Дослідження, що дарують задоволення

У багатьох випадках дослідження історії – це розгадування таємниць, прихованих часом та людьми. Дослідник збирає історичні матеріали, вивчає документи та артефакти, на основі яких створює для себе та зацікавлених цією темою людей достовірну картину тієї чи іншої події. Але навіть маючи на руках всі докази, факти, що на твоє переконання розкривають чергову таємницю у повній мірі, ніколи не можна бути впевненим у тому, що все розгадано, все досліджено, все описано так, як було насправді. Досвід показує: будь певен, цілком неочікувано може з’явитись новий артефакт, який поставить все з ніг на голову.

Щось подібне нещодавно трапилось і зі мною. Досліджуючи пам’ятники та пам’ятні знаки, які знаходились свого часу на теренах Бердичева, я був переконаний, що у повній мірі дослідив історію появи та існування пам’ятника В.І. Леніну, який знаходився біля Будинку культури шкіроб’єднання ім. Ілліча. За всіма наявними архівними документами та фотоматеріалами цей пам’ятник з’явився в Бердичеві у 1947 році з нагоди чергової річниці Жовтневої революції.

І яким же було здивування, коли декілька днів тому мій колега Василь Котов надіслав мені фотознімок (представлений поряд), який виставили на продаж на одному з інтернет-аукціонів. Фотознімок, зроблений німецьким солдатом у роки окупації Бердичева, зафіксував пошкоджений пам’ятник В.І. Леніну!

Аналізуючи фотознімок, ми впевнились, що це дійсно пам’ятник В.І. Леніну у Бердичеві, встановлений поряд з Будинком культури шкіроб’єднання. Пам’ятник, який вперше нібито відкрили у 1947 році, існував і до німецько-радянської війни! Чому наявні архівні джерела фактично вводять в оману дослідників, приховуючи цей факт, невідомо.

Цей фотознімок поставив низку запитань, на які необхідно знайти відповіді. Власне, цим і цікавими є історичні дослідження, особливо дослідження рідного краю.