Home Проекти Постаті землі Бердичівської Гуменюк Марія Степанівна

Гуменюк Марія Степанівна

1477
0
SHARE

Гуменюк Марія Степанівна (нар. 4 листопада 1914, с. Дмитрівка, Бистрицька вол., Бердичівський пов., Київська губ., Російська імперія – пом. 30 листопада 1995, смт. Гришківці, Житомирська обл., УРСР) – доярка колгоспу ім. XXII партз’їзду, Герой Соціалістичної Праці.


Гуменюк Марія Степанівна
(1914-1995).

Гуменюк Марія Степанівна народилась 4 листопада 1914 року у селі Дмитрівка Бистрицької волості Бердичівського повіту (нині Дмитрівка входить до складу селища Гришківці Бердичівського району) в родині селянина-хлібороба.

Десятирічною дівчинкою Марія разом із своєю бабусею вже працювала на плантаціях цукрових буряків, збираючи жуків-довгоносиків на землях ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі), яке існувало з 1923 року. Після заснування у 1929 році колгоспу вся родина Марії Степанівни вступила в артіль, якій присвоїли назву “Воля”. Згодом, після закінчення курсів вихователів, вона мала змогу працювати вихователькою у дитячих яслах. Вийшла заміж, народила четверо дітей.

На початку німецько-радянської війни чоловік Марії Степанівни пішов на фронт, у 1945 році загинув у Чехословаччині. Важка втрата чоловіка і батька для дітей не зламала силу волі молодої вдови, адже потрібно було годувати родину, працювати.

Орденоносці Бердичівщини (зліва на право): Олександра Тимофіївна Михайлюк, Катращук, Марія Гуменюк, Євген Федорович Базилевський. 1976 рік. Фото Віктора Коржука.

У 1950 році Марія Степанівна перейшла працювати на молочнотоварну ферму колгоспу ім. Сталіна (згодом – ім. XXII партз’їзду) селища Гришківці доглядати групу корів. У 1954-1955 рр. вона навчається на трирічних агрозоотехнічних курсах без відриву від виробництва, отримала звання майстра сільського господарства першого розряду з тваринництва. Вже в 1955 році надої від кожної корови в середньому становили 4,5 тисячі літрів молока, а через два роки середньорічний надій молока від кожної корови вона довела до 6000 літрів. Як згадувала сама Марія Степанівна у своїй брошурі “За високі надої молока від кожної корови”, випущеної на той час обласним видавництвом, “…такі високі результати залежать не тільки від корів, а й від уміння доярки, від того, як вона доглядає їх, від майстерності доїння”.

У 1957 році Марія Степанівна завоювала звання кращої доярки Житомирської області. 26 лютого 1958 року за високі показники в розвитку тваринництва вісім працівників колгоспу були удостоєні високих урядових нагород, а Марія Степанівна Гуменюк – звання Героя Соціалістичної Праці. 19 жовтня 1960 року Марія Степанівна нагороджується нагрудним знаком “Відмінник соціалістичного змагання УРСР”.

У 1958 та 1962 роках Марія Гуменюк двічі обиралася депутатом Верховної Ради СРСР. Вона відзначається другим орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора, стала постійним учасником Всесоюзної виставки народного господарства у Москві, де одержала декілька золотих та срібних медалей. У 1967 році Марію Степанівну до 50-річчя Великого Жовтня за трудові досягнення внесено до Книги Трудової Слави Бердичівського району. 11 травня 1970 року її ім’я внесено до обласної Книги Трудової Слави з врученням ювілейної медалі “За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В.І. Леніна”.

Могила М.С. Гуменюк, 2006 р.

Незважаючи на пенсійний вік, Марія Степанівна продовжувала працювати дояркою у колгоспі до початку дев’яностих років.

Гуменюк Марія Степанівна померла 30 листопада 1995 року. Похована на північній околиці села, південній частині селищного кладовища. У 1997 році на могилі встановлено гранітну плиту з зображеннями Марії Гуменюк.

Джерела і література:

Іващенко О.М. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – 176 с.

М. Борисюк. Самовіддана трудівниця, громадський діяч // «Радянський шлях», №26 (6803) від 28.02.1958 р., с. 3.

Гуменюк М.С. За високі надої молока від кожної корови. – Житомир, 1959.

Трудові Зірки Полісся. Нариси про Героїв Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави Житомирщини. – Житомир, 2000. – С. 71-72.

Марущак В.О. Гришківці // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття. Науковий збірник “Велика Волинь”. Т.2.- Житомир-Бердичів, 2001, с. 227.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here