Home Новини Монументальні традиції Бердичева: танк Т-34

Монументальні традиції Бердичева: танк Т-34

1457
0
SHARE

У східній частині міста, закінченні вулиці Європейської, на Привокзальній площі на постаменті стоїть танк Другої світової війни – Т-34. Це пам’ятний знак радянським військовим частинам, які брали участь у визволенні Бердичева від нацистських загарбників.

Пам’ятний знак воїнам-визволителям, жовтень 2005 р.

Пам’ятний знак встановили та урочисто відкрили 5 січня 1974 року, у 30-ту річницю звільнення Бердичева від німецьких загарбників. Але встановили не на площі Привокзальній, її на той час ще не існувало.

Встановили танк Т-34 на бетонний п’єдестал по вулиці Молодогвардійській, навпроти машинобудівного технікуму (нині Бердичівський фаховий коледж промисловості, економіки та права). На той час місцевою владою просувалась ідея, що цей танк зі своїм екіпажем у складі гвардійської 44-ї танкової бригади 1-ї танкової армії брав участь у визвольних боях за місто 3-5 січня 1944 року. Розміри постаменту становили 4,9 × 7,0 × 2,1 м. Авторами пам’ятного знаку стали працівники відділу міської архітектури, заступник голови міськвиконкому Олександр Клекота та архітектор Леонід Мищицький. Танк Т-34 серійний, випуск періоду Другої світової війни. На його башті вибито серійний номер 562, фарбою – номер 011 та гвардійський знак. На постаменті встановили меморіальну дошку з білого мармуру розміром 0,6 на 0,5 м з написом: «Советским воинам-освободителям гор. Бердичева. 1944-1974».

Насправді, на постамент встановили танк модифікації Т-34-85, який прийняли на озброєння у січні 1944 року і, відповідно, він не міг брати участь у звільненні Бердичева від загарбників, як стверджували офіційні документи. Ця історична колізія пов’язана скоріше за все з вимогами тогочасної ідеології. Сам танк після війни використовувався у військових навчальних частинах. Подробиці участі танка у боях з’ясувати не вдалось. Свого часу він надійшов на ремонт до танкового заводу в Новогуйвинську (Житомирський район), потім переданий у Бердичів.

Появі пам’ятного знаку у вигляді танку передували рішення місцевої влади створити на мапі Бердичева місце, яке пов’язуватиме часи німецько-радянської війни, окупації та звільнення міста від нацистських загарбників. То ж через рік влада зробила наступний крок у цьому напрямку – на відзначення 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 15 травня 1975 року виконавчий комітет Бердичівської міської ради трудящих прийняв рішення №304 щодо створення нової площі, обмеженої вулицею Молодогвардійською та фортечним муром кармелітанського монастиря. Тоді ж на стіні житлового багатоповерхового будинку №24 по вулиці Радянська площа встановили відповідну пам’ятну дошку з присвятним написом: «Площадь Победы названа в ознаменование Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.».

Утворення площі та перейменування низки вулиць, у т.ч. сусідньої з площею вулиці Муромської на 30-річчя Перемоги, фактично завершило процес формування цієї частини міста, і пам’ятний знак у вигляді танку Т-34 став її центральним елементом.

Пам’ятник радянським воїнам – визволителям міста від фашистських загарбників. 1984 р., поштова листівка

Але ні площа, ні її назва не прижились у жителів міста, тим більше що визволення Бердичева від нацистів розпочалось не з цієї його частини, а зі східних околиць. То ж до 40-ї річниці Перемоги, у квітні 1985 року, танк Т-34-85 перенесли з вулиці Молодогвардійської на Привокзальну площу – власне до того мікрорайону, звідки розпочались запеклі бої січня 1944-го. Перед постаментом встановили гранітну плиту з переліком усіх військових частин, які звільняли Бердичів від німецьких окупантів. А на його попередньому місці нині знаходиться монумент загиблим євреям у Другій світовій війні та пам’ятний знак на місці, де знаходилося єврейське гетто. Тривалий час як нагадування про площу Перемоги висіла лише меморіальна дошка, яку демонтували у 2016 році. Нині площа Перемоги відсутня у Переліку назв площ, вулиць та провулків міста Бердичева. Існують лише відповідно вулиця та провулок Перемоги.

У Бердичеві мешкав ветеран-танкіст, який проходив військову службу на танку, який знаходиться на постаменті. Це Борис Якович Болтак, який народився у селі Гальчин Бердичівського району, бойове хрещення отримав у 1942 році в боях під Сталінградом. Механік-водій пройшов шлях від Волги до Праги. За цей період згоріло 7 танків, загинуло 30 членів екіпажу. Борис Якович був тричі поранений, двічі контужений. Він мав 5 бойових нагород, серед яких і солдатський орден Слави. Вийшов у відставку у званні прапорщика, помер у січні 2007 року.

Борис Болтак – Почесний громадянин міста Мінськ, адже танк під його керуванням у числі перших увірвався до столиці Білорусі. А на танку, який встановлений у Бердичеві, Борис Болтак після війни навчав молодих танкістів військової справи.

Традиція встановлення на постаменти бойових машин для нашої країни, і для Бердичева зокрема, не нова. Грізні бойові машини Другої світової війни ставили на постаменти як нагадування майбутнім поколінням про мужність і хоробрість воїнів минулого. Адже кожен пам’ятник несе на собі відбиток культурної традиції, в межах якої був створений, і у сприйнятті пересічних людей позначає територію, де встановлений, як таку, на якій відповідну культурну традицію підтримують чи принаймні не заперечують.

САУ ИСУ-152 на території 26-ї артбригади

Окрім танку Т-34 на Привокзальній площі, на території 26-ї артбригади стоїть самохідна артилерійська установка ИСУ-152. Поруч із Будинком офіцерів стоїть бойова машина піхоти БМП-1 як пам’ятник-меморіал воїнам-інтернаціоналістам Афганської війни. Така ж БМП-1 знаходилась на території колишньої військової частини по вулиці Білопільській, ще одна самохідка була на території військової частини (в/ч 32500, т.зв. «тяжелый полк»), що на Елінгу.

Нині міська влада в рамках підготовки бердичівської громади до Перемоги підіймає питання щодо завершення процесу декомунізації. Серед питань – перейменування топонімічних об’єктів та демонтаж радянської символіки. Згадали і про пам’ятний знак у вигляді танку Т-34 на площі Привокзальній. Чи приберуть його з цієї площі, вирішуватимуть найближчим часом.

Анатолій ГОРОБЧУК

Учні середньої школи №11 поряд із пам’ятним знаком, 1978 рік

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here