Home Проекти Некрополь Бердичева Некрополь Бердичева

Некрополь Бердичева

05.07.2017 p.

3031

Природа народжує людей, життя їх ховає,
а історія воскрешає, блукаючи по їхніх могилах.
Василь Ключевський.

Кладовище (цвинтар) — місце, в якому хоронять тіла і кремовані останки померлих людей, проводять похорон — церемонію, ритуал поховання; спомини померлих. Сукупність кладовищ та поховань формують некрополь населеного пункту, який є його невід’ємною частиною. За етапами розвитку некрополя можна прослідкувати віхи минулого населеного пункту.

До початку XIX ст. на території Російської імперії зберігалася традиція поховання померлих на цвинтарях, що знаходилися на території діючих церков або костелів. Згодом кладовища почали розташовувати поза населеними пунктами. Такий історичний розвиток некрополю характерний і для Бердичева.

Першим відомим поховальним комплексом Бердичева є кладовище при православному храмі – Михайлівській церкві, що була споруджена Василем Тишкевичем у XVI ст., тобто майже одночасно з заснуванням міста. Достеменних відомостей про цей поховальний комплекс ми не маємо, оскільки він припинив своє існування ще у другій половині XVI ст. Відомо лише, що згодом на цьому місці було побудовано кармелітську школу, а декілька надмогильних хрестів перенесено на загальноміське кладовище по вулиці Пушкіна під час освоєння кармелітами території колишньої церкви.

Так само не маємо ми достовірних даних і про поховальні комплекси Успенського собору, Миколаївської церкви та костелу Святої Варвари, які безслідно зникли.

Та залишились відомості про кладовища, що влаштовувались на околицях Бердичева. Зауважимо, що на момент закладання таких кладовищ вони дійсно були розташовані на околицях, і лише згодом, через століття за рахунок розвитку Бердичева кладовища опинились у межах міських забудов. Особливо це характерно для єврейського кладовища, на місці якого тепер розташований парк відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Територія сучасного Бердичева приховує багато таємниць. Відсутні відомості про братські могили, в яких ховали померлих під час епідемії чуми, що охопила Волинь у 1771-1772 рр. Відомо, що для померлих від чуми утворили спеціальне (“чумне”) кладовище на північ від міста (точне місцезнаходження цього кладовища встановити не вдалося, але за спогадами старожилів воно знаходилось неподалік того місця, де нині бовваніють стіни закритої міської електростанції, а в 20-30-х роках XX ст. звели робітниче селище). Також вимагають окремого дослідження повідомлення про братські могили, що залишились на території військової частини на Червоній горі (колишній табір радянських військовополонених). Залишається таємницею місце поховання людей, знищених німецькими окупантами під час проведення окремих акцій. І досі в Бердичеві під час будівельних робіт знаходять залишки людських кістяків, але необхідні дослідницькі роботи з ряду причин не проводяться (останній такий випадок трапився у ході риття котловану для спорудження багатоповерхового будинку по вулиці Шевченка).

У даному історичному проекті ви ознайомитесь як із діючими, так і з закритими для поховань кладовищами, погребальними комплексами та окремими могилами, які розташовані на території Бердичева. Ви дізнаєтесь про історію їх виникнення і подальший розвиток, побачите фотографії окремих поховань.

Діючі кладовища:

Вул. Бистрицька, 116. Загальноміське кладовище

Кладовища, що не діють:

Вул. Житомирська, 72. Єврейське кладовище

Вул. Реготуна, 36. Троїцьке (Загребельне) кладовище

Вул. Григорія Сковороди, 105. Загальноміське кладовище

Фотогалерея поховань на католицькому секторі

Фотогалерея поховань на православному секторі

Фотогалерея поховань на старообрядницькому секторі

Військова дільниця старого загальноміського кладовища

Кладовища, які зникли з обличчя міста:

Вул. Бистрицька, 94. Католицьке (кляшторне) кладовище