За безпеку руху пішохода

Немає такого місяця, щоб чи місцева преса, чи політики (особливо опозиційні до влади, або міського голови зокрема) не згадали про дорожньо-транспортну ситуацію у Бердичеві. Будь-то стан проїжджих частин вулиць, наявність дорожніх знаків, розмітки. Вкрай гостро спалахує полеміка у той час, коли трапляється біда – аварія чи дорожньо-транспортна пригода, особливо зі смертельними наслідками. Одні стверджують, що ситуація в місті погіршується. Їх опоненти – що відповідна робота проводиться, ситуація покращується. І кожен буде по своєму правий.

Переглядаючи нашу місцеву газету “Радянський шлях” за 1979 рік, наштовхнувся на статтю, яка висвітлює саме цю наболілу тему. Як видно з її змісту, дорожньо-транспортні проблеми хвилювали бердичівлян на той далекий для нас час не менше, ніж сьогодні. І хоча з часу публікації цієї статті пройшло майже чотири десятиліття, актуальність питань, висвітлених у ній, не лише не вщухла, але дещо загострилась. У мене навіть склалось враження, що якби не рік публікації, особливої різниці з часом сьогоднішнім я не відчув би. А ви?

Джерело: “Радянський шлях”, 20 лютого 1979 р.

За безпеку руху пішохода

У свій час в газеті “Радянський шлях” було надруковано багато матеріалів, присвячених безпеці руху пішоходів. Не можна сказати, що в нашому місті нічого не робиться у цій важливій справі, однак тротуари та автобусні зупинки впорядковуються явно заниженими темпами. Внаслідок цього, хоч і рідко, але все ж трапляються нещасні випадки.

Трагічна аварія трапилася, наприклад, у минулому році на автобусній зупинці “Гришківці” (біля районного Будинку культури), в якій загинуло кілька чоловік. А цього могло б не бути, якби працівники відповідних служб подбали про впорядкування названої зупинки. До речі, ще й досі тут нічого не зроблено. Зупиняючись, автобуси маршруту №1 загрожують рухові іншого автотранспорту, тому що дорога тут завужена. Отже слід вже подумати й про те, щоб зробити тут “кишеню”. Такі ж “кишені” потрібні й на автобусних зупинках на вулицях Леніна, генерала Ватутіна, Свердлова, сестер Сломницьких, Низгірецькій та ін.

Особливо багато уваги потрібно приділити впорядкуванню тротуарів, пішохідних переходів, розумній розстановці дорожних знаків з освітленням, особливо з біля шкіл та дитячих садків.

Взяти, наприклад, перехід біля школи №6. Тут навіть дорослому важко перейти вулицю. А щодня цим переходом користується більше ста дітей. Мало хто з водіїв, проїжджаючи через площу Будівельників, звертає увагу на дорожні знаки.

Не краще виглядять справи і на зупинці “М’ясокомбінат”, де теж є пішохідний перехід. Рух тут особливо інтенсивний, однак справжніх умов для його безпеки не створено. Можна назвати й інші зупинки — “Автопарк”, “Міська лікарня”, “Колгоспний ринок”.

Наше місто з кожним роком стає все більшим, стрімко зростає кількість його населення. У нас немає об’їзної дороги, якою можна було б спрямувати потік автотранспорту міжміських автомашин. Це створює додаткові труднощі у вирішенні проблеми “водій-пішохід”. Мені здається, що вже тепер варто думати про будівництво в недалекому майбутньому на окремих ділянках дороги підземних переходів, або хоча б переходів із відповідними світловими знаками.

Варто було б обмежити швидкість руху автотранспорту в межах міста до 40 кілометрів на годину. Для ДАІ та громадськості міста це не така вже й складна проблема.

Безпека руху пішоходів — наша спільна турбота. Тож боротися за неї повинні всі.

Б. БЕЙСАРОН,
наш позаштатний кореспондент.