Городецький Шмуель-Аба (Самуїл)

Городецький Шмуель-Аба (нар. 1871, Малин, Київська губ., Російська імперія – пом. 1957, Тель-Авів, Ізраїль) – єврейський історик хасидизму та містицизму.

Шмуель-Аба (Самуїл) Городецький народився у 1871 році в містечку Малин Київської губернії, нащадок рабинів та хасидських цадиків. У трирічному віці він залишився без батька та виховувався у діда-хасида у Чорнобилі, у суворому традиційному дусі, вивчаючи Талмуд та кабалу.

В юнацькому віці Шмуель-Аба прочитав багатотомне дослідження Усної Тори Айзика-Гірша Вайса (1815-1905) “Еврейские поколения и их законоучители” (“Дор дор ве-доршав”), що являло собою діахронічний аналіз юдаїзму з урахуванням історичної ситуації, і розпочав активно цікавитись працями вчених-маскілів[1].

У 1892 році Городецький переїхав до свого дядька в Бердичів та увійшов до його торгового підприємства. Тоді ж він розпочав переписку з рабинами і єврейськими інтелектуалами Заходу та Росії, маючи намір присвятити себе вивченню єврейської духовності з метою написати власне дослідження. Після нетривалого перебування на альпійських курортах він розпочав видання в Бердичеві першого у Східній Європі журналу на івриті, присвяченого питанням юдаїзму, “А-Горен” (рос. “Гумно”[2]; побачило світ 10 номерів, 1897-1928). У цьому журналі він публікував і власні статті про рабинів, про їх спосіб життя та світогляд, про хасидизм.

Після єврейських погромів 1905-1906 років Городецький залишив Росію – у 1907 році його послали делегатом від Бердичева на Восьмий Сіоністський конгрес в Гаагу, але по дорозі Городецький захворів і залишився в Берліні. У 1908 році виїхав до Швейцарії, у Бернський університет, по закінченні якого у 1912 році повернувся до Німеччини. У роки Першої світової війни змушений був полишити країну і в 1915-1939 роках проживав у Швейцарії. Потім оселився в Тель-Авіві (Ізраїль).

Шмуель-Аба Городецький став автором праці “Рабби Леви-Ицхокъ Бердичевскій: къ исторіи хасидизма”[3] (1908). Головною ж працею Городецького вважається чотиритомне зібрання монографій про важливих діячів хасидизму та їх вченні (уперше побачило світ на івриті у 1923 році). На відміну від інших раціоналістів, Шмуель-Аба Городецький підходив до хасидизму та його ключових фігур із глибокою повагою, бачив безсумнівну наступність хасидизму по відношенню до рабинізму. У той же час він відмічав сміливі пошуки нового підходу до єврейської ідеології і практики, яка черпає з глибин єврейської містики, а також яскраво змальовував характери і соціальну роль цадиків.

Публікації Городецького на російській мові вперше з’явились на початку XX століття у російсько-єврейському журналі “Еврейская старина” (1909, 1913, 1914). Саме тут були опубліковані дослідження з життя цадика Леві Іцхака Бердичівського та рабина Лібера Еліезера, могили яких нині знаходяться в Бердичеві.

У російському щомісячному ілюстрованому літературно-публіцистичному журналі “Лехаим”, присвяченому історії, культурі та релігії єврейського народу, у рубриці “Открытый доступ” неодноразово здійснювались публікації нарисів Городецького (2004, № 2–5; 2005, № 2, 3; 2006, № 8; 2007, № 1–5).

Помер Шмуель-Аба Городецький у 1957 році в Тель-Авіві, Ізраїль.

[1] Маскіл (івр. ‏מַשְׂכִּיל‏‎, множ. маскілім) — освічений, “зрозумівший”. “Маскілами” називали поборників світського знання, яке вони прагнули поширити серед євреїв за допомогою єврейської літератури. У хасидів під словом “маскіл” розуміють знавця хасидської літератури.

[2] Гумно — діалектна назва току із господарчими будівлями біля житла або за селом; обгороджена ділянка землі в селянському господарстві, призначена для зберігання, молотьби та іншої обробки зерен хліба.

[3] Шмуэль Абба Городецкий. Рабби Леви-Ицхокъ Бердичевскій: къ исторіи хасидизма. Аналекта Познанскияна (Том 5, Выпуск 3) – Тип. І. Лурье, 1909, 34 с.