Home Новини Підгородне чи Підгороднє?

Підгородне чи Підгороднє?

1341
0
SHARE

Адміністративно-територіальна реформа, завершення якої ми мали змогу споглядати минулого року, остаточно сформувала територіальні громади Бердичівщини. До Семенівської, Гришковецької, Райгородоцької та Швайківської додалась Бердичівська міська територіальна громада, а населені пункти, які до цього підпорядковувались окремим сільським радам та не входили до вище вказаних громад, доєднались до них.

Бердичів став територіальною громадою, до складу якої увійшли села Скраглівка та Підгородне. Ці дві нові топонімічні назви зі зрозумілих причин набули значного поширення серед бердичівлян. З’явились вони і в офіційних документах. Хоча, як не дивно, дехто попри значний час використання і досі допускає помилки в їх написанні та ужитку. Так, то тут, то там ми чуємо чи читаємо – Підгородне, Підгороднє. То як правильно?

Звернемось до офіційних документів. 7 червня 1946 року вийшов Указ Президії ВР УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», яким перейменовано та уточнено назви 136-ти населених пунктів. Серед цих пунктів є й села Бердичівського району. Так, у відповідності до цього указу населений пункт Мало-Татарнівка перейменовано на хутір Березівка, село Мала Татарнівка – на Малосілку, село Чехи – на Дубівку, а Мала Радзивилівка – на Підгородне. Це перейменування Малої Радзивилівки хоч ніяким чином і не зберігало історичного найменування (нехай не вводить читача в оману назва Указу), але хоча б відповідало логіці – село Підгородне дійсно знаходиться поряд із містом, під городом.

Ще одним документом, який вказує на назву Підгородне, є офіційне видання «Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник». Виданий у 2007 році, він містить офіційні назви всіх населених пунктів Житомирщини, у тому числі й Підгородне.

І на останок: наша держава для власного функціонування створила Державний реєстр географічних назв. У відповідності до діючого законодавства географічні назви, включені до цього Державного реєстру, призначені для застосування органами державної влади та органами місцевого самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, засобами масової інформації та громадянами. Доступ до реєстру вільний, він розміщений в мережі Інтернет. І кожен має змогу сам довідатись офіційну назву свого населеного пункту. Зокрема, за реєстраційним номером А-6606 там значиться і село Підгородне. Через букву “е”.

У родовому відмінку (кого? чого?) ми маємо вживати наступну форму: Підгородного, а не Підгороднього (наприклад, необхідно приїхати до Підгородного). А от щодо катойконіму, тобто назви мешканців цього села, то тут варто звернутись до фахівців, адже згідно правил української мови мають право на існування такі форми: підгородець, підгородянин. Але поки дійдемо до консенсусу, ті ж фахівці рекомендують вживати таку форму – житель Підгородного.

Отже, Підгородне – не ПідгороднЄ. І вживати назви населених пунктів все ж варто правильно.

P.S.: До речі, з того ж Державного реєстру ми дізнаємося, що у Бердичівському районі є село Осикове, а не Осиково, Гвіздава, а не Гвоздава, а також Любомирка, а не Любомирівка.

Анатолій Горобчук.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here