Home Проекти Постаті землі Бердичівської Лонський Віталій Олексійович

Лонський Віталій Олексійович

5508
0
SHARE

Лонський Віталій Олексійович (нар. 11 квітня 1927, с. Обухівка, Бердичівський район, Житомирська округа — пом. 20 квітня 2004, м. Бердичів, Житомирська область) — український тренер зі стрибків у висоту. Заслужений тренер СРСР. Почесний громадянин міста Бердичева, кавалер ордену “За заслуги” 3-го ступеня. Виховав цілу плеяду знаменитих стрибунів, серед яких Валерій Скворцов, Рустам Ахметов, Анатолій Мороз та інші. Жив і працював у Бердичеві.


lonsk_2
Лонський Віталій Олексійович
(1927-2004).

Лонський Віталій Олексійович народився 11 квітня 1927 року в селі Обухівка Бердичівського району в сім’ї робітника. Українець.

З 1946 року Віталій Олексійович – студент Бердичівського механічного технікуму, де захопився спортом й здобув першу перемогу в стрибках у висоту. 1948 року після закінчення технікуму став працювати спеціалістом з холодної обробки металу на заводі “Прогрес”. Але потяг до спорту у 1951 році привів Віталія Олексійовича до Київського інституту фізичної культури, по закінченні якого він отримав фах тренера з легкої атлетики, зокрема зі стрибків у висоту.

Після закінчення інституту в 1955 році Віталій Олексійович повернувся до Бердичева та працює викладачем фізичної культури в Бердичівському ремісничому училищі (нині Бердичівський коледж промисловості, економіки та права), згодом лаборантом кафедри фізичного виховання Бердичівського педінституту (нині Бердичівський педагогічний коледж). З 1958 року – педагог-тренер юнацької спортивної школи (м. Бердичів), що на той час займала приміщення костелу Святої Варвари.

lonsk_14
Віталій Лонський з вихованцями Бердичівської ДСШ, 1959 р.

Друзі та колеги називали тренера Віктором, хоча справжнє ім’я Лонського — Віталій. Досить часто Віктором називали видатного тренера і його вихованці, які також дали йому прізвисько Тарасевич.

Віталієм Лонським була розроблена власна методика підготовки спортсменів-стрибунів високого класу, яка з роками дала чудові результати. Так, з 1959 по 1972 рр. в Бердичеві, де нараховувалося 13 загальноосвітніх шкіл і одна дитяча юнацька спортивна школа (ДЮСШ) Віталій Лонський підготував 18 майстрів спорту, виховав 4 майстри спорту міжнародного класу. Кожен третій учень спортивної школи Віталія Лонського виконував нормативи майстра спорту.

Вчені усього світу на той час стверджували, що виховати спортсмена міжнародного класу можна тільки у великих містах. Але своєю власною методикою Віталій Лонський спростував це твердження, готуючи протягом десятиліть стрибунів високого класу у невеличкому Бердичеві.

Зі стін бердичівської ДЮСШ вийшли заслужений майстер спорту Ю. Крімаренко, майстри спорту міжнародного класу В. Скворцов, А. Мороз, Р. Ахметов, В. Журавльов, В. Костенко, Б. Ковальський, майстри спорту В. Романюк, І. Матвєєв, В. Азанчевський, В. Волков, О. Естерзон, Ю. Лебедєв, Г. Єфремов, Л. Рубашов, Є. Кирнасовський, Є. Кармелюк, О. Журба, А. Лебедєв, О. Подгородник, А. Ринкевич, С. Шеремет, О. Журавльов, В. Лебедєв, А. Жмур, О. Цицановський, А. Ковальов, О. Навроцький, І. Лонський, Е. Щавинський, С. Михальченко, М. Гапчук, А. Саєвич, І. Шкрабій, В. Тихомиров.

Шлях Віталія Лонського до визнання був важкий – адже він готував в ДЮСШ лише хлопчиків виключно зі стрибків у висоту в той час, як повинен був виставляти команду з усіх видів легкої атлетики. Та коли його школа отримала визнання і довела свою корисність – Лонський одержав персональний дозвіл Центральної ради товариства “Авангард” виступати на республіканських змаганнях командою самих лише стрибунів. І результати його вихованців підтвердили правильність обраного тренером шляху. На прикладі бердичівської школи у подальшому отримали розповсюдження спеціалізовані школи і з інших видів спорту.

З 1964 року Віталій Олексійович майже 10 років працював тренером збірної країни зі стрибків у висоту. У 1967 році Віталій Лонський очолив десятку кращих тренерів з легкої атлетики Радянського Союзу. У 1968 році за вагомі здобутки удостоєний почесного звання “Заслужений тренер СРСР”.

Обкладинка книги В. Лонського "Что вам сказать про высоту?".
Обкладинка книги В. Лонського “Что вам сказать про высоту?”.

Статті Віталія Лонського з методики стрибків у висоту публікувались в багатьох виданнях, в тому числі і за кордоном, а книга “Что вам сказать про висоту?” (1972 р.) була визнана кращою серед тематичних видань. У ній він розповів про власну педагогіку й методику підготовки спортсменів. Її суть – бачити в кожному спортсменові особистість і силою власного хисту розвивати її гармонійно і всебічно.

Педагогічний талант тренера Віталія Лонського розкрився не лише у досягненні спортивних результатів, але й у повсякденній виховній роботі з учнями. Серед його вихованців по закінченні спортивної кар’єри успіхи досягли: доктори наук В. Сидорчук, Б. Ковальський, Р. Ахметов, кандидати наук Л. Нун, В. Май, Ю. Ривж, В. Дюканов, А. Петріков, І. Матвєєв, М. Матусевич (Лауреат Державної премії), Ю. Климюк, С. Овчаренко, В. Пастух (Заслужений майстер спорту), А. Жмур та інші. Заслуженими тренерами України стали В. Журавльов, О. Михальченко, П. Дмитрієвський, С. Кузнєцов, С. Шеремет. Саме цим відрізнялася школа Віталія Лонського від інших шкіл, за винятком, хіба що відомої легкоатлетичної школи В. Алєксєєва. Майже всі учні школи після закінчення спортивної кар’єри знайшли свій шлях у житті, стали добрими людьми, виробничниками, тренерами, вчителями, займають керівні посади.

Віталій Лонський розповідає дітям про мистецтво чеканки.
Фото Володимира Солодкого.

Ще одним захопленням Віталія Лонського була художня чеканка. Він майстерно володів інструментами, за допомогою яких створював високохудожні твори, які залюбки дарував друзям та знайомим.

З 1984 року у Бердичеві почали щорічно проводитися республіканські змагання з легкоатлетичних стрибків (висота, довжина, потрійний стрибок) на приз заслуженого тренера В.О. Лонського. З 1994 року на честь заслуг тренера в Бердичеві започатковані щорічні міжнародні змагання зі стрибків у висоту на приз В.О. Лонського. Відтоді турнір став міжнародним. На турнір приїздять спортсмени з Росії, Білорусі, Ізраїлю, Болгарії, Польщі та ін.

8 квітня 1987 року рішенням виконкому міської Ради №172 за активну участь у громадсько-політичному житті міста старшому тренеру з легкої атлетики ДЮСШ обласної ради “Авангард”, Заслуженому тренеру СРСР Лонському Віталію Олексійовичу присвоєно звання Почесний громадянин міста Бердичева. Також Віталій Олексійович нагороджений орденом “Знак Пошани”, він кавалер ордену “За заслуги” 3-го ступеню.

Віталій Лонський доволі пізно одружився, досягнувши сорокарічного віку. Разом із дружиною Еммою вони виростили сина Ігоря, який народився у 1967 році. Ігор Віталійович закінчив військове училище, проходив військову службу на Забайкаллі, з 1992 року – в Бердичеві у військовій частині А3091. Через двадцять років військової служби звільнився з лав Збройних Сил у званні підполковника. Одружений, має дочку (1994) і два сина (1995, 2011). Продовжив справу батька – працює тренером спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву. Також ним у 2006 році започатковано Всеукраїнські юнацькі змагання зі стрибків у висоту пам’яті Заслуженого тренера СРСР та України Віталія Олексійовича Лонського, які проходять у спортивному комплексі 26-ї артилерійської бригади, що розташована на Червоній горі. Турнір отримав назву “Мамина черешня” і вперше пройшов 8 квітня. Цей день для проведення турніру був обраний не випадково – саме 8 квітня 1987 року Віталію Лонському було присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Син Ігоря Лонського – Віталій, внук видатного тренера, також займається стрибками у висоту, і нині є майстром спорту з легкої атлетики.

Могила В.О. Лонського на міському кладовищі, 2006 р.

Помер Віталій Олексійович Лонський 20 квітня 2004 року. Похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань. На могилі Віталія Лонського у 2004 році встановлено залізний хрест з меморіальним написом (висота 2,2 м). У 2005 році хрест замінено на гранітну стелу з портретом і присвятним написом: “Лонський Віктор Олексійович. 11.04.1927 р. – 20.04.2004 р. От тех, кто помнит и скорбит”.

З 2004 року щорічний міжнародний турнір зі стрибків у висоту отримав статус Меморіалу В. Лонського. У Бердичеві у 2003 році на вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська) закладено бульвар, на якому 20 серпня 2005 року на День міста відкрито Арку на честь пам’яті про Віталія Лонського. У січні 2013 року рішенням виконкому Бердичівської міської ради дитячо-юнацькій спортивній школі присвоєно ім’я видатного тренера Віталія Лонського.

Джерела і література:

Лонский Виктор. Что вам сказать про высоту? Серия “Спорт и личность”, кн. 16. – М., 1972. – 203 с.

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – 176 с.

Щелепа В. Бердичевский бульвар. // “Марусія”, №41 (132) від 22.10.2003 р.

Широких Лілія. “Столиця і велич нескінченного милосердя та незліченних див опіки…” // “Земля Бердичівська”, №68-69 (15499-15500) від 26.08.2005 р.

Матеріали музейної кімнати міськвиконкому.



Нарис про В.О. Лонського.
Репортаж ТРК “ВІК” від 12.04.2007 р.
Автор – Олександр Воронюк, камера – Віталій Сінєльніков.

 
Підкорення висоти.
ТРК “ВІК”, 2008 р.
Автор і режисер – Юлія Крук, оператори – Андрій Пеньківський, Володимир Поліщук.

Сюжет кіножурналу “Советский спорт”, №12, 1966 рік. У кадрі – заслужений тренер СРСР Віталій Лонський та його школа стрибунів у висоту в Бердичеві:


Фрагмент документального фільму «Спорт, село та… фантазія» (1985, режисер В.М. Скворцов).

У кадрі – заслужений тренер СРСР Віталій Лонський під час занять із учнями у Бердичеві. Сюжет примітний тим, що відобразив внутрішні інтер’єри пам’ятки архітектури ХІХ століття – костелу святої Варвари – у той час, коли там розміщувалася спортивна школа.

Придбання оцифрованої копії сюжету із фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Пшеничного стало можливим завдяки фінансовій підтримці сина В. Лонського та продовжувача його тренерської справи – Ігоря Віталійовича Лонського.


Матеріали про життя Віталія Лонського, розміщені в кімнаті спортивної слави Музею історії міста Бердичева:


Віталій Лонський в молодості.
Віталій Лонський в молодості.
lonsk_4
Віталій Лонський з дружиною Еммою.
lonsk_8
Віталій Лонський з дружиною Еммою на відпочинку.
lonsk_5
Віталій Лонський з дружиною Еммою.
lonsk_6
Віталій Лонський та його вихованець Альберт Романюк.
lonsk_12
Скульптор Петро Криворуцький та тренер Віталій Лонський.
Фото Віктора Коржука “Майстри”, 1986 р.
lonsk_10
Віталій Лонський та Рустам Ахметов. Фото Володимира Солодкого.
lonsk_11
Віталій Лонський з учнями (зліва на право): Альберт Романюк, Олександр Сирик, Рустам Ахметов, Віталій Лонський, Володимир Журавльов, Олександр Журба. Фото Володимира Солодкого.
lonsk_24
Віталій Лонський під час урочистостей з нагоди зустрічі естафети Олімпійського вогню у Бердичеві.
10 липня 1980 р.
lonsk_13
Зліва на право: міський голова Василь Мазур, Віталій Лонський, його дружина Емма та Рустам Ахметов на щорічних змаганнях зі стрибків у висоту, 2003 р.
lonsk_23
Серед Почесних громадян міста Бердичева. Віталій Лонський другий зліва , 2002 р.
lonsk_16
Серед друзів та вихованців (зліва на право): Олександр Михальченко, Олесь Коляда, Віктор Лонський та Анатолій Шафран.
lonsk_17
На щорічних змаганнях зі стрибків у висоту, 2001 р.
lonsk_15
Віталій Лонський зі своїм другом Анатолієм Дмитровичем Биковським – спортивним лікарем.

lonsk_7lonsk_9

lonsk_25
Віталій Лонський з дружиною Еммою.

lonsk_18

lonsk_20
Арка на бульварі імені В.О. Лонського.
lonsk_21
Дошка на Арці на бульварі імені В.О. Лонського.
lonsk_19
Віталій Лонський серед друзів та колег на стадіоні заводу “Прогрес”, 2001 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here