Рахманін Борис Леонідович

Рахманін Борис Леонідович (нар. 24 квітня 1933, селище Гришківці, Вінницька обл., УСРР – пом. вересень 2000, Москва, Російська Федерація) – поет, письменник.

Рахманін Борис Леонідович народився 24 квітня 1933 року в селищі Гришківці нині Бердичівського району. Але дитинство та молоді роки Бориса пов’язані з Бердичевом – після закінчення німецько-радянської війни родина Райхманів (таке справжнє прізвище письменника) приїхала до Бердичева. Тут Борис пішов до семирічної школи №4 (колишня єврейська трудова школа), яка на цей час знаходилась у будинку по вулиці Урицького, 12. Повну середню освіту Борис отримав у середній школі №2.

По закінченні школи Борис працював на машинобудівному заводі “Прогрес”. Тут почав робити перші проби пера — дописувати у місцеву газету “Радянський шлях”. А невдовзі видрукував у республіканській пресі й перші вірші.

У1956 році Борис вступив до Літературного інституту ім. М. Горького, активно починає співпрацювати у центральних часописах – його вірші публікуються в літературно-художньому та громадсько-політичному журналі “Знамя”, газеті “Московский комсомолец”. У 1961 році Борис Леонідович закінчив інститут, у 1963 в Москві виходить його перша книжка поезії “Добрый человек”. У 1968 році Борис Леонідович стає членом Спілки письменників СРСР, проживає у Москві.

У 70-90-х роках, наряду з поезією, Борис Рахманін активно пише прозу. Він автор багатьох збірок повістей і оповідань: “Часы без стрелок” (М., 1975), “Моря впадают в реки” (М., 1977), “Ворчливая моя совесть” (М., 1981), “Теплый ситец” (М., 1982), “Русская ночная жизнь” (М., 1999) та ін. В окремих творах Борис Рахманін використовує науково-фантастичний антураж, зокрема прийом “подорожі у часі”, що дозволяє критикам відносити їх до науково-фантастичних, а самого письменника – до авторів науково-фантастичної прози.

Борис Леонідович — лауреат престижної літературної премії Олександра Фадеєва.

Борис Рахманін регулярно приїздив до Бердичева, де мешкали друзі юності (зокрема, з Семеном Майданником, з яким підтримував теплі стосунки), відвідував могилу матері. У Музеї історії міста Бердичева створено стенд, присвячений життю та творчості письменника.

Життя Бориса Леонідовича обірвалося трагічно у вересні 2000 року – він загинув в автомобільний катастрофі.

Джерела і література:

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, С. 150-151.

Не стало нашого земляка. // “Земля Бердичівська”, №75 (14994) від 30.09.2000 р.