Home Проекти Постаті землі Бердичівської Рондель Еля Шаєвич (Ізя-газировщик)

Рондель Еля Шаєвич (Ізя-газировщик)

7834
0
SHARE

Рондель Еля Шаєвич (нар. 4 квітня 1922, Бердичів, Київська губернія, УСРР – пом. 13 жовтня 2014, Монсей, штат Нью-Йорк, США) – Ізя-газировщик, відомий у місті продавець газованої води.


Таким його запам’ятали жителі Бердичева.
Зліва від Ізі стоїть Вадим Халіф. Він частенько приходив до Ізі та забирав у нього монети старого зразка для своєї колекції (до 1960 року випуску), якими розраховувались покупці води.

Народився Ізя, як його називають бердичівляни, 4 квітня 1922 року в багатодітній сім’ї, де виховувалось п’ятеро дітей. Все його життя, аж до виїзду на постійне місце проживання до Сполучених Штатів, пов’язане з Бердичевом. Тут він працював, тут народились дві його доньки, тут він став своєрідною візитною карткою міста.

Прізвище Рондель має французьке походження і означає вірш (тверда форма), що складається з 13 віршів у трьох строфах. У найбільш канонічному вигляді являє собою два катрена та заключний п’ятивірш, написаний таким чином, що перші два вірші повторюються в сьомому та восьмому, а самий перший ще й у якості заключного (тринадцятого). Отож, в самому прізвищі Елі Ронделя було закладене мистецтво. Тому не дивно, що свою звичайну роботу продавця газованої води Ізя перетворив у своєрідне мистецтво.

Навчався Еля у школі №9, яка знаходилась у будинку по вулиці Свердлова (нині Вінницька) та до 1938 року була єврейською, а згодом реорганізована у російську. Після закінчення школи продовжив навчання у Києві на курсах з підготовки вчителів для глухонімих. Саме тут його й застала німецько-радянська війна. Елю Ронделя направили до військового училища у місті Томськ. Після завершення училища був фронт, поранення…

Еля Рондель продає газовану воду, 1949 р.

Після закінчення війни Еля Рондель повернувся до рідного Бердичева, де довідався про страшну новину: уся його родина – батько, мати, сестра з дворічною дитиною та 14-річний брат – загинула 15 вересня 1941 року під час масового знищення євреїв у Бердичеві. Ще один брат загинув під Москвою. Живою лишилась лише сестра, яка після закінчення війни також повернулась до Бердичева, 40 років працювала фармацевтом в аптеці по вулиці Володарського (нині Козацька) на Загребеллі.

Залишившись один, Еля Рондель не мав матеріальної змоги продовжити навчання, тому влаштувався у заклад громадського харчування продавати газовану воду. Це був ларьок №12 магазину №1 бердичівського змішторгу. Тут і здобув популярність серед бердичівлян як Ізя-газировщик. Ім’я Ізя йому надала бердичівська шпана, проте він ніколи не ображався на це. А коли люди цікавились походженням цього імені, жартував, що “Ізя” – це підпільна кличка.

Кіоск Ізі спочатку знаходився на розі вулиць Карла Лібкнехта (нині Європейської) та Садової, біля павільйону “Пінгвін”. Після розбудови у 1974 році Жовтневої площі та знесення “Пінгвіну” кіоск перенесли ближче до кінотеатру ім. Фрунзе.

Еля Шаєвич одружився, дружина працювала продавцем у відділі хлібопродуктів магазину №40. Згодом у них з’явилось двоє дочок. Проживала родина Ронделів у будинку №6 по вулиці Медичній.

Еля Рондель від природи володів відмінними математичними здібностями. А так як його кіоск знаходився відносно недалеко від Бердичівського педінституту, учні під час іспитів із математики частенько прибігали до Ізі, який блискавично розв’язував усі математичні задачі. Звідси й пішли чутки, буцімто він закінчив математичний вищий навчальний заклад, а то й два. А сам він завжди шуткував: “Я закінчив два інститути – Інститут Водного транспорту та Інститут нафтогазової промисловості. Ось тому і працюю на газі та воді!”.

Кіоск Ізі до перенесення (зліва) та павільйон “Пінгвін” (на передньому плані). За будкою видніється кінотеатр ім. Фрунзе (нині дитячо-юнацька спортивна школа ім. В. Лонського).

Найбільш популярним був його жарт із таранькою, який уже перетворився на легенду: якось до Бердичева з області приїхав новий працівник ДАІ і місцеві вирішили покепкувати над ним, пославши його до Ізі за таранькою до пива. Ізя, вислухавши відвідувача, сказав, що для видачі риби потрібна службова розписка від начальника. Ледве стримуючи сміх, працівники місцевого ДАІ виписали новачку таку розписку. Коли відвідувач повернувся з розпискою до кіоску Ізі – нам зостається лише здогадуватись, чим скінчилася ця історія. З тих пір кожен новачок проходив своєрідну перевірку – його відправляли за таранькою до Ізі-газировщика. І старий жарт повторювався, але вже в новій варіації.

Ще один відомий епізод із життя Ізі, який на сучасний лад можна було б назвати “єврейським телефонним ґешефтом”: у свій час йому встановили домашній телефон. Відтоді всім зв’язківцям, яких він знав особисто, наливав безкоштовно склянку води з подвійним сиропом та без черги!

У 1991 році Еля Рондель переїхав до Сполучених Штатів Америки, проживав у живописному містечку Монсей (Monsey) неподалік від Нью-Йорка. В околицях цього містечка проживають також дві його дочки з зятями та четверо дорослих онуків. Ізя мав також двох правнуків. Взагалі ж Монсей чимось схожий на Бердичів вікової давнини: 80% жителів містечка – євреї. Хасиди, литваки (противники хасидизму) і навіть члени секти “Нетурей карта” (іудейська ультраортодоксальна релігійна община, що виступає не лише проти сіонізму, але й проти існування держави Ізраїль) уживаються тут на одній вулиці. У містечку 112 синагог і 45 єшив (вищих релігійних навчальних закладів). І все це на 14 тисяч населення. Деякі навіть називають Монсей столицею єврейської Америки.

Таким був Ізя наприкінці свого життя.

Цікава історія відбулась із Ізею тоді, коли він здавав іспит на громадянство (у такому поважному віці та ще й із поганим слухом). Ізя не розчув задане екзаменаторами запитання, вловив лише одне слово – “президент”. Цього було достатньо: він відразу назвав по імені всіх 43-х президентів та роки їх правління. Екзаменатори були так здивовані, що більше не задавали жодних питань і він отримав громадянство.

Навіть в Америці, де він проживав останні роки, всі, хто його бачив хоч раз, відмічали його добру світлу посмішку. Інколи його охоплювала меланхолія. Проте, як завжди, йому допомагав гумор. Адже він славився своїми хохмочками та приколами.

Помер Еля Рондель, він же Ізя-газировщик, 13 жовтня 2014 року на 93-у році життя.


Ось лише деякі з відомих приколів та хохм:

Ізя змовницьки запитує покупця:

– Скажите, Вам нужна “Победа”? Только без резины! Но очень дешево.

Покупець:

– Прошу Вас, говорите потише. Очень нужна!

Ізя:

– Берите. Но деньги вперед! (знімає з руки годинник “Победа”).

* * *

Місто. Спека. Покупець протягує гроші.

Ізя:

– Вам холодной, или с сиропом?

* * *

Напис на будці: “Зачинено. Виїхав в Америку. Ізя”.

* * *

Ізю запитали:

– Изя, вам нужна “Волга”?

Ізя:

– Нет! Зачем мне столько воды?!

* * *

Ізя розмірковував:

– Другие строят свои дома с камня и кирпича, я же свой построил на воде…

* * *

Прогулятись по Бердичеву та не випити газ-воду у Ізі – такого не могло бути ніколи! Дівчинка років 5-6 підходить до кіоску:

– Папа, там же не дядя Изя, а тетя Изя! (підміняла Ізю його дружина).

* * *

Покупець заглядає у будку і запитує:

– Вода есть?

Ізя з гордістю оглядає свою тісну будку та каже:

– Воды нет. Прошу выйти с магазина!

* * *

Підходить до будки з водою покупець і протягує одну копійку.

Ізя:

– Вам на все деньги?

* * *

До Ізі звертається його знайомий:

– Изя, одолжи срочно мне три рубля.

Ізя:

– Пожалуйста. Но оставь мне в залог 5 рублей!


Декілька фраз та висловлювань:

Для того, щоб видати дочку заміж, Ізя сів на воду, а дружину посадив на хліб (дружина у магазині №40 працювала у хлібному відділі).

* * *

Якщо ви не пили газ-воду у дяді Ізі, значить ви не були у Бердичеві!

* * *

– Люди построили на воде Днепрогэс. Почему Изя не может себе построить дом?

* * *

Місцева газета взяла у Ізі інтерв’ю по телефону. Вмовляли розкрити таємницю його майстерності. Ізя відповів:

– Что за паника? Абисл сиропчик, абисл хохма – и сверху 200 грамм водички!


І наостанок такі віршовані рядки:

Дядя Изя.

Лицо в окошке, круглое, лоснится,
Глаза на выкате, чудесные глаза.
Ах, дядя Изя, это мне не снится,
Ох, дядя Изя, просится слеза.
Ладошки мокрые, коротенькие пальцы,
Вода холодная, стакан в руке дрожит.
Ах, дядя Изя, приоткрой забральце,
Ох, дядя Изя, как же жизнь бежит.

Там твоя будка под листвою дышит.
И кружат осы, падкие на мед.
Твой тонкий юмор стоил нам “ни цента”,
Улыбка теплая и плутоватый взгляд.
Доход убыточный – с копейки пол процента,
И шо такое – дядя Изя рад!

Я не прошу вернуть мне это лето,
Я разучился верить в чудеса.
Верните будку – будет больше света,
И станут к нам добрее небеса!
С сиропом – три, двойной – по пять копеек,
Журчит вода, я плачу и молчу.
Бердичев без евреев и евреек –
Стакан воды, я, за копейку – не хочу!

Лицо в окошке, круглое, лоснится,
Глаза на выкате, чудесные глаза.
Ах, дядя Изя, это мне не снится,
Ох, дядя Изя, просится слеза.
Ладошки мокрые, коротенькие пальцы,
Вода холодная, стакан в руке дрожит.
Ах, дядя Изя, приоткрой забральце,
Ох, дядя Изя, как же жизнь бежит.

 Висловлюємо щиру подяку родині Елі Ронделя за надану біографічну інформацію.

Джерела і література:

Кравченко В. В Бердичеве идут дожди… А в Бруклине хорошая погода… // “Земля Бердичівська”, №98 (14913) від 09.12.1999 р.

У статті також використано матеріали з Інтернету:

Форум міста Бердичева: http://rio.borda.ru/

Бердичевляне за рубежом: http://berdichev.forumgrad.com/


Ізя-газировщик у будці.
Еля Рондель біля будки.
Кіоск знаходився зліва від арки кінотеатру.
Кіоск Ізі після знесення арки навпроти кінотеатру (позначений синім кольором).
Еля Рондель та Савелій Вексельштейн у США.
Туристи з Ізраїлю – колишні бердичівляни – часто навідували Ізю та фотографувались із ним на пам’ять. На фото (зліва на право): Веніамін Мічнік, Ізя, молодша дочка Ізі Зінаїда та її чоловік, вересень 2008 року.
Будинок по вулиці Медична, 6, в якому проживала родина Ронделів, 2010 р.
Еля Рондель з правнуками.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here