Home Історія Гортаючи книгу єврейського кладовища

Гортаючи книгу єврейського кладовища

6293
2
SHARE

Старі єврейські кладовища одні з найцікавіших, і, на жаль, майже не відомі широкому загалу пам’ятки історії Бердичівщини.

Група надгробків у вигляді “валянка” на бердичівському єврейському кладовищі, травень 2018 р.

Окрім кладовища на вулиці Житомирській, мало кому відомо про існування кладовищ (принаймні, їх залишків) у Райгородку, Романівці та не так віддаленому від Бердичева Іванополі (усі свого часу мали потужні єврейські громади, а в Райгородку та Іванополі-Янушполі діяли кагали). Туристичні путівники про них навіть не згадують. Але це дійсно невід’ємна частина нашої історії, адже культура бердичівських, а в широкому розумінні – українських євреїв розвивалась саме на нашій землі і увібрала у себе чимало елементів української народної культури. І хоча дослідники більше згадують про перейняття елементів єврейської культури українцями (варто пригадати спогади відомого єврейського публіциста Володимира Жаботинського: “Я побывал в Бердичеве в начале этого столетия (XX ст. – прим. авт.) и даже тогда застал еще на железнодорожной станции православных грузчиков, которые изъяснялись на гораздо более чистом идиш, чем я сам, а в говоре их звучал настоящий еврейский распев”), варто розуміти і той факт, що й євреї так само переймали українську культуру, її елементи та впроваджували у своє життя.

Мацевот – єврейські надгробки початку та середини XIX ст. на єврейському кладовищі, травень 2018 р.

У цьому сенсі цікаво досліджувати символіку надгробних барельєфів старовинних єврейських кладовищ. І бердичівське кладовище, як найбільше в окрузі, у цьому плані є показовим. Нині на кладовищі зберігається значна кількість мацевот[1] – єврейських надгробків у формі вертикальної кам’яної плити. Вони цікаві не лише своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Це справжні шедеври, витвори мистецтва.

Надгробки в юдаїці – це пам’ятки з досить багатошаровим значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії (у більшості випадків спостерігається або пряме цитування, або натяк на тексти із священних книг євреїв) і оригінальні вишукані барельєфи, кожен із яких несе глибоке смислове навантаження. Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображати людей, тож портрети відсутні (на відміну від могил, що почали з’являтись із середини XX ст., де на багатьох надгробках бачимо портрети померлих). Тож у давнину “портрет” покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай “зашифровувався” різними символічними зображеннями.

Надгробки на могилах бердичівського кладовища переважно відлиті з вапна та цементу, тесані та різьблені з каменю (вапняк, граніт). Більшість із них мають форму “валянка” з обов’язковим поверненням ступні на захід. Поява такого надгробка пояснюється тим, що він символізував померлу людину, яку не клали у цю могилу горизонтально, а садовили, орієнтуючи тіло обличчям на схід (або ховати ногами на Єрусалим).

Значна кількість таких надгробків знаходиться в центральній частині кладовища, де вони лежать хаотично, часом один на одному. Це пояснюється тим, що у роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. окупаційна влада розпочала роботи зі знищення кладовища, які тривали у 1941 та 1942 роках. Частину надгробків перенесли у центральну частину, граніт використовували для ремонту доріг. Але знищити кладовище не встигли, хоча воно й зазнало значної руйнації.

Другими за поширеністю надгробками є пам’ятник у вигляді стовбуру дерева з обрізаними гілками. Мають такі “дерева” різноманітну форму та розмір – зустрічаються висотою як біля одного метра, так двометрові та вище.

Надгробок у вигляді дерева з обрізаними гілками, травень 2018 р.

Версій появи такого надгробка досить багато. За однією стовбур із обрубаними гілками ставили на надгробках родин, де померло багато дітей. Також такий надгробок встановлювали на могилі чоловіка, зі смертю якого завершувався рід. Але зустрічаються могили з такими надгробками, де поховані жінки – як молоді, незаміжні, так і заміжні. Для останніх вважається, що кількість обрубаних гілок вказує на кількість померлих дітей.

Цікаво, що такі надгробки зустрічаються й на православних та католицьких кладовищах Бердичева (відмінність лише у присутності на християнському пам’ятнику хреста, або п’ятикутної зірки). Тобто, це не суто єврейська традиція, або ця традиція перейшла від однієї культури до іншої (а от “валянків” на інших цвинтарях, зі зрозумілих причин ми не зустрінемо).

Третіми за чисельністю на бердичівському кладовищі є надгробки у вигляді труни, або саркофагу. На їх бічних сторонах нанесені присвятні написи, часто зустрічаються візерункові орнаменти, також із зображенням винограду. Виноград у єврейській традиції – це символ плодючості, а також численних нащадків померлої людини.

Наступними за поширеністю на кладовищі є, власне, мацевот – вертикальні кам’яні плити. Їх досить багато і зосереджені вони у центральній частині кладовища. Написи на них виконані виключно на івриті (на надгробках інших типів – “валянку” та “дереві” – інколи зустрічаємо написи на двох мовах). Але найцікавішими є малюнки.

Символи, що зображувалися на мацевах, віддзеркалюють релігійний і громадський статус померлого, його професію, особисті гідності тощо. З дослідження мацев, що збереглись на інших кладовищах (Львова, Сатанова та ін.), наприклад, відомо, що руки над запаленими свічками або свічки, що горять у суботніх свічниках зображувалися на могилі жінки, бо саме до її обов’язків входило запалювання суботніх свічок; відкрита книга або кілька корінців книжок — могила рабина або автора релігійних творів; гусяче перо — переписувача священних текстів; ножиці — кравця; ланцюжок або інші прикраси — ювеліра; коробка або кухоль для збору пожертвувань, рука, що подає милостиню, вказували на щедрість покійного тощо. Навіть смерть позначалася певними символами: розбитий посуд, надламана свічка, перевернутий згаслий світильник, рука, що зламала гілку (тільки на надгробках жінок). Кількість плодів на гілках вказувало на число дітей померлої, а на дівочих надгробках число квіток відповідало прожитим рокам. Зображення на надгробку зірки Давида (шестикутної зірки) набуло поширення на території Російської імперії лише в самому кінці XIX ст. — на початку XX століття.

Зображення левів на мацевот.

Звичайно, такого різноманіття символів на мацевах бердичівського цвинтаря ми не зустрінемо. Але на переважній більшості з них у центральній частині бачимо візерунок – символічне Дерево життя. Досить часто Дерево життя увінчане короною. Корона підкреслює високий суспільний статус похованої людини.

Лев також зустрічається на бердичівських мацевах. Пояснення тут просте – в юдейській традиції саме ця тварина уособлює єврейський народ. Лев – символ коліна Ієгуди (всі сучасні євреї походять із колін Ієгуди та Біньямін). Леви зустрічаються, як самі собою (поодинці та парами), так і у поєдинку з єдинорогом. Поєдинок лева з єдинорогом дуже поширений сюжет в єврейському мистецтві. У єврейській традиції поєдинок лева та єдинорога символізує очікування приходу Мошиаха[2] – Месії. А ще лева зображували на могилах людей, що мали ім’я Лейб (Лев).

Зображення рук на надгробку.
Над руками – корона, яка вказує на високий статус похованої тут людини.

Досить традиційним для старих єврейських надмогильних пам’ятників є зображення складених особливим чином рук. Це так зване благословення коенів, саме таким жестом вони благословляли народ. Коени – представники стану жерців в іудаїзмі з роду нащадків Аарона. На багатьох могилах коенів окрім рук можна побачити також зображення колон – як пам’ять про Храм в Єрусалимі, де служили їх предки.

Мацев із зображенням рук всього декілька на бердичівському кладовищі.

Свічник також дуже поширений на бердичівських мацевах. Переважно це п’ятисвічник, хоча зустрічається зображення свічника на три свічки. Свічник – древній символ єврейства та атрибут храму. Таке зображення свічника зазвичай прикрашає жіночі надгробки. Він є символом жіночого благочестя, оскільки в обов’язки жінки входило запалювання свічок на Шаббат та свята.

Зображення ведмедя, який охопив Дерево життя.

Очікування приходу Мошиаха зашифровано на одному бердичівському надгробку, де зображено медведя з гіллям у лапах. Цей сюжет також відомий в єврейському мистецтві. Гілля спочатку роз’єднуються, а потім з’єднуються над головою тварини. Вони символізують роз’єднання, а потім об’єднання усіх колін Ізраїлю після приходу Мошиаха.

Ведмедів найчастіше зображали на надгробках людей, які мали ім’я Дов або Бер – тобто Ведмідь.

На багатьох могилах можна бачити невеликі камінці. І хоча це загальний звичай, насправді це старовинна єврейська традиція, яка сходить до часів середньовіччя, а, можливо, і до більш раннього періоду. Є декілька пояснень цього звичаю як на базовому рівні, так і на більш езотеричному.

Так, поклавши камінчик на могильну плиту, ми висловлюємо повагу до померлого, показуючи іншим людям, що цю могилу нещодавно відвідали. Побачивши камінчики, вони зрозуміють, що цю могилу часто відвідують, і, зацікавившись тим, хто там похований, можливо, й самі її відвідають.

На більш містичному рівні Талмуд вказує, що читання написів на надгробках може негативно вплинути на здатність людини вивчати Тору. Але як вказує рабин Соломон Муцафі, розміщення камінчика служить свого роду запрошенням для іскри душі померлого спуститися і перебувати біля могили протягом візиту (згідно цього пояснення, після закінчення візиту камінь прибирають).

Анатолій Горобчук.

 


Якісні і нерозважальні краєзнавчі дослідження, які працюють в інтересах публіки, потребують затрат і в принципі не можуть бути прибутковими. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємось із проханням здійснити пожертву на підтримку нашого проекту.

Більш докладно, як краще зробити пожертву, читайте тут >>>

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте, будь ласка, на адресу agorobchuk1970@gmail.com Це необхідно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти.


[1] Мацева (іврит — מצבה лат. транскрипція — matseva; множина — matsevot) — єврейський надгробок у формі вертикальної кам’яної плити, інколи металевої чи дерев’яної, з написами івритом та символічними рельєфами, що встановлюється на могилі для увічнення пам’яті померлого єврея.

[2] Мошиах (מָשִׁיחַ, з івриту буквально “помазаник”) — в юдаїзмі ідеальний цар, спаситель (Месія), який принесе “позбавлення народу Ізраїлю” та здійснить “спасіння людства”. Мошиахом вважається Ісус Христос у християнстві і Іса в ісламі.

 

2 COMMENTS

  1. Прекрасно викладені результати тривалого вивчення. Дякую автору і хочу поширити цей матеріал.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here