Home Проекти Постаті землі Бердичівської Раковецький Ігнатій (Ігнаци) Бенедикт

Раковецький Ігнатій (Ігнаци) Бенедикт

920
0
SHARE

Раковецький Ігнатій (Ігнаци) Бенедикт (нар. 12 грудня 1783, м. Бердичів, Брацлавське воєводство, Річ Посполита – пом. 22 липня 1839, м. Варшава, Царство Польське) – економіст-аграрник, освітянський діяч, письменник, вчений-славіст, слов’янофіл, перекладач та видавець “Руської правди”.


Раковецький Ігнатій (Ігнаци) Бенедикт народився 12 грудня 1783 року в Бердичеві в родині відомого гравера Теодора Раковецького, що працював у монастирі Босих Кармелітів. Охрещений Ігнатій Бенедикт 28 грудня того ж року.

Протягом 1794-1802 років Ігнатій навчався у Бердичівській кармелітській школі, після закінчення якої виконував обов’язки вчителя геометрії. Певний час викладав французьку і російську мови в Уманській школі, підвищував свій рівень освіти, відвідуючи лекції з політичної економії, філології та старослов’янської мови в університеті у Вільно (нині місто Вільнюс).

З 1807 року Ігнатій Раковецький спочатку присвячує себе політико-економічній діяльності (відома його стаття “Про потребу підручника з сільського господарства та економії”). У лютому 1808 року Ігнатій змінив свій фах, став одним із нотаріусів у Познанському повіті Царства Польського, метою діяльності яких було укладання угод праці поміж селянами та їх господарями, проте у подальшому їх діяльність не знайшла практичного застосування. Пізніше Ігнатій Раковецький працював писарем у суді Кротошинського повіту, з часом переїхав до Варшави, і знайшов роботу в бюро сільськогосподарського товариства, тісно контактуючи з членами правління товариства — землевласницькою аристократією, був також управителем маєтків О. Потоцького у районі Могильова.

У 1824-1832 роках Ігнатій Раковецький займав посаду куратора шкіл у Підляському воєводстві, а 1833 року його запрошено на посаду інспектора окружної школи в м. Лукові. Працював також у Варшавському шкільництві, одночасно займаючись перекладом “Zwodu praw rosyjskich”, призначених для урядових потреб. Незважаючи на постійні переїзди та переміну професій, Ігнатій Раковецький усі свої посади у приватній та публічній діяльності трактував як здібність “до збирання статистичних матеріалів та пізнання провінційних діалектів”.

Обкладинка книги Ігнатія Раковецького Prawda ruska; czyli, Prawa wielkiego xięcia Jarosława Władymirowicza, tudziez traktaty Olga y Igora ww. xx. kiiowskich z cesarzami greckimi, y Mścisława Dawidowicza x. Smoleńskiego z Rygą zawarte, których texta, obok z polskiém tłomaczeniem poprzedza Rys historyczny zwyczaiów, obyczaiów [&c.] dawnych słowiańskich y słowiańsko-riskich narodow, przez J.B. Rakowieckiego.
Найбільш відомою працею, завдяки якій Ігнатій Раковецький набув європейського визнання як вчений-діалектолог, стала “Prawda Ruska czyli prawa Wielkiego Księcia Jarosława Władimirowicza tudzież traktaty Olega i Igora W. W. XX. Kijowskich…” — W., 1820-1828. — T. I-II — мовою оригіналу (тобто церковнослов’янською кириличним шрифтом) з польським перекладом. “Руська правда” — це найстаріший кодекс законів цивільного права, що сягають VIII-IX століть, які були покликані охороняти інтереси правлячої верхівки. Оригіналу “Руської правди” не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків пізніших часів (XIII-XVIII ст.). Відомо понад 100 списків. Над їх дослідженнями працювали такі вчені як М. Калачов, В. Ключевський, М. Карамзін та інші.

У різні часи публікацію текстів “Руської правди” здійснювали такі відомі дослідники як О. Мусін-Пушкін, О. Зимін, Б. Греков. У першому томі “Руської правди” Ігнатій Раковецький вмістив вступне слово, в якому виклав засади соціально-культурних відносин у Київській Русі. У другому — подав тексти джерел, запозичених із російських видань 1799 та 1815 років, а також дослідження про розвиток основних слов’янських мов із публікацією деяких їх пам’яток.

За цю працю Ігнатій Раковецький отримав медаль Петербурзької Академії наук, а в 1820 і 1828 роках — грошові винагороди. У 1823 році він став дійсним членом Товариства друзів науки за публікацію праць із сільськогосподарської економії, написану на основі “Руської правди”. В основі цієї праці він поклав ідею етнічної та культурної єдності слов’ян, яка формувала з найдавніших часів їх народний характер — характер спокійного землеробського населення з високим рівнем культури, що відносило слов’ян, за поглядами Й.Г. Гердера, до провідної ролі в історії.

Важливим напрямом у діяльності вченого була публікація, з посиланням на “Руську правду”, пам’яток руського права та пов’язаних із ними лексикографічних коментарів.

Ігнатій Раковецький багато уваги у своїх працях приділяв проблемі розвитку слов’янської мови. Згідно її концепції існувала єдина первісна слов’янська мова, яка згодом розпалася на діалекти менших етнічних груп. Найдавнішою та найдосконалішою Ігнатій Раковецький вважав старослов’янську мову в її первісній формі, одночасно зазначав її штучність. У сучасному підручнику старослов’янської мови зауважено: “Теорію штучності старослов’янської мови висунув польський учений І. Раковецький 1820 р. Пізніше цю теорію поглибив російський учений В. Ламанський, який вважав, що староболгарська в своїй першопочатковій основі старослов’янська мова і стала штучною під впливом моравської”.

У “Відозві до любителів слов’янський мов та старожитностей” (Варшава, 1836) Ігнатій Раковецький оголосив передплату на твір під заголовком “Історія слов’янської мови та утворених із неї діалектів”, яка охоплювала і цивільний стан давніх слов’ян. За задумом автора, то мав бути розширений до 4-х томів та доповнений зміст його “Руської правди”, з текстами “найдавніших слов’янських пам’яток різних діалектів”. Проте оголошена публікація, на жаль, не дочекалася друку.

Багато уваги Ігнатій Раковецький віддавав економічно-рільничим студіям, в яких використовував і свій практичний досвід. Понад 30 років вчений працював над книжкою “Засади мистецтва управління”. 1839 року він оголосив її передплату. Проте зміг видати лише фрагмент “Про істотні та природні потреби людини”. Залишилася також у рукопису праця “Засади управління, організації та доведення до доброго стану земянських маєтностей” (проспект на його видання Ігнатій Раковецький оголосив ще у Варшаві у 1818 p.).

Ігнатій Раковецький залишив по собі рукописи наукових праць, нотатки та різні папери, листи від осіб, із котрими провадив кореспонденцію, зокрема з чеськими славістами. Доля цих рукописів на сьогодні невідома. Мав до них доступ дослідник Покуття К.В. Войціцький, який використав їх у своїх спогадах, де з великою симпатією представлено всю діяльність польського славіста, рільника й правника.

Останні роки життя Ігнатія Раковецького були, на жаль, отруєні судовими поземельними процесами з власниками сусідніх маєтків.

Помер Ігнатій Раковецький 22 липня 1839 року, похований на цвинтарі Повонзки у Варшаві (Польща).

Джерела і література:

Рева Л.Г. Ігнатій Раковецький, його життя та “Prawda ruska”. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 32 / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 1, с. 221-224.

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 16-19.

Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989. – Т. 7, с. 2464.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here