Home Історія Історія Бердичівщини Розділ 1. Географічне положення, природні умови та заняття населення

Розділ 1. Географічне положення, природні умови та заняття населення

3777
0
SHARE

М.М. Бедь, П.С. Скавронський.

Бердичівський район розташований на півночі України, у південній частині Житомирської області – на північному схилі Придністровської височини. Він межує з Андрушівським (на сході), Чуднівським (на заході), Козятинським (на півдні) і Хмільницьким районами.

Територія району розміщена на північ від екватора та на схід Грінвіцького меридіану. Крайні його точки: північна – на північний захід від с. Старий Солотвин (50°03’33’’ пн.ш.), південна – на південь від с. Терехове (49°46’24’’ пн.ш.), Західна – на захід від с. Буряки (28°05’00’’ сх.д.), східна – схід від с. Красівка (28°52’00’’ сх.д.). Протяжність району із заходу на схід – 44 км, із півночі на південь – 32 км, із південного заходу на північний схід – 46 км.

Площа Бердичівщини становить 865,2 км2 (0,9 тис. км2), що складає 0,14% від площі всієї території України або 2,9% території Житомирської області.

Район розташований у лісостеповій зоні, на межі Волині та Поділля, і відноситься до історико-георграфічної області Правобережної України. Його конфігурація має багатокутну форму і є компактною.

Центр району – місто Бердичів, яке є в обласному підпорядкуванні. Він розміщений у центральній частині району, на р. Гнилоп’ять – правій притоці р. Тетерів. Географічний центр Бердичівщини знаходиться на північно-західній околиці міста – між автомобільним шляхом Бердичів – Чуднів і залізницею Козятин – Шепетівка (точка з географічними координатами 49°54’58’’ пн.ш. та 28°33’30’’ сх.д.), тобто за міським сміттєзвалищем.

Бердичівщина має вигідне для господарської діяльності населення положення, сприятливі природні умови – рельєф, корисні копалини та клімат. Тут проводяться різноманітні сільськогосподарські роботи, збудовано добрі шляхи сполучення, промислові підприємства, багато об’єктів соціально-культурної сфери. Через територію району пролягають транспортні шляхи Санкт-Петербург – Одеса, Козятин – Шепетівка, Ковель – Сімферополь. Бердичів має також зручне залізничне сполучення з обласним центром – Житомиром. Крім того, місто і район вкриті густою сіткою шосейних доріг.

Рельєф Бердичівщини – підвищена пологохвиляста та погорбована лесова рівнина. Її розчленовують річки та балки. У багатьох місцях є тераси та долини. Найбільш піднятою виглядає південно-західна частина району, розміщена на висоті 300 м над рівнем моря. Найвища точка – 311 м знаходиться за 400 м від перехрестя доріг Клітенка – Андріяшівка та Любар – Комсомольське. Найнижча точка – 227 м над рівнем моря, у північно-західній частині району, в селі Старий Солотвин.

Рельєф сприятливий для розвитку всіх галузей господарства. Є умови для розробки корисних копалин, для розміщення промислових об’єктів і ефективного використання землеробської техніки. Тут є поклади торфу, чудново-бердичівських гранітів, будівельного каменю, каолінів із значним вмістом окису алюмінію, континентальних осадових глин антропогенового віку, змішаних та кварцових пісків.

Клімат Бердичівського району м’який, помірно-континентальний, сформований при активній взаємодії сонячної радіації, атмосферної циркуляції та характеру підстилаючої земної поверхні. Район розміщений у тепловому помірному поясі. Впродовж року переважають західні та північно-західні вітри. Безвітряна погода стоїть переважно в літній час. Температурні режими досить чітко виражених пір року та кількість опадів (від 100 до 300 мм на рік) добре сприяють росту і дозріванню зернових, технічних, садово-городніх сільськогосподарських культур. Крім того, спостерігаються і окремі несприятливі кліматичні явища: грози, тумани, заморозки, ожеледі, хуртовини, посухи та ін.

Є значні площі лісових насаджень – понад 10 тис. га, а також багато водних плес. Склався зерново-буряковий напрямок із розвиненим хмелярством у рослинництві та молочно-м’ясний у тваринництві. Провідні культури – озимі пшениця та ячмінь, що займають майже половину усіх посівних площ зернової групи.

Значні успіхи в господарстві дозволяють виділяти кошти на розвиток охорони здоров’я та культури населення, але в умовах нинішньої соціально-економічної кризи ці питання вирішуються недостатньо.

Чисельність населення Бердичівського району на початку 2003 року становила 33,7 тис. мешканців, в т.ч. у смт. Гришківці – 4,6 тис. осіб. Більшість населення становлять українці. Крім того, тут також мешкають поляки (компактно – у селах Лісова Слобідка та Гардишівка), росіяни та представники інших етнічних спільнот. Станом на 1 січня 2013 року в районі налічується 29,2 тисяч осіб.

У районі діє 29 відділень зв’язку. До кожного села є дорога з твердим покриттям. Освіта краю представлена 9-ма дошкільними закладами та 35-ма загальноосвітніми школами, з яких – 5 початкових, 15 ЗОШ І-ІІ та 15 ЗОШ І-ІІІ ступенів, в яких навчаються понад 4300 учнів і працюють 580 вчителів. Медичну допомогу населення району отримує в Бердичівській районній лікарні, 10-ти лікарських та 3-х сімейних амбулаторіях, 26-ти фельдшерських і 10 фельдшерсько-акушерських пунктах, де працюють 72 лікарі та 280 медпрацівників. Працюють 48 клубних закладів, 5 народних та 158 аматорських колективів, 46 бібліотек (43 сільських, 1 селищна, 2 районні: для дітей і для дорослих). Діють також 6 спортивних залів, 4 стрілецьких тири, 1 стадіон, 19 гімнастичних містечок. Є музеї: в с. Терехове – імені Джозефа Конрада та україно-польської дружби, у с. Слободище – історії села, у с. Швайківка – воїнів-інтернаціоналістів, музей історії у с. Красівка тощо.

Район робив і робить вагомий внесок у розвиток господарства і культури Житомирщини та всієї України. Багато його досягнень користуються повагою далеко за межами нашої країни.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here