Home Пам'ятки і пам'ятні місця Бердичів, не існують Вул. Одеська, 40. Пам’ятник Г.І. Котовському

Вул. Одеська, 40. Пам’ятник Г.І. Котовському

2931
0
SHARE

Вул. Одеська, 40. На перехресті вулиць Одеської (до липня 2016 року – вулиця Котовського) та Євгена Старікова (до червня 2015 року – вулиця Будьонного) знаходився пам’ятник більшовицькому полководцю Громадянської війни 1917-1921 рр. Григорію Івановичу Котовському (1881-1925).

Пам’ятник Г.І. Котовському, 2005 р.

Пам’ятник відкрили 9 травня 1969 року на відзначення 51-ї річниці Радянської Армії та на честь дивізії ім. Котовського, яка з 1923 року дислокувалась у місті Бердичеві на Лисій (Червоній) горі. Під час урочистого мітингу на відкритті перед бердичівлянами серед інших виступив Іван Бражник – перший секретар міського комітету Комуністичної партії.

Скульптура Григорія Котовського була виготовлена з сірого бетону, покритого міддю, постамент – з обробленого сірого пісчаника. Висота скульптури становила 2,7 м., розміри постаменту – 2,3 × 6,2 × 2,2 м. Автор скульптури Д. Красняк, архітектор Ф. Грінченко.

Григорій Котовський вперше відвідав Бердичів у 1923 році, 31 січня зустрічався з жителями і виступав у будинку, в якому розміщувався міський театр (нині міський театр по вулиці Європейській, 21). До Другої світової війни в місті дислокувалась кавалерійська дивізія ім. Г.І. Котовського. У повоєнний час міська школа №12 носила ім’я Г.І. Котовського.

Пам’ятник після оббиття міддю, початок 90-х років.

У 1990 році відбулась перша реконструкція пам’ятника, у результаті якої бетонну скульптуру покрили міддю (цю роботу виконали на бердичівському машинобудівному заводі “Прогрес” у ливарному цеху фахівці бригади під керівництвом Миколи Сивобородька), перенесли вглиб новоутвореної площі та встановили на новий постамент. У вересні-жовтні 2006 року відбулась друга реконструкція (перепланування), під час якої частину постаменту демонтували.

У наступні роки патріотично налаштованими бердичівлянами неодноразово підіймалось питання про демонтаж пам’ятника Григорію Котовському. На пам’ятнику з’являлись написи “КАТ” та інші. Але далі слів справа не йшла. У квітні 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яким забороняється символіка комуністичного тоталітарного режиму, у т.ч. пам’ятники, пам’ятні знаки, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії. Міська влада направила відповідний запит до Українського інституту національної пам’яті, який надав висновки про те, що постать Григорія Котовського – така, що підпадає під дію закону про декомунізацію.

Після чергової появи написів працівники комунального підприємства змивають ці написи, квітень 2012 р.

На початку листопада бердичівський осередок ВО “Свобода” за підтримки громадських організацій Бердичева та таких політичних сил, як ВО “Батьківщина”, ВО “Самопоміч”, “Радикальна партія Ляшка” та інших, винесла на розгляд сесії міської ради проект рішення про демонтаж пам’ятника Г.І. Котовському. 16 листопада 2015 року під час першої сесії депутати щойно обраної міської ради проголосували про демонтаж пам’ятника Г.І. Котовському.

Демонтаж відбувся 23 листопада. Під час демонтажу пам’ятника, який проводили комунальні служби, група переважно військових пенсіонерів за підтримки декількох депутатів міської ради намагалась перешкодити виконанню рішення міськради, але їх діям завадили правоохоронці. Після знесення фігуру Котовського доставили на територію місцевого відділу поліції, де він знаходився до вирішення своєї подальшої долі.

Демонтаж пам’ятника, фото “РІО Бердичів”.

Знесення відбулось у день, коли українські патріоти вшановують пам’ять героїв Базару – бійців армії УНР, які загинули під час Другого зимового походу (жовтень-листопад 1921 року) під проводом генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. Каральною операцією по розгрому українських сил керував на той час командир 9-ї кавалерійської дивізії Григорій Котовський, який особисто проводив допити та катування полонених українських воїнів. За ці бої був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Нині скульптура Г.І. Котовського зберігається на території комунального підприємства по вулиці Чуднівській.

Григорій Іванович Котовський – полководець Червоної Армії (24.06.1881 – 06.08.1925 рр.). Народився в сім’ї робітників. Закінчив сільгоспучилище. У 1917 році був членом полкового комітету, з листопада 1917 року примкнув до лівих есерів. Із квітня 1918 року – в більшовицькому підпіллі на півдні України. З липня 1919 року командував бригадою, брав участь в 400-кілометровому поході від Дністра до Житомира в складі Південної групи військ 12-й армії. У січні-березні 1920 року начальник кавалерії, за бої по визволенню Тирасполя нагороджений орденом Червоного Прапора (1921).

За розгром загонів Петлюри в листопаді 1920 року Григорій Котовський нагороджений другим орденом Червоного Прапора (1921). Із грудня 1920 року – начальник 17-ї кінної дивізії, брав участь у каральних діях проти селянського повстання Антонова, за що одержав у нагороду Почесну революційну зброю (1921). У 1921-1922 роках – начальник 9-ї Кримської кінної дивізії, за бої проти військ УНР під приводом генерала Юрія Тютюнника нагороджений третім орденом Червоного Прапора (1924). З жовтня 1922 року – командир 2-го кінного корпусу.

Загинув Григорій Котовський при невияснених обставинах від пострілу свого підлеглого.

Джерела та література:

Історія міст і сіл УРСР, Житомирська область. АН УРСР. – К, 1973 р., с. 182.

Митрофанов В. Пам’ятник легендарному герою. // “Радянський шлях”, №76 (8997) від 17.05.1969 р.

Газета “Комсомольська зірка”, 3 червня 1969 р.

Легендарний полководець. – К, 1969, с. 17, 24, 197, 202-203.


Пам’ятник Г.І. Котовському, початок 70-х років.
Фото Володимира Солодкого.
Фото Володимира Солодкого.
Фото Володимира Солодкого.
Учні середньої школи №17 біля пам’ятника, 1980 р.
Вулиця Котовського.
Фото В. Клепка, 1984 р., поштова листівка.
Пам’ятник Г.І. Котовському. Скульптор Д. Красняк. Архітектор Ф. Грінченко. Фото В. Клепка, 1984 р., поштова листівка.

Пам’ятник Г.І. Котовському, 2005 р.
Демонтаж пам’ятника, 23 листопада 2015 р.
Фото “РІО Бердичів”.
Демонтаж пам’ятника, 23 листопада 2015 р.
Фото “Бердичів Діловий”.
Скульптура Г.І. Котовського на території комунального підприємства по вулиці Чуднівській.
Фото “РІО-Бердичів”, січень 2018 р.
Скульптура Г.І. Котовського на території комунального підприємства по вулиці Чуднівській, листопад 2021 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here