Вул. Олега Реготуна, 3, південно-західна частина міста. Кладовище не існує, його межі на місцевості не позначені.
У 1834-1836 рр. на лівому березі річки Гнилоп’ять була побудована нова кам’яна Троїцька церква згідно затвердженого генерального плану м. Бердичева 1825 року (перша, ще дерев’яна, Троїцька церква знаходилась на території, де нині знаходиться Троїцьке кладовище). Біля нового храму виділили кладовищенське місце (див. фрагмент карти міста Бердичева від 1849 року), на якому здійснювали поховання за бажанням померлих до 1844 року (до того часу, коли містечко Бердичів стало повітовим містом і за статусом у ньому відвели місце для влаштування загальноміського кладовища – біля Білопольської застави). А біля Троїцької церкви продовжували ховати її священиків та знатних жителів міста до 1918 року.
На сьогодні відомо, що біля Троїцької церкви були поховані її священики: протоієрей Сельвейстр Липський (1824-1878), священик Яків Веселовський (1866-1892), священик Кирило Мацкевич (1892-1898), священик Микола Нещеретов (1899-1903), протоієрей Микола Тучапський (1903-1911) (могили не збереглись).
На початку 30-х років на місці священицького будинку та частини території кладовища побудували школу (нині – загальноосвітня школа №8) і землі віддали під приватну забудову. З цього часу кладовище припинило існування.
Окрема подяка настоятелю Свято-Троїцької церкви протоієрею Михайлу Гоюку за надані архівні матеріали.
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
