Вул. Бистрицька, 22. Житловий особняк, бібліотека, амбулаторія сімейної медицини

Будинок по вулиці Бистрицькій, 22, збудований у 1890 році (за іншими даними – на початку 1880-х років).

До Жовтневого перевороту 1917 року це був приватний будинок заможного бердичівського єврея-мецената Г. Аксмана. Йому в Бердичеві також належали будинки по вул. Сергія Ковтуна, 4 (в радянський період – вулиця імені Урицького) та по вул. Луппова, 6 (колишня вулиця Грецька), про що свідчать ідентичність архітектурного вигляду всіх будинків як ззовні, так і з середини. До речі, поміж іншого Аксман спільно ще з одним із заможних бердичівлян, купцем першої гільдії Давидом Магазаником став ініціатором побудови громадської лазні на Загребеллі (нині не існує). Для цього вони звернулись до міської управи з проханням про клопотання для виділення з цією метою 3000 руб. Згодом, отримавши згоду на місцевому рівні, клопотання направили до губернського правління.

Дореволюційна історія будинку цікава тим, що у 1905 році в будинку засідали керівники десятків страйкуючих робітників разом з членом ЦК РСДРП П. Аксманом. Страйк на шкірзаводі Шленкера та на інших підприємствах розпочався як відповідь на жорстоке придушення військами багатотисячної мирної демонстрації робітників на чолі зі священиком Георгієм Гапоном, які 22 січня йшли до Зимового палацу з наміром вручити петицію царю Миколі ІІ з економічними і політичними вимогами. Ця подія, що увійшла в історію як “Кривава неділя”, викликала в Росії хвилю страйків та демонстрацій і поклала початок Першій російській революції.

У радянські часи відмічаючи цю подію за ініціативи партійного керівництва Бердичева з нагоди 50-річчя Жовтневої революції у 1967 році на стіні будинку встановили пам’ятну дошку з присвятним написом: “В этом здании в 1905 году размещался городской стачечный комитет” (не існує, час демонтажу дошки встановити не вдалось).

Г. Аксман у 1919 році після націоналізації більшовиками будинків виїхав до Франції, його подальша доля невідома.

На початку 1920-х рр. націоналізований будинок перетворили на житлове приміщення. Але так тривало недовго – у відповідності до постанови Бердичівського народного суду 17 ділянки від 02.12.1924 р. всіх жильців будинку виселили, натомість будівлю зайняв Бердичівський районний виконавчий комітет.

Після Другої світової війни у різний час у будинку перебували різноманітні служби та установи. Так, тут розміщувалась дирекція районної кіномережі, згодом працював міський кінотеатр “Дружба” (у 1970-х переїхав у нове спеціально збудоване приміщення по вулиці Чуднівській, нині не існує), архів, з початку 70-х у будинку розміщувалась міська бібліотека №2.

Сьогодні будівлю займає міська амбулаторія сімейного лікаря №2, яку ввели в експлуатацію 22 серпня 2003 року.

Нині широкого розповсюдження набуло твердження, що до революції у будинку знаходилась Загребельна синагога. Насправді, це не так – будівля Загребельної синагоги не збереглась, вона знаходилась дещо західніше, на початку вулиці Бистрицької.

Джерела і література:

БАВ. – Р. 158. – оп.1. – спр. 100а. – С. 8.

Охорона здоров’я: набутки, проблеми, перспективи. – Бердичів, ЦМЛ: Інформаційно-аналітичний відділ – 2005. – 8 с.