Краєзнавчий музей Червонського цукрового комбінату

Як відомо, нині до складу Бердичівського району входить 63 населених пункти (не рахуючи самого Бердичева), де проживає біля 35 тис. чоловік. Але так було не завжди – ще в дореволюційний час Бердичівський повіт у складі Київської губернії займав значно більшу площу, де нараховувалось більш як сотня поселень. Вже у радянський період, але ще до утворення власне Бердичівського району, яким ми його знаємо нині, до створеної у результаті адміністративної реформи Бердичівської округи з центром у Бердичеві входило 12 районів та більше трьох сотень населених пунктів. І це була не просто примха ініціаторів адміністративної реформи 1923 року, а результат наявних економічних зв’язків, що тісно пов’язували Бердичів із навколишніми місцевостями.

Такий доволі великий вступ зроблено для того, щоб стала зрозумілою проста істина – нині містечка Андрушівщини, Ружинщини, Любарщини, Чуднівщини, Уланівщини, Погребищівщини та інших земель і досі зберігають пам’ять про свої зв’язки з Бердичевом. Там, у краєзнавчих музеях, в архівах зберігаються численні матеріали, які можуть розповісти про минуле Бердичівщини – їх адміністративного та економічного центру у XVIII-XX ст.

Нам випала нагода побувати у селищі Червоне (до речі, заснованого власником Бердичева Янушем Тишкевичем у 1624 році) сусіднього Андрушівського району та відвідати краєзнавчий музей, який діє при Червонському цукровому комбінаті. Невеликий, розміщений у двох кімнатах, він розповідає не лише про життя та діяльність відомої на Україні та за кордоном родини Терещенків, але й про історію Червонського цукрового комбінату, який впродовж майже століття мав прямі технологічні зв’язки з бердичівським цукропісочним та рафінадним заводами. І чи не головну роль у цьому відігравала вузькоколійна залізниця, останні рейки якої демонтували півтора десятиліття тому.

Сьогодні на нашому веб-сайті у розділі Музеї Бердичівщини розміщено статтю про краєзнавчий музей Червонського цукрового комбінату.