Криворуцький Петро Мойсейович

Криворуцький Петро Мойсейович (нар. 5 червня 1920, Бердичів, Київська губернія, УСРР – пом. 11 січня 1987, Бердичів, Житомирська обл., УРСР) – скульптор, живописець, графік.

Криворуцький Петро Мойсейович (ім’я при народженні – Криворуцький Пейсах-Лейзер Мойсейович) народився 5 червня 1920 року в Бердичеві в багатодітній єврейській родині. Батько був шевцем, а мати однією з перших депутатів Бердичівської міськради 1922-1924 рр., займалась організацією дитячих садків у місті. Проживала родина Криворуцьких у двоповерховому будинку по вулиці Вінницькій, 20 (до 2014 року – вулиця імені Свердлова, будинок зберігся).

З 1928 року Петро Мойсейович навчався у неповній середній школі №9, що знаходилась неподалік його будинку. Дуже рано в нього проявились художні здібності. У 1935 році у Палаці піонерів (нині міський Центр позашкільної освіти ім. О.В. Разумкова) відкрилась скульптурна студія і Петро став її постійним відвідувачем. Студією керував колишній учень Краківської академії мистецтв П.Е. Дяк. Під його впливом Криворуцький вирішив стати художником-професіоналом.

З 1936 року Петро Мойсейович навчався в Одеському художньому училищі. Одночасно з навчанням в училищі він, як і багато молоді того часу, відвідував місцевий аероклуб, навчався у парашутній і льотній групах, закінчив їх із присвоєнням звання “пілот запасу”.

Восени 1940 року Петро Криворуцький призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив школу молодших авіаспеціалістів, направлений у місто Барановичі (Білорусія) для продовження військової служби у винищувальному авіаційному полку.

Розпочалась німецько-радянська війна. З вересня 1941 року Криворуцький у складі 185-го винищувального авіаційного полку воював на Ленінградському фронті, потім на Східному. Виконував бойові завдання полку. З фронту привіз більше двох тисяч малюнків. Він замалював усе бойове життя своєї військової частини. Особливо багато малюнків-портретів пілотів до та після бойових вильотів. Ці роботи періодично виставлялись на різних виставках. Серед фронтових малюнків майбутнього скульптора є етюд до картини “Нескорені” (1944 р.), на якому відтворена за розповідями очевидців загибель його батьків та рідних під час масового розстрілу мирного населення Бердичева німецькими карателями у вересні 1941 року.

У 1944 році, після звільнення Бердичева від ворога, Петру Криворуцькому надали відпустку. Побувавши вдома він дізнався про загибель своїх рідних. Картина “Смерть і життя” (1944) стала своєрідним реквіємом загиблим.

На фронті Петро Криворуцький отримав важке поранення, мав численні бойові нагороди.

Після демобілізації восени 1945 року Петро Мойсейович вступив на скульптурний факультет Академії мистецтв у Ленінграді. Його вчителями стали професори В.О. Синайський та В.В. Лишев. Дипломна робота Петра Криворуцького “М.О. Некрасов з собакою на полюванні” (1951 р.) високо оцінена педагогами, її встановили в музеї-квартирі поета в місті на Неві, а дві її копії відлили у бронзі нині вони знаходяться в музеях М.О. Некрасова в с. Карабиха і м. Чудово (РФ). Свого часу в Бердичеві біля приміщення римо-католицького костелу Св. Варвари (на той час у його стінах знаходилась міська дитячо-юнацька спортивна школа) також була встановлена копія цієї скульптури. Нині вона демонтована, знаходиться в запасниках міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника. Ще одна копія скульптури розміщена у вестибюлі Бердичівського міського ліцею №15 по вул. Михайла Грушевського, 5А.

У 1952 році Петра Криворуцького прийняли до Ленінградської організації художників РСФСР. Працював у жанрах монументальної, станкової й камерної скульптури. Перевагу віддавав скульптурному художньому портрету, для якого характерна індивідуальність та пластична виразність. Впродовж життя Петро Мойсейович створив понад 800 скульптур, із яких майже 70 композицій та скульптурних портретів експонуються у різних музеях країн колишнього Радянського Союзу. Брав участь більш як у сотні виставок Спілки художників СРСР. Відомі його скульптурні портрети, бюсти: Т.Г. Шевченка (1954 р.), Д.І. Менделєєва (1957 р.), М.О. Горького (1958 р.), К.Е. Ціолковського (1985 р.), С.П. Корольова (1985 р.) та ін.

Його майстерня знаходилась на розі Кіровського (нині Кам’яноостворського) проспекту та вулиці професора Попова. Зверху, під скляним дахом, велике приміщення було заповнене численними скульптурами – вже в гіпсі, або тільки що розпочатих у глині. У центрі знаходився поворотний натурний станок зі стільцем, на якому сиділа людина, що позувала. До речі, у цих стінах у 1980-і роки був знятий телевізійний фільм “Кримінальний талант” із відомою актрисою Тетяною Васильєвою у головній ролі. За сценарієм її чоловік був скульптором, тому зйомки проходили на фоні робіт Петра Криворуцького.

Скульптор прагнув у кожному портреті не лише життєво, переконливо передати всю неповторність пластики людського обличчя, але й щонайперше пластикою портрету передати напругу думки, хвилювання почуттів, нашарування прожитих років. Тому так багато в Криворуцького портретів немолодих людей, за плечима яких великий життєвий шлях: пластика їх облич багатша, внутрішній світ складніший.

Портрети, створені Криворуцьким, надзвичайно різноманітні, індивідуальні і за створеними в них образами, і за композиційним ладом, і за пластичною виразністю. У вдосконаленні майстерності, в пошуках “істини” в мистецтві, вічного начала, Криворуцький звертався до класики. Цікаво, що своїм головним учителем у житті й творчості він вважав Рембрандта.

Протягом усього свого творчого життя Петро Криворуцький займався також викладацькою роботою у студіях народної творчості. Ним була розроблена оригінальна методика навчання самодіяльних художників, прийнята в усіх студіях скульптури на території колишнього СРСР.

Майже весь творчий спадок, багато кращих своїх робіт П.М. Криворуцький передав у подарунок місту, в якому народився. Понад 300 праць скульптора знаходяться в Бердичівській дитячій художній школі, в Музеї історії міста Бердичева, в міському Палаці культури ім. О.А. Шабельника. Серед них портрети відомих людей Бердичівщини: Я.Г. Зощука (1950 р.), В.І. Аліна (1983 р.), В.Є. Ривжа (1983 р.), К.К. Ворони (1985 р.), В.О. Лонського (1985 р.), О.С. Яцюка. Є скульптурні композиції, створені Петром Криворуцьким і на теренах Бердичева та району: поряд із однойменним парком у місті встановлено пам’ятник Т.Г. Шевченку (1960 р.), працівникам машинобудівного заводу “Прогрес” на його території, у селі Швайківка – пам’ятник В.І. Леніну (1973 р.). У Музеї історії міста Бердичева крім численних скульптур розміщено також стенд, що висвітлює життя та творчість Петра Мойсейовича.

Роботи Петра Мойсейовича знаходяться в багатьох містах колишнього СРСР. Так, поряд із Чудовим, у селі Сябрениці, у будинку-музеї Гліба Успенського стоїть бюст цього письменника-класика, а виконані у бронзі бюсти Ю. Гагаріна, К. Ціолковського, С. Корольова прикрашають Алею Космонавтів у Москві. Його бронзовий пам’ятник К. Ціолковському встановлений у селі Іжевському Спасського району Рязанської області, біля будинку, де народився основоположник космонавтики. Також пам’ятники стоять у Старій Русі, Нижньому Новгороді, Казані, Ємені.

Петро Криворуцький був одружений. Разом із дружиною Фаїною Криворуцькою-Березнікер виховали двох дочок – Світлану та Марину.

У 1982 році в Ленінграді відбулась персональна виставка Петра Криворуцького. У квітні 1986 року Ленінградська організація Спілки художників РСФСР привезла в Бердичеві виставку скульптури, малюнка та живопису Петра Криворуцького. Вона стала своєрідним звітом художника перед земляками й дуже сподобалася бердичівлянам і гостям міста. У зверненні “До глядача” він писав: “Творчістю своєю хочу показати людям велич особистості, закладені в ній якості і необмежені можливості, які вона може і повинна розкрити в собі в процесі життя і праці, хочу показати шлях до справжнього щастя і смислу життя, будити добро, любов до людей…”. На жаль, ця виставка стала останньою за життя скульптора.

Помер Петро Криворуцький 11 січня 1987 року під час свого останнього приїзду до Бердичева, у творчій майстерні при Палаці культури машинобудівного заводу “Прогрес” (нині Палац культури міста Бердичева ім. О.А. Шабельника), коли створював скульптурний портрет свого вчителя. Похований Петро Мойсейович у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Бистрицькій. У вересні 1992 року на його могилі рішенням міськвиконкому встановлено бронзовий бюст із зображенням Петра Мойсейовича (“Автопортрет”, 1963).

Чорновий відливок виготовили на ливарному комплексі виробничого об’єднання “Прогрес”, остаточну обробку здійснив скульптор Житомирського художньо-виробничого комбінату С.С. Горняк. Також рішенням міськвиконкому одну з вулиць міста мали назвати іменем відомого скульптора. Але до сьогодні (2020 рік) це рішення так і не втілили у життя.

Бердичівський фотожурналіст Віктор Коржук у 2001 році написав оповідання “Скульптор”, яке увійшло до прозової збірки “Рассказы по-бердичевски” (2002). В оповіданні описані останні приїзди Петра Криворуцького до Бердичева, його зустрічі з друзями, робота в майстерні, раптова смерть скульптора.

Джерела і література:

Карташов В. Пам’ятник видатному скульптору. // “Радянський Шлях”, №84 (14173) від 17.10.1992 р.

Майданник С., Пекер К. Наш земляк – скульптор Петро Криворуцький. // Бердичівщина: поступ у трете тисячоліття. Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник “Велика Волинь” — Т. 22. — Житомир-Бердичів: М.А.К., 2001. – С. 82-86.

Іващенко О.М. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – С. 80-82.

Майданник С. Роден Бердичівський. // Пантеон бердичівських імен (нариси та портрети). Упорядник М. Пасічник. – В-во “Бердичіврегіонвидав”, 2004, с. 71-77.

Бабич Ю. Ленініана наших земляків. // “Радянський шлях”, №65 (12934) від 22.04.1986 р., с. 2.

Матеріали Музею історії міста Бердичева.