Два Бердичева на одній карті

У 1648 році відомий картограф, військовий інженер-фортифікатор, архітектор, письменник французького походження Гійом (Вільгельм) Левассер де Боплан (1600-1673) перебуваючи на службі у Сигізмунда ІІІ Вази, короля Речі Посполитої, видав «Генеральну карту України». Її повна назва – «Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна, з належними провінціями». Це географічна карта України та сусідніх країн, виготовлена як гравюра голландським картографом Вільгельмом Гондіусом.

Ця карта має розміри 42 х 54,5 см. і є однією з найбільш ранніх та найдостовірніших карт південної частини Східної Європи. Це перша західноєвропейська карта, присвячена власне Україні — «від Московії до Трансільванії».

Карта відрізняється чудовою деталізацією – у її 1 см зображено 18 км реальної території. На карті відображені всі більш-менш значні населені пункти, річки, озера, лісові масиви, торговельні шляхи. Особливістю її є те, що, на відміну від сучасних карт, має південну орієнтацію аркушу. Тобто, у її верхній частині зображується південь, а не північ, як на сучасних картах.

Зрозуміло, що нині карта Боплана є унікальним джерелом історичних відомостей про наш край та Україну в цілому. Адже вона містить 1293 об’єкти, серед яких 993 населених пункти та 153 річки. Але якщо уважно переглянути карту, ми зустрінемо на ній… два Бердичева!

На карті Боплана наш Бердичів показано як населений пункт Berdiczow (такою є назва нашого міста в тогочасних історичних документах на польський манер). Перший із них знаходиться на правому березі безіменної річки (це теперішня Гнилоп’ять) та позначений умовним картографічним позначенням як Sloboda Nova Colona, що перекладається з латини як слобода, нова колонія. У тогочасній Україні так позначали новозасноване поселення. Неподалік Бердичева зустрічаємо таку ж слободу Жежелів та села (латиною Pagus) П’ятки, Слободище та Чуднів.

Вдруге населений пункт Berdiczow зустрічаємо неподалік Житомира. На цей раз він позначений вже як місто (латиною Oppidum). Натомість Житомир має позначку Oppidum Turca, що перекладається як мусульманське місто.

На карті також позначено Чорний шлях – «дорогу чорної і грізної памʼяті», який має тут назву Czarnӱ Szlak. Ним у ХV-XVІІ ст. користувалися кримські татари для набігів на Правобережну та Західну Україну й Польщу і гнали полонене населення до Кафи (сучасна Феодосія, півострів Крим). Тут його відгалуження проходило недалеко від Бердичева, а саме: тягнулось з півдня з боку Махнівки й далі на Краснопіль.

Чому на карті Боплана зустрічається два Бердичева, залишається загадкою. Цілком можливо, Боплан мав на увазі інший населений пункт, відомості про який йому повідомили помилково, адже картограф не мав змоги повністю дослідити всі терени України особисто. Нині відомо 7 примірників карти 1648 року, і вони між собою різняться. Ця різниця полягає в поступовому збагаченні й корегуванні їх змісту.

Карта Боплана стала фундатором знань про Україну, поширила ім’я України на Заході. Тоді ж, у 1968 році почалася національно-визвольна боротьба українського народу під проводом Богдана Хмельницького, під час якої Бердичів кілька разів захоплювали як українські повстанці, так і шляхетські каральні загони. І кожного разу містечко зазнавало грабунків та розорень та врешті решт стало порожнім і здичавілим. Справу ускладнили епідемія чуми, голод. Про повне запустіння міста в цей період у 1654 році писав боярин Андрій Бутурлін у листі до російського царя: «6 сентября мы пришли под пустой городок Бердичев и стояли до 15 числа; ставится он, гетман, от меня особым обозом. Я приезжал к нему много раз и говорил по твоему государеву указу, чтобы шел, не мешкая в сход к твоим боярам и воеводам, князю Алексею Никитичу Трубецкому с товарищами, под Луцк, к жилым местам».

Анатолій Горобчук