Гусаковський Йосип Іраклійович

Гусаковський Йосип Іраклійович (нар. 12 (25) грудня 1904, с. Вородьково, Могильовська губ., Російська імперія – пом. 20 лютого 1995, Москва, СРСР) – командир 44-ї гвардійської танкової бригади 1-ї гвардійської танкової армії (1943-1945), генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин міста Бердичева.

Гусаковський Йосип Іраклійович (біл. Іосіф Іракліевіч Гусакоўскі) народився 12 (25) грудня 1904 року в селі Вородьково нині Кричевського району Могильовської області (Білорусь) у селянській родині. Білорус. Його батько Іраклій Петрович та мати Ганна Петрівна виховали шістьох синів та двох дочок. Усі сини пов’язали своє життя зі службою в лавах Червоної Армії.

У Червоній Армії Йосип Гусаковський із 1928 року. У 1931 році він закінчив кавалерійську школу, цього ж року став членом ВКП(б)/КПРС. Через рік – у 1932 – Йосип Гусаковський закінчив бронетанкові курси та у 1937 році середню школу (екстерном) у місті Майкоп. Проходив службу на командних та штабних посадах.

У травні 1937 року виключений із лав ВКП(б), у жовтні того ж року звільнений з РСЧА з-за безпідставного звинувачення (нібито не вказав при вступі у партію справжнє майнове становище батька-кулака, хоча батько його з бідняків). З 1937 року працював в облспоживспілці в місті Сталіно (нині Донецьк), з жовтня 1938 року – інспектор воєнізованої охорони Народного комісаріату вугільної промисловості там же. У 1939 році відновлений в лавах партії з накладанням партійного стягнення.

Лише у квітні 1941 року Йосипа Гусаковського повернули в РСЧА і призначили старшим ад’ютантом командира танкового батальйону 147-го окремого танкового полку 103-ї моторизованої дивізії Північнокавказького військового округу (Ставрополь). Тоді ж йому присвоєно військове звання “капітан”.

Йосип Іраклійович Гусаковський – учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Служив начальником штабу 147-го танкового полку 103-ї моторизованої дивізії, танкової бригади, з вересня 1943 року та до кінця війни – командир 112-ї (з 23 жовтня 1943 року – 44-а гвардійська) танкової бригади. Брав участь у наступальних операціях під Єльнею (1941 р.), у битві під Москвою (1941-1942 рр.), Курській битві (1943 р.), у звільненні України та Польщі (1944-1945 рр.), взятті Берлина (1945 р.). 21 лютого 1944 року комбригу Гусаковському Й.І. присвоєно військове звання “полковник танкових військ”.

З 30 грудня 1943 року по 5 січня 1944 року частини 44-ї гвардійської танкової бригади під командуванням Йосипа Гусаковського брали участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників. Зокрема, воїни 125-го танкового батальйону скориставшись темнотою 31 грудня прилаштувалися до ворожих колон і вслід за ними непомітно увійшли до міста. Їм вдалося безперешкодно пройти мінні поля. Коли ворог помітив радянські броньовані машини, було вже пізно: розгорнувшись у бойовий порядок, 2 батальйони разом із взводом розвідників ринули на ворога. Радянські сили нараховували 22 танки і 156 автоматників. Але німці встигли закрити проходи у мінних полях і протитанкових ровах та силами своєї артилерії зупинили наступ інших батальйонів 44-ї гвардійської танкової бригади.

Бійці під командуванням командира батальйону Петра Орєхова разом із воїнами Олександра Карабанова і Георгія Петровського бились у ворожому оточенні майже п’ять днів. Лише вранці 5 січня 1944 року до Бердичева швидким маршем підійшла вся 44-а гвардійська танкова бригада. Разом із нею прибули й війська 305-ї стрілецької дивізії. Місто звільнили від ворога того ж дня. Оточені танкісти вийшли переможцями у важкій кривавій битві.

За ці бої наказом Верховного головнокомандувача 44-й гвардійській танковій бригаді полковника Йосипа Гусаковського присвоєно найменування “Бердичівська”. Загалом 44-я гвардійська танкова бригада гвардії полковника Й.І. Гусаковського за бойові заслуги нагороджена 6-а орденами.

Отримав високі нагороди за участь у боях на фронтах Другої світової війни і Йосип Гусаковський. Так, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за вміле управління бригадою та особистий героїзм, проявлений у боях по знищенню бродського угрупування противника у ході Львівсько-Сандомирської операції військ 1-го Українського фронту, гвардії полковнику Гусаковському Йосипу Іраклійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№4584). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року за організацію форсування бригадою ріки Пилиці та участь в оволодінні у січні 1945 року польським містом Лович у ході Вісло-Одерської операції військ 1-го Білоруського фронту гвардії полковник Гусаковський Йосип Іраклійович нагороджений другою медаллю “Золота Зірка” (№32).

Після Другої світової війни Йосип Іраклійович у 1948 році закінчив Військову академію Генерального штабу, з 1948 по 1951 рік командував танковою дивізією. Згодом – до 1953 року – проходив службу помічником командуючого військами військового округу по бронетанковим і механізованим військам. З 1953 по 1958 рік служив на інших відповідальних посадах. У 1958-1959 роках він – заступник командуючого військами військового округу.

З 1959 по 1963 рік генерал-полковник Йосип Гусаковський – командуючий військами Прибалтійського військового округу, у 1963-1970 роках – начальник Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР. У 1968 році Йосипу Гусаковському присвоєно військове звання “генерал армії”. З 1970 року він військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6-го та 7-го скликання (1962-1970 рр.). З травня 1992 року у відставці, проживав у Москві.

Постановою бюро міськкому Компартії України і виконкому міської Ради міста Бердичева від 13 грудня 1984 р. №33 на ознаменування 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, за участь у визволенні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Йосипу Іраклійовичу Гусаковському присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.

Радянський воєначальник Йосип Іраклійович Гусаковський помер 20 лютого 1995 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка №11).

Йосип Іраклійович Гусаковський нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4-ма орденами Червоного Прапора, 2-ма орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, 2-ма орденами Червоної Зірки, орденом “За службу Родине в ВС СССР” 3-го ст., численними медалями, а також орденами іноземних держав.

Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу Й.І. Гусаковського встановлений у місті Могильов (Білорусь). У Москві на будинку по вулиці Гончарній, 26, корпус 1, в якому жив Йосип Гусаковський, йому встановлена гранітна меморіальна дошка.

Джерела і література:

Скаринкин И.Е. Крепче стали. — Минск: Беларусь, 1978. — 224 стр.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. – М.: Воениз., 1987.

Дважды Герои Советского Союза. – М.: Воениздат, 1973.

Люди бессмертного подвига. Книга 1. – М., 1975.

Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941-1945.