Вул. Торгова, 9. Житловий будинок

Торгова, 9. Двоповерховий цегляний будинок збудовано у 1880 році. Колишній власник – місцевий єврейський купець Вайншейнкер. До 1914 року тут працювала цукеркова та мармеладна фірма приватного власника М. Птіца. Через деякий час фабрику очолив новий власник, що мав прізвище Парень. Через деякий час з-за фінансових проблем фабрику закрили.

Установа відновила роботу з 03.03.1923 р., де працювало шестеро робітників, четверо з яких – жінки. Середній заробіток складав 500-600 руб. на місяць, у приміщенні суворо дотримувалися санітарних норм, на час відкриття лише не вистачало спеціального одягу для робітників, що згодом виправили.

Після націоналізації приватних підприємств фабрика стала державною. У 1928-1929 рр. заклад підпорядковувався Комборбезу (Комітет боротьби з безробіттям), метою роботи якого було “надання трудової допомоги безробітним через втягнення їх до існуючих колективів, надання їм кваліфікації і докваліфікації”. Цього ж року установу з 40 робітниками передали до ВМП.

У роки німецько-радянської війни 1941-1944 рр. на фабриці діяла міська підпільна організація, яка складалась із восьми осіб. Вони випускали листівки, закладали вибухівку до цукерок, які виготовлялися спеціально для німецьких окупантів. Проте через час у групі з’явився зрадник, що видав усіх учасників, яких після нелюдських тортур розстріляли.

З 1946 року фабрика перебувала у новому приміщенні на Радянській площі, 24 (нині Соборна площа), яке передали Міськхарчопрому. Очолював установу т. Райгородецький. А в будинку на Торговій до 1986 року розміщувалося міське товариство “Звірокроликознавець”. До початку 2000-х років тут працював магазин цукерок “Світоч”. Нині будинок не використовується, оскільки знаходиться в аварійному стані.

На початку квітня 2016 року під час архітектурно-містобудівної ради стало відомо, що власники аварійного будинку вирішили його розібрати, на його місці спорудити новий триповерховий будинок. На першому поверсі планують розмістити торгово-офісні приміщення, на другому і третьому – житлові квартири (загалом їх буде 8). Відповідний благоустрій поряд із будинком теж передбачений. Але станом на осінь 2019 року ніяких робіт не проводиться.

Джерела і література:

БАВ. – Ф. 525. – оп.1. – спр. 248. – С. 110.

Родічева О.В. Бердичівське підпілля в роки Великої Вітчизняної війни. // Бердичівська земля в контексті історії України: Науковий збірник “Велика Волинь: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині”. – Т. 19 / Відп. ред. M.Ю. Костриця. – Житомир: М.А.К., 1999. – с. 98-99.

Звіт роботи Бердичівської міської ради з 01.04.1928 по 1.12.1930.