 року на рубежі Петриківці-Вовчинець зав’язалися запеклі бої. Ворог зібрав залишки двох танкових корпусів і чисельністю до 70 танків і двох полків піхоти контратакував частини 52-го стрілецького корпусу. Просування радянських військ сповільнилось. Командир 338-го полку, бачачи, що йому не встигнути підійти до поля бою, посадив 3-й батальйон на машини і наказав висуватись у район села Кустовецьке, де відкритий фланг дивізії раз за разом піддавався контратакам ворога. Розрив між 117-ю та сусідніми з нею дивізіями досягав одного кілометра.

13 січня 1944 Микола Семак отримав наказ закрити цей розрив в обороні. Ворог вже помітив це слабке місце в бойовому порядку 52-го стрілецького корпусу, сюди пішли чотири атаки танків і піхоти. Але їх відбили взвод Миколи Семака, який нараховував 12 бійців. Сам командир особисто підбив 2 танки і 4 бронетранспортери.

Та невдовзі у взводі залишилась лише одна протитанкова рушниця та три бійці, боєприпаси скінчились. За ними послали одного з бійців. Залишилось ще п’ять протитанкових гранат, їх берегли як зіницю ока. У цей час на позицію взводу клином рушили 5 танків. На чолі йшов “Тигр”, випереджаючи інших метрів на 300. Танки вели вогонь із гармат, але снаряди лягали з перельотом. Микола Семак накинув на голову капюшон маскхалату і взявши у руки дві гранати та втискаючись у глибокий сніг, поповз назустріч передовому танку. Гвардії лейтенант кинув одну гранату. Вона вибухнула на башті танку, але машина продовжувала свій рух. Тоді Микола Семак виповз навперейми “Тигру” і сунув другу гранату під його гусеницю. Пролунав вибух, який зупинив танк, але Микола Павлович Семак загинув. Приклад командира наслідували інші бронебійники та піхотинці – “Тигри” один за одним спалахували вогнем. Герої ціною власного життя зупинили ворожу контратаку. На полі бою залишилось 19 загиблих радянських воїнів.

Могила Героя Радянського Союзу М.П. Семака, 2010 р.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 серпня 1944 року за героїзм, мужність і військову майстерність, проявлені в боях із гітлерівськими загарбниками при звільненні Житомирської області гвардії лейтенанту Миколі Павловичу Семаку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Також Микола Семак за мужність, проявлену у боях, був нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.

Бюст М.П. Семака на Алеї Героїв, територія військової частини, травень 2011 р.

Спочатку Миколу Семака поховали у селі Кустовецькому Хмільницького району, але у 1970 році його останки перенесли до Бердичева, на військову ділянку міського кладовища по вулиці Пушкіна. У 1971 році на могилі М.П. Семака встановили стелу з чорного граніту (висота 2,5 м, ширина 0,6 м), на лицьовому боці стели вгорі зліва вмонтований портрет Героя, у центрі – вирізьблений меморіальний напис. Напис: “Герой Советского Союза старший лейтенант Семак Миколай Павлович 1919-1944 гг. От Бердичевского исполкома городского Совета депутатов трудящихся. Май 1971 г.”. У тексті напису допущена неточність: згідно з довідником “Герои Советского Союза” Герой мав звання “гвардії лейтенант”.

Іменем Героя у селищі Погребище названа середня школа №1, в якій навчався Микола Семак. У 1977 році одну з вулиць міста Бердичева також названо іменем Героя. У музеї бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії розміщено стенд із біографією Героя, поряд із музеєм на Алеї Героїв встановлено бюст М.П. Семака.

Джерела і література:

Інтернет-проект “Герои страны”: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=3820

Іващенко О.М. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – 176 с.

Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. – Ф.117 сд, оп. 2, спр. 8. – Арк. 41.

Державний архів Житомирської області. – Ф. 2668, оп. 2, спр. 292. – Арк. 76.

Житомирський ОВК, від. 4. – Облікова картка військового поховання.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. – М., 1988, т. 2. – С. 434.

Золотые Звезды Полесья. Вид. II, допов. – К., 1985. – С. 384-389.


Стенд з біографією Семака М.П. у Музеї бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії.
Могила М.П. Семака, травень 2007 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here