Любомирка чи Любомирівка?

Проїжджаючи по трасі Бердичів-Райгородок подорожуючі не оминуть цей населений пункт – до десятка будинків розмістилось впритул до автотраси, ховаючись у тіні дерев. Та й дорожній знак при дорозі сповістить, що тут знаходиться Любомирівка.

Та чи насправді це так? Ні, звичайно. Це банальна помилка, яку допустили дорожники. Я не про населений пункт – тут дійсно повз трасу стоять будиночки. Я про назву: гортаючи офіційні довідники, ви не знайдете Любомирівки, а відшукаєте Любомирку.

Любомирка – це відома старожилам Шльомерка. Саме таку назву мав цей хутір до 1946 року. Перипетії його адміністративного статусу вражають – хутір свого часу входив і до Бистрицької волості на той час ще Бердичівського повіту, згодом увійшов до складу Жидовецької сільради (тобто, до Радянської сільради, а нині Романівської, після перейменування цього села). У середині 50-х увійшов до складу Великоп’ятигірської сільради Бердичівського району. А був час, хутір перебував і в складі Махнівського району.

Перейменування хутору зі Шльомерки на Любомирку відбулось 7 червня 1946 року у відповідності до Указу Президії Верховної Ради УРСР. Цікава назва цього указу – “Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області”. Але нехай читача не вводить в оману назва указу – про збереження історичних назв не йшлося. Так, згідно цього указу свої історичні назви втратили також й інші села Бердичівщини: Мало-Татарнівка перетворилась на хутір Березівку, село Мала Татарнівка – на Малосілку, Мала Радзивилівка – на Підгородне, Чехи – на Дубівку.

Мабуть, виправлення помилки з перейменуванням хутору сьогодні не на часі. Але виправити помилку в дорожньому знакові все ж варто, чи не так?

Анатолій Горобчук.