Home Новини Місцеве телебачення – це чудово!

Місцеве телебачення – це чудово!

1389
0
SHARE

Скоро ми відзначатимемо сумну дату – рік, як у Бердичеві припинила свою діяльність телестудія місцевої телерадіокомпанії «ВІК» (не плутати з оператором кабельних мереж, який функціонує й нині). Кажуть, ще у роках так 90-х відомий астролог Павло Глоба пророкував, що наш Бердичів із часом перетвориться з гарного міста на велике село. І дехто таки запевнятиме, що саме так і відбувається – ось закрились телеканал, міська радіостанція, газети, а до того позакривались потужні заводи…

Але я впевнений, що Бердичів і надалі розвиватиметься! І ніякі прогнози «великих астрологів» не заважатимуть його зростанню. Адже місто пережило не одну кризу, тож пройдемо і через ці важкі часи. А для тих, хто сумнівається, варто пригадати, як Бердичів став містом телевізійним.

А поринути варто в перші роки незалежність України. І першу спробу створити власне місцеве телебачення здійснили на заводі «Прогрес». Вірніше, в його культурному осередку – заводському Палаці культури і техніки. За ініціативи тогочасного директора Палацу Ігоря Яцика в 1991 році тут створили телестудію, а місто охопила кабельна мережа. Вона мала свої особливості: у п’яти вузлових точках, у тому числі на Червоній горі, встановили звичайні побутові відеомагнітофони, які й транслювали передачі цієї телестудії. А перед тим у монтажній кімнаті записували п’ять однакових відеокасет та розвозили по цим точкам.

Щовечора, починаючи з 20-ї години телестудія на 12-у телеканалі радувала бердичівлян своїми програмами. А це були новини з життя міста, пізнавальні програми, а ще відеофільми для дітей та дорослих. На даху Палацу встановили велику супутникову антену, і телепрограми з супутників також записували на касети та транслювали в мережі. Новини зачитували диктори Валентина Даниленко та Гліб Григор’єв, телепередачі створювали керівник групи Юрій Осінський та відеорепортер Роман Вальсон. Останніми роками на студії працювали два Юрія – оператор Юрій Чап та журналіст Юрій Сокальський.

Окрім новин міста телестудія знайомила глядачів також і з репертуаром заводського Палацу культури, тут надавали інформацію про різноманітні курси, які діяли у цьому закладі, також щомісяця діяла служба знайомств. Кажуть, деякі бердичівляни саме завдяки цій передачі знайшли своє щастя.

Тут слід зауважити, що на час появи «прогресівської» телестудії бердичівляни мали змогу дивитись всього 2 (два, Карл!) ефірні телеканали, які транслювали Київ та Москва. Тож попит на нову послугу в перші роки був шалений.

Телестудія на «Прогресі» діяла до кінця 1999 року, коли остаточно був вичерпаний її технічний потенціал – як кабельна мережа, так і використання відеокасет у вузлових точках перетворились на анахронізм, унеможливлювали подальший розвиток та перехід на цілодобовий режим роботи. Телестудія потребувала якісно нових технічних рішень, а необхідних коштів не було. До того ж у місті вже стали шаленими темпами розбудовуватись кабельні мережі чотирьох приватних операторів, які надавали послуги значно кращої якості та з великою кількістю каналів. На превеликий жаль, жодної касети з передачами прогресівської телестудії не збереглось – через необачність одного із працівників всі записи на касетах стерли… А унікальних записів було чимало: для багатьох бердичівлян пам’ятними стали і репортажі з міського ринку, і похід журналістів до моргу, і опитування думки городян. А для вузького кола причетних – і репортаж у переддень бердичівської трагедії, коли зруйнувався будинок на вулиці Свердлова (нині Вінницькій) у березні 1996 року та загинули люди…

Цілком можливо, що споглядаючи за роботою «прогресівської» телестудії, міська влада остаточно переконалась у силі телевізійного слова. Тож вирішила йти в ногу з часом: у листопаді 1994 року в Бердичеві створили міську телестудію «Бердичів». Її засновником став міський виконавчий комітет.

Працювала телестудія на засадах повного госпрозрахунку, її редактором – відомий у місті журналіст Володимир Карташов (працював до цього в газеті «Земля Бердичівська»). Телестудія йшла торованою «прогресівцями» дорогою – транслювала новини власного виробництва, а також відео- та телепередачі, мультфільми для дітей. У часи, коли в телеефірі Бердичева існувало лише декілька телевізійних каналів, а звичне нині кабельне та цифрове телебачення перебували лише у планах, вона забезпечувала трансляцію телепрограм місцевого та загальнодержавного мовлення для жителів Бердичева та району.

Життя цієї телестудії було нетривалим – у 2003 році на той час державне комунальне підприємство «Телестудія «Бердичів» рішенням виконкому ліквідували.

Наступну спробу створення місцевого телеканалу здійснила вже приватна структура – згадувана вище телерадіокомпанія «ВІК» на чолі з Віктором Бессаліцьких. У липні 2003 року на телеканалі «Тоніс» вийшов перший випуск бердичівських новин, що стало справжньою «бомбою» в інформаційному просторі. Не малу роль у цьому успіху зіграло й те, що редактором у новоствореній телерадіокомпанії з перших днів працював Володимир Карташов, що вже мав за плечима досвід телевізійної, а головне – журналістської роботи.

Колектив ТРК “ВІК”

Через рік після першого виходу в ефір телекомпанія «ВІК» запрацювала у цілодобовому режимі, почала транслювати передачі як у власній кабельній мережі, так і в мережах інших кабельних операторів, що забезпечило майже повне охоплення міста. Ще через декілька років запрацював власний ефірний телепередавач, а коли в місті почали транслювати ефірний пакет Т2, на одному з його каналів з’явився і «ВІК».

Новини міста, репортажі, ток-шоу, пізнавальні передачі – все це було, здається, нещодавно, та вже встигло стати цілою епохою. Змінювалися обличчя телеканалу, формувався колектив. Та весь час незмінною залишалась програмна концепція телеканалу, яка мала чітке новинне спрямування про всі події, котрі відбувались у Бердичеві та навколо нього. Телеканал, як виявилося з часом, для багатьох став і гарною журналістською школою, адже чимало з тих, хто колись пов’язав своє життя із «ВІКом», згодом пішли далі кар’єрними сходинками, отримавши пропозиції роботи на центральних телеканалах.

Нині місто живе без власного телеканалу. Кабельні оператори продовжують трансляцію більш як 60-ти телевізійних каналів, але серед них немає місцевого. Та я впевнений, що настануть часи, коли телебачення в Бердичеві вкотре відродиться. Адже місцеве телебачення – це чудово!

Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here