Пл. Соборна, 1. Меморіал “Слава Героям!”

Площа Соборна, 1, центральна частина міста. Знаходиться меморіал “Слава Героям!” (до 2015 року – пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля).

Меморіал увіковічує пам’ять про трагічні події, які залишили глибокий слід в історії міста Бердичева: пам’ять про учасників підпільної комсомольсько-молодіжної організації, що діяла в Бердичеві в роки німецької окупації; пам’ять про Героїв Небесної Сотні, які загинули під час Революції гідності (2014); пам’ять про Героїв – захисників України, які загинули в ході Антитерористичної операції (АТО) у 2014-2016 рр.

Події німецько-радянської війни 1941-1945 рр.

Не дивлячись на жорстокий режим, встановлений окупантами, з серпня 1941 року по лютий 1943 рік у місті діяла підпільна комсомольсько-молодіжна організація, яку створив Антон Рафаїлович Яворський (1911-1943) – воїн Червоної Армії, який потрапив в оточення та опинився на окупованій території. До війни він працював викладачем військової справи Бердичівського машинобудівного технікуму.

Група Яворського виводила з ладу паровози та вагони, псувала колійне господарство, розповсюджувала антифашистські листівки, які друкувала в підпільній друкарні. У січні 1942 року гітлерівці провели на залізничній станції масові арешти, під час яких схопили і деяких членів групи. Яворський, який теж опинився під загрозою арешту, був змушений переїхати у Славуту, де створив нову підпільну організацію серед залізничників і став її керівником. Яворський у листопаді 1942 року приїхав у з’єднання Сабурова в районі Олевська. Наказом Сабурова Антона Яворського призначили командиром Славутського партизанського загону, йому виділили зброю і боєприпаси. Після того, як 24 грудня 1942 року Яворський повернувся із з’єднання Сабурова, 11 січня 1943 року його заарештували разом із 7 товаришами і відправили до Шепетівського гестапо, де він загинув.

Незважаючи на арешти, підпільники продовжували діяти. Групу очолили В.Ю. Завадський та І.А. Левицький. Під Новий 1943 рік бердичівські підпільники готувалися провести ряд диверсійних актів, зокрема, було вирішено підірвати склад з боєприпасами на рафінадному заводі, нафтобазу на Елінгу і приміщення карного батальйону СД. Але здійснити заплановане підпільникам не вдалося – 25-27 грудня 1942 року 12 підпільників заарештували і після тривалих катувань у січні 1943 року розстріляли на території тюрми, після чого скинули у колодязь. По звільненні Бердичева від окупантів підпільників поховали у братській могилі на міському кладовищі по вулиці Пушкіна.

У 1967 році міський комітет комсомолу порушив справу про увіковічення подвигу комсомольсько-молодіжного підпілля та спорудження пам’ятного знаку. Працівники міськкому під керівництвом першого секретаря Олександра Степановича Клекоти розробили проєкт пам’ятника за ескізом Мирослава Ясельського – сина одного з підпільників. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 9 травня 1967 року.

Обеліск 3-х ступінчатий, пірамідальний з полірованого лабрадориту. Розміри обеліска 2,25 × 2,25 × 6 м., розміри прапору 1,9 × 1,3 м. Напис на пам’ятнику: “Молодым патриотам подпольщикам г.Бердичева погибшим в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками 1941-1945 гг. От комсомолии Бердичева 1967 год”.

27 жовтня 1968 року на мітингу, присвяченому святкуванню 50-ї річниці ВЛКСМ, під основу обеліска заклали капсулу з рапортом-листом комсомольців 1960-х років до комсомольців 2018 року. В основу обеліска вмонтували мармурову плиту з написом: “Здесь хранится письмо комсомольцев 60-х годов к комсомольцам 2018 года. г. Бердичев 1968 г.”.

6 травня 1970 року колона мотоциклістів-комсомольців на чолі з секретарем міськкому ЛКСМУ Олександром Гребінкою вирушила з Бердичева у Київ, до Холму Слави, де горить Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата. Факел, привезений з цього місця, 9 травня запалив Вічний вогонь біля підніжжя обеліска. Цю місію виконав перший секретар міськкому Комуністичної партії України І.Ю. Бражник.

З цього часу щороку 9 травня у День Перемоги біля обеліску та Вічного вогню проходять заходи з відзначення свята перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.

Євромайдан, або Революція гідності

З 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року в країні відбувались акції протесту, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Ці події згодом отримали назву Революція гідності, або Євромайдан. У ході цих акцій загинуло біля сотні мітингувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Майдану. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали “Небесною сотнею”.

Після кривавих подій на Майдані, що розгорталися під час Революції Гідності, у багатьох містах та населених пунктах країни з’явилися меморіали в пам’ять про Героїв Небесної Сотні. Облаштували такий і в Бердичеві – у березні на Центральній площі міста за ініціативи активістів встановили фотографії загиблих, на кожній із табличок коротко виклали біографії борців за Україну. Одночасно депутатська група “Народна Рада” в Бердичівській міській раді запропонувала спорудити меморіал Небесної сотні на площі Героїв Майдану. Ця пропозиція хоча й отримала підтримку влади, але з-за відсутності конкретного архітектурного рішення прийнята не була. Лише наприкінці 2014 року до питання спорудження меморіалу знову повернулись, але вже на нових позиціях – об’єднати меморіал із уже існуючим у місті пам’ятним знаком на Соборній площі.

Антитерористична операція на сході країни

Після проголошення у квітні 2014 року незаконними збройними формуваннями т. зв. Донецької народної республіки (ДНР) та Луганської народної республіки (ЛНР) в Україні офіційною владою було оголошено про проведення Антитерористичної операції. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (14 квітня — 7 вересня 2014 року).

Участь в операції прийняла поміж інших і 26-а артилерійська бригада 8-го армійського корпусу ЗС України, яка дислокується в Бердичеві. У районах бойових дій на Донбасі бригада підтримувала вогнем механізовані підрозділи та знищувала живу силу та техніку противника. Нищили ворога бердичівляни і в складі інших військових підрозділів ЗС України та добровольчих батальйонів. На жаль, не обійшлося без людських втрат – у ході проведення АТО станом на липень 2016 року загинуло 19 бердичівлян та жителів Бердичівського району: Віталій Георгійович Дульчик (1986-2014), Роман Вікторович Абрамов (1986-2014), Євген Андрійович Старіков (1982-2014), Олег Петрович Реготун (1976-2014), Сергій Юрійович Сідлецький (1983-2014), Олександра Володимирович Питель (1983-2015), Олександр Анатолійович Венгер (1969-2015), Сергій Леонтійович Ковтун (1971-2015), Юрій Володимирович Панасюк (1984-2015), Олександр Іванович Ковальчук (1974-2015), Валерій Леонідович Вітківський (1975-2015), Сергій Федорович Гадіуллін (1986-2015), Радислав Олександрович Атішев (1988-2016), Віктор Олександрович Верещак (1971-2014), Павло Володимирович Ящук (1966-2014), Сергій Петрович Коренівський (1981-2014), Олександр Вікторович Сокорчук (1988-2014), Василь Іванович Малянівський (1991-2014), Руслан Бакирович Юсубов (1974-2016).

Ініціатором створення єдиного меморіалу Героям України, які віддали життя за суверенність та незалежність держави, виступила міська влада на чолі з міським головою Василем Мазуром. Ідея полягала у тому, аби біля Вічного вогню поєднати покоління: одне, що воювало в 40-х роках, героїв Небесної сотні та учасників АТО. Цю ідею підтримали громадськість та політичні організації міста.

Кошти на спорудження меморіалу “Слава героям!” збирали всією громадою. Це і благодійні внески пересічних людей, кошти установ та організацій. 25 березня 2015 року в міському Палаці культури імені О.А. Шабельника відбувся благодійний концерт “Україна. Віра. Перемога” за участю кращих мистецьких колективів Бердичева. Кошти у розмірі 175 тис. грн., зібрані під час концерту, також направили на спорудження меморіалу пам’яті.

Автором проєкту меморіалу стала бердичівська художниця Валентина Коломієць (V. Lighter), проєкт реалізували працівники приватної майстерні “Ковальська Хата” (м. Бердичів).

Спорудження меморіалу тривало з березня по травень 2015 року. Початковий пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля зазнав значних трансформацій: до нього додались дві арки з фігурами журавлів. Так в меморіалі втілили ідею двох доріг, двох життєвих шляхів, що ідуть у Вічність. Одна дорога показує нам Небесну Сотню: вона з каменів бруківки, і два голуби, які показують мирних людей, що пішли у Вічність. З іншої сторони стела – одна дорога, що показує шлях військових із символом журавля. Голубів обрали тому, що це – птах миру, який символізує чисті душі. Білі журавлі символізують душі воїнів-захисників. Обидві дороги сходяться воєдино, як єдиним було їхнє прагнення до кращого майбутнього. Вічний Вогонь, що горить посередині, освячує цю єдність. Зліва від меморіалу встановили стенд із прізвищами та фотографіями Героїв Небесної Сотні, справа – стенд із прізвищами та фотографіями воїнів, які загинули в ході АТО.

Під час спорудження меморіалу демонтували плиту, під якою знаходилась капсула з рапортом-листом комсомольців 1960-х років до комсомольців 2018 року. Капсула під плитою була відсутня. Вірогідно, вона зникла під час проведення одного з поточних ремонтів пам’ятного знаку, які проводились у попередні роки.

Освячення пам’ятника “Слава Героям!” відбулося напередодні Дня Перемоги, 8 травня 2015 року, у день примирення. Освячення меморіалу та спільну молитву біля нього здійснили священики різних конфесій.

Відкриття меморіалу відбулось 9 травня 2015 року під час зібрання громадськості з нагоди 70-ї річниці Перемоги. З того часу Вічний вогонь горів у пам’ять про всіх тих, хто спить вічним сном, віддавши життя за Батьківщину: жертв Другої світової війни, загиблих на Майдані та полеглих на Сході України.

19 серпня 2016 року зліва та справа від меморіалу встановили по три гранітні плити, на яких нанесено імена усіх 19-и загиблих воїнів, присвятний напис, Малий Державний герб України та герб міста Бердичева. Присвятний напис: “Слава Героям України!!!”, “Бердичів пам’ять збереже”, а також уривок вірша поетеси Людмили Максимлюк, народженого в час Майдану:

“…заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять,
І синьо-жовтий стяг покрив їм тіло…
Як крила янгола розкрилася душа –
Небесна сотня в вічність полетіла…”

У 2021-2022 роках з метою економії коштів Вічний вогонь не горів, його запалювали лише у дні відзначення пам’ятних подій. У 2022 році зірку, як символ, демонтували, того ж року взамін неї поклали гранітну плиту. З цього часу Вічний вогонь на меморіалі не горить.

Навесні 2023 року напис на пам’ятнику “Молодым патриотам подпольщикам г.Бердичева погибшим в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками 1941-1945 гг. От комсомолии Бердичева 1967 год” закрили плитою з чорного граніту.

 Джерела та література:

Нам не забыть Вас, ребята. Молодая гвардия. – М. 1970, с. 400-403.

Іванченко І.В. Вічний вогонь. // “Радянський шлях”, 6 травня 1970 р.

Воєвуцька Р. Пам’ять про героїв вічна! // “Радянський шлях”, 12 травня 1970 р.

Громенко І.Є., Павлов О.О. Бердичів // Історія міст і сіл Української РСР: Житомирська область. – К.: УРЕ, 1973. – С. 175.

Кравченко В. 70-й День Перемоги! // “Земля Бердичівська”, №20 (16028) від 15.05.2015 р.