Валентин Моцний – засновник сучасної школи циркового мистецтва в Бердичеві

З історії Бердичева відомо, що до 1884 року в місті функціонував цирк.

Сучасна школа циркового мистецтва в Бердичеві була створена в 1979 році. Засновником її став силовий акробат та еквілібрист, нині заслужений працівник культури України Валентин Моцний. Народився він 14 лютого 1953 року в Бердичеві у сім’ї, нині вже покійних, колишнього робітника машинобудівного заводу “Прогрес” Володимира Ілліча та домогосподарки Антоніни Василівни Моцних.

У 1972 році Валентин закінчив Київське естрадно-циркове училище. Після служби у лавах Радянської Армії з 1975 року розпочав трудову діяльність на посаді керівника студії силової акробатики Бердичівського міського Будинку культури. Згодом працював у Київському державному цирку з номерами “Силова акробатика”, “Щогли” та “Еквілібр”. У 1979 році він став завідуючим відділом самодіяльного мистецтва Будинку культури Бердичівського заводу “Прогрес”. Талановитий юнак до усього підходив творчо, з натхненням, як митець. У старенькому приміщенні Будинку культури не було навіть спеціального обладнання. Були гімнастичні мати, кілька булав і більш нічого. Та було найважливіше — бажання і творче натхнення керівника та його однодумців.

Створення циркової школи у 1979 році було великим подвигом. Тоді в моді були червоні кутки, хори, в репертуарі яких — пісні про партію та Леніна. То була ціла епоха зі знаковими для радянської культури героїкою та патетикою. Популярна зарубіжна музика на концертах тоді сприймалася неоднозначно. Нові демократичні тенденції тільки зароджувалися. Створення на той час єдиної на Житомирщині циркової студії “Диваки” було певним ризиком і в той же час початком славної справи.

Валентин Моцний був неабияким новатором. Виступати у специфічному одязі із оголеним тілом не під радянську музику, як тоді вимагалося, — то був вчинок сміливої людини. На великих концертах з нагоди партійних зборів він тримав у зубах гирі, при тому на фоні барельєфу Леніна, — також було ризиковано.

Через півроку вже була створена циркова програма з трьох-чотирьох номерів. Найпершими учнями Валентина Моцного були Світлана Бардадимова, Ігор Коваль, Анастасія Ковальська, які виступали у тих номерах. Протягом 1979-1983 року через його школу пройшло близько тисячі дітей.

У 1985-1986 роках професійна діяльність Валентина Володимировича, як артиста оригінального жанру, була пов’язана з Житомирською обласною філармонією. Незабаром він знову повернувся до рідного міста Бердичева і очолив гурток циркового мистецтва у Палаці культури і мистецтва заводу “Прогрес”. Керівник студії “Диваки” зумів створити неординарний колектив, потрібний людям і зробити його конкурентоспроможним. Він був першим у Радянському Союзі госпрозрахунковим естрадно-цирковим колективом, усі 20 членів якого вже з 1985 року були штатними артистами. Колектив багато гастролював. Він побував у Болгарії, Польщі, Білорусії, де виступили майже в усіх містах. Були спільні програми з ансамблем “Сябри”. Об’їздили пів-України. У 1988 році студії “Диваки” було присвоєно звання “Народний аматорський колектив”.

Зі школи Валентина Моцного вийшли багато артистів, відомих далеко за межами Житомирщини та навіть зі світовим іменем. Першими з таких були нині працюючі у Київському державному цирку Олег та Ігор Томчуки. Олександр Свірщ має власну циркову школу у Сполучених Штатах Америки. Список пізніше поповнили Наталія Василюк, брати Герасименки, Анастасія Мазур, Марія Рачицька, Денис Моцний, Валерій Волинець, Ігор Бурковський, Анатолій Залевський та багато інших артистів.

Одним з учнів Валентина Володимировича, яким він надзвичайно пишається і який своїми перемогами по-справжньому ощасливив свого вчителя, є легендарна людина зі світовим іменем, заслужений артист України Анатолій Залевський. Народився він в 1974 році у сім’ї бердичівських інженерів. Доволі жвавого хлопчика батьки хотіли влаштувати туди, де б він міг вихлюпувати надмірну енергію. П’ятирічним його привели в гімнастичну секцію спортивної школи, щоб розвивався, зростав мужнім, спортивним. Та тренер гімнастів відмовився брати малого Толю, бо той, на його погляд, мав зайві кілограми ваги.

А керівник циркової студії Валентин Моцний взяв його, бо був упевнений, що оті небажані кілограми під час занять зійдуть дуже швидко. А, можливо, вже тоді побачив, що з Анатолія вийде щось путнє. Валентин Володимирович не помилився. Багаторічні заняття в студії, навчання у цирковому училищі зробили дуже добру справу: в Україні на один талант стало більше. Сьогодні ім’я Анатолія Вікторовича Залевського знають у всьому світі. На Міжнародному фестивалі циркового мистецтва у Парижі “Цирк майбутнього” у 1998 році він отримав Гран-прі і золоту медаль. Це стало поштовхом до участі у престижних європейських шоу-концертах. Наступного року його вітали глядачі Монте-Карло, де він брав участь у світовому конкурсі циркового мистецтва і отримав аж чотири нагороди: Гран-прі, найвищу світову відзнаку “Золотий клоун” та призи асоціації клубів Монако.

Артист універсального жанру Анатолій Залевський нині очолює театр “Різома”, який знімається в популярних телевізійних шоу. Він відкриває всі світові елітні конкурси та змагання такі, як Євробачення, Уїмблдонський турнір, “Формула-1”, був присутній на дні народження англійської Королеви та популяризує нашу державу за кордоном.

Нагороди та призи — не головне в житті нашого талановитого земляка Анатолія Залевського. Зустрічі з глядачами, які зачаровані мистецтвом, його талантом, пластичністю, умінням тримати зал під час концертів на єдиному подиху — ось той смисл, якому він присвятив життя. Його концерти надовго запам’ятовують глядачі. Це свого роду єднання Великого мистецтва з духовністю.

У листопаді 2006 року у колишньому Будинку культури колишнього Бердичівського рафінадного заводу відчинила двері школа мистецтв Анатолія Залевського. Висококваліфіковані викладачі вчать хлопчиків та дівчаток мистецькій науці. Колеги з театру “Різома” вчать юних бердичівлян хореографії.

У жовтні 2009 року Анатолій Вікторович презентував бердичівлянам арт-студію “Різома” і відновлений Будинок культури. Повністю відреставроване приміщення стало окрасою і гордістю мікрорайону та всього Бердичева.

За словами тодішнього міністра культури і туризму України Василя Вовкуна, який приїхав на той урочистий захід, відкриття студії “Різома” — подія всеукраїнського значення тому, що, на його думку, в усій державі не знайдеться подібного прикладу. Анатолій Залевський, об’їхавши увесь світ, вирішив повернутися у своє рідне місто. У нинішні непрості часи відкриття подібної студії — це поштовх для розвитку циркового мистецтва, для започаткування нових жанрів в усій державі.

Далеко не кожен з видатних талантів мріє про створення такої школи і не в Києві чи Парижі, а на своїй малій батьківщині. Анатолію Залевському пропонували жити і працювати на вигідних умовах у Парижі. Він відмовився, тому що хоче випробувати себе. А для того потрібно більше віддати, більше подарувати людям. Це його головний принцип. Він вважає, що живучи в рідному Бердичеві, зможе віддати набагато більше, ніж десь там.

Слово “цирк” походить від латинського “circus” — коло. Одним із значень слова є різновид видовищного мистецтва, що включає акробатику, еквілібристику, жонглювання, клоунаду, музичну ексцентрику, дресирування тварин тощо.

Для Анатолія Залевського цирк є дуже стильним, що швидко розвивається, напрямком мистецтва. Він так вважає, на відміну від більшості людей, у яких цирк асоціюється з клоунами, собачками…

Анатолій Вікторович зі своїми друзями мріють перетворити Бердичів на місто міжнародних конкурсів на рівні Парижу й Монте-Карло. Він планує проводити у Бердичеві фестивалі з різноманітних видів мистецтв і не лише циркового, на які приїжджатимуть найвідоміші артисти світу. А на самих фестивалях будуть демонструвати не лише циркові номери, але й інші види мистецтва: танцювальне, вокальне, музичне та інші. Також у його планах — збудувати у місті цирк та відкрити на базі арт-студії “Різома” інститут гармонійного розвитку людини. За все, що зробив Анатолій Залевський для рідного міста, місцева влада нагородила його орденом Бердичева “За заслуги”.

В недалекому майбутньому буде закладено перший камінь на місці, де планується побудувати бердичівський цирк. На одній з сесій міської ради депутати виділили для цього земельну ділянку на місці занедбаного стадіону поруч з приміщенням арт-студії “Різома”.

Створена понад тридцять років тому Валентином Моцним циркова студія “Диваки” успішно працює і сьогодні. Керівником цього народного аматорського колективу Бердичівського міського Палацу культури імені Олексія Шабельника нині є одна з колишніх перших учениць Валентина Володимировича— Світлана Бардадимова (Покушевська). У 1979 році з першого погляду на дев’ятирічну Світлану тренер побачив у ній повітряну гімнастку. Перші студійці наполегливо вчилися, раділи успіхам одне одного, переживали за невдачі — була одна дружна сім’я. Після того Світлана вивчилася і, дякуючи своєму колишньому мудрому педагогу, досягла творчих успіхів. Її вихованців знають не лише в Україні, а й в усьому світі. Карина Рудницька і Юрій Кузинський, зовсім юні артисти (сім-вісім років) циркової студії “Диваки”, фіналісти Всеукраїнського телевізійного конкурсу “Україна має талант” увійшли до золотої десятки найкращих аматорів України. За результатом СМС-опитування вони стали третіми в Україні. На головній сцені Національного Палацу “Україна” в січні 2010 року з рук Президента України отримали найвищу дитячу нагороду “Зірка України”, а також — дипломи в номінації “Відкриття року”. Своїм талантом маленькі бердичівляни вразили всіх і прославили рідне місто далеко за його межами.

Ігор Коваль відомий бердичівлянам, як клоун Ігорьок. Його творчий шлях розпочався у п’ятому класі, коли почав відвідувати циркову студію “Диваки” Будинку культури заводу “Прогрес”, яку на той час очолював Валентин Моцний. З роками спробував себе у якості еквілібриста, повітряного гімнаста. Клоунську діяльність розпочав після служби в армії. У військовій частині за дорученням командира потрібно було організувати виступ клоуна. Відпрацював номер і відтоді не уявляє себе в стандартному або серйозному плані. Спочатку намагався виступати в амплуа дитячого клоуна і бути схожим на Олега Попова, але згодом став, якщо можна так висловитися, універсальним.

Сьогодні Ігор Коваль навчає цирковому мистецтву дітей віком від шести років. Його заняття відвідують півтора десятка учнів. Вихованці дитячої циркової студії “Візаві” міського Палацу культури імені О.А. Шабельника, режисером якої є Ігор Борисович Коваль, беруть участь у концертах, фестивалях, вечірках. Рівень їх майстерності досить високий і вони стабільно займають призові місця. Еквілібрист Максим Вахніцький посів перше місце з еквілібру на котушках на фестивалі в Севастополі. Жонглер Володимир Ковальський є дипломантом республіканського конкурсу. Постійно дивує глядачів своїм еквілібром на котушках маленький Максим Шуляк. Під час виступу хлопчак сміливо стоїть, повертається на 360 градусів та пролазить крізь металеве кільце, стоячи на котушках.

Ігор Борисович вважає своїм першочерговим обов’язком вчителя — дати дитині фізичну підготовку, а буде вона артистом чи ні, це залежить від її бажання та наполегливості. Кожна дитина має свій талант. Важливо зробити не просто трюкача, а справжнього артиста і навчити його акторській майстерності, що є основним у підтримуванні контакту з глядачем. Працювати з дітьми — велика відповідальність.

У міському палаці культури Ігор Коваль працює більше двадцяти років. Прізвисько “клоун Ігорьок” прилипло до нього на все життя. “Це його імідж” — пояснює Ігор Борисович. Тобто, це не псевдонім, а найулюбленіше прізвисько, як у дорослих, так і у дітей. Відомого бердичівського клоуна ніщо так не радує, як щира дитяча посмішка.

13 січня 2004 року на базі Бердичівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №5 була створена циркова студія “Жанр”. Ця студія особлива і вирізняється серед інших, оскільки в ній займаються діти з обмеженими фізичними можливостями. Вони отримали шанс разом з однолітками, які не мають серйозних проблем зі здоров’ям, освоїти циркове мистецтво. З часу створення студії її очолює колишній повітряний гімнаст Петро Миколайович Герасименко.

Колись Валентин Моцний запропонував 14-річному Петру Герасименку спробувати протриматися на дроті на висоті півтора метра. Хлопцю не вдалося зробити вправу разів чотирнадцять, а на 15-й вийшло. З того часу він довго виступав з тим еквілібром.

Петро Миколайович довгий час працював з різними аматорськими колективами міста. Одним з напрямків роботи студії “Жанр” є фізична та психологічна адаптація дітей, що мають різноманітні фізичні вади. Під керівництвом Петра Миколайовича вони проходять перший реабілітаційний етап, займаються на тренажерах та гімнастичному знарядді. Найбільш загартовані фізично та психологічно за бажанням батьків починають знайомитись з основами циркового мистецтва, після чого керівник студії пропонує вихованцям обрати той чи інший жанр, що найбільше відповідає фізичному стану та здібностям дитини.

За 6 років існування циркова студія стала справжнім мистецьким колективом. Завдячуючи таланту та наполегливій праці беззмінного керівника, студія “Жанр” ставала лауреатом та переможцем регіональних всеукраїнських та міжнародних конкурсів та фестивалів.

У 2006 році за персональним запрошенням брали участь у “Фестивалі фестивалів” дитячого мистецтва у Міжнародному дитячому центрі “Артек”, де були відзначені колективним та персональним лауреатством, здобули Гран-прі на відкритому регіональному конкурсі сценічних мистецтв. Колектив “Жанру” брав участь в концерті, присвяченому міжнародному Дню інвалідів, що проходив в Українському домі столиці. Бердичівські циркачі стали учасниками благодійного телемарафону “Відкрий своє серце дітям” та Всеукраїнського зльоту громадської організації “Козаченьки — 2008” у Києві, а також у складі Бердичівської делегації взяли участь у святкуванні Дня міста Сєдльце в Польщі у червні 2008 року. “Жанрівці” є володарями Гран-прі Всеукраїнського конкурсу сценічних мистецтв “Українська родина — 2008” (м. Київ), вибороли перше місце на Міжнародному фестивалі-конкурсі естрадно-циркових дитячих та юнацьких колективів “Понтійська арена — 2008” у Севастополі. Вони є лауреатами перших премій та володарями Гран-прі Міжнародного фестивалю-конкурсу циркових колективів, шкіл та виконавців “Циркове майбутнє — 2008” у Луганську та вибороли перше місце на Міжнародному конкурсі циркових колективі “Вогні цирку — 2008” у місті Шакей (Литва).

За роки існування студії “Жанр” юні циркачі стали улюбленцями бердичівської публіки, без їхньої участі не обходиться жоден культурно-масовий захід. Тож не випадково у 2007 році “Жанр” отримав від Міністерства культури і туризму України високе звання народного зразкового аматорського колективу за вагомий внесок у розвиток культури українського народу, високий художній рівень та виконавську майстерність.

Надзвичайно талановита людина і прекрасний педагог Петро Герасименко користується величезною повагою і любов’ю у дітей, працює у тісній співпраці з батьками, які повністю йому довіряють.

На початку цього року (2010 – прим. А.Г.) до арт-студії “Різома”, колективів міського Палацу культури “Диваки” і “Візаві”, а також студії “Жанр” школи №5 додалася дитяча циркова студія “Престиж” Бердичівської ЗОШ №3, якою керує одна з перших учениць славетного Валентина Моцного, невгамовна, життєлюбна, завжди у формі Анастасія Ковальська.

Коли Анастасії Броніславівні запропонували очолити дитячу студію, вона, не роздумуючи, погодилася, адже давно мріяла займатися з бердичівськими школярами. За плечима тренера — 30-річний досвід роботи в цирках Києва, Ростова, Рівного. Закінчивши державне училище естрадно-циркового мистецтва у столиці, Анастасія Ковальська починала трудову діяльність у студії “Диваки”. Першими її ученицями були відомі за межами Житомирщини артисти цирку Василюк і Висоцька Наталії.

Заняття у студії “Престиж” — безкоштовні, в основному її вихованці — діти-сироти і з малозабезпечених сімей. Серед сорока юних артистів багато мріють вступити саме до Київського циркового коледжу, у якому колись навчалася їх улюблена Анастасія Броніславівна. Вони прагнуть пов’язати своє життя із манежем.

“Престиж” із французької — авторитет, повага і вплив, а вони у її вихованців обов’язково будуть, переконана керівник студії. Є в неї надійні і вірні помічники — вчитель фізичного виховання Валентин Шаповал і сини: Володимир Ковальський та Ігор Кобернюк, які зараз виступають у “Диваках”. Сама Анастасія Броніславівна зізнається: у її рідній сім’ї всі займаються цирком, навіть чоловік Денис, котрий раніше і не думав про різні трюки на арені. Вибору немає: якщо дружина циркова — інакше бути не може. Діти в цій родині з’явилися на світ, можна сказати, в цирку: старший — під час відкриття Палацу культури, молодший — на гастролях у Білорусії.

У студії “Престиж” поруч навчаються першокласники та підлітки. Вони зустрічаються часто: три дні — загальні заняття, інші, крім неділі — індивідуальні. У їх розпорядженні спортивна та актові зали і ще одна кімната — для додаткових тренувань. Працювати по дві-три години тяжко, складно, але ж перші кроки, відомо, непрості і шлях до перемоги завжди крутий. Вихованці “Престижа” дуже наполегливі, працелюбні, тому багато чого вже досягай. Юні артисти не лише оволоділи трюками, разом з дорослими вони майструють реквізити та шиють ефектні костюми з лелітками та бісером.

Поруч з чудовим керівником школярі розуміють: цирк — особливе життя, казковий світ, варто закохатися у нього і це почуття залишиться назавжди. Адже цирк дає спритність, сміливість, дарує насолоду спілкування, можливість творити диво власними руками, справжню дружбу і вдячність глядачів. А ті, що не стануть професійними артистами, назавжди збережуть у серці любов до іскрометного і вічно молодого мистецтва безстрашних і вправних. І головне — цирк дає заряд бадьорості та оптимізму.

У серпні минулого року (2009 – прим. А.Г.) Бердичівській школі циркового мистецтва виповнилося рівно 30 років. До того ювілею колишні учні засновника школи Валентина Моцного підготували для улюбленого вчителя велике ювілейне свято. Вони вже давно самі стали керівниками студій, мають власних зірок арени і стверджують славу рідного міста творчими успіхами й досягненнями, здобутими на Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах і фестивалях.

У житті Валентин Володимирович ще молода людина, двічі батько та один раз дідусь. У творчому житті він встиг більше — виховав учнів, які мають два-три покоління випускників. Отже, у нього є багато циркових онуків та правнуків. Він не просто навчив своїх вихованців, а й зумів захопити їх цирком, перетворити хобі на професію. Це стало змістом усього їхнього життя. І до цього дня Валентин Володимирович є для своїх вихованців визначним авторитетом і наставником. Колишні учні, а зараз вже досвідчені фахівці, йдуть до нього за підтримкою, добрим словом та порадою.

Юрій Лукуц.

P.S.: Від веб-сайту “Мій Бердичів” додаємо численні фотографії, які ілюструють цікаву історію зародження, становлення та розвитку циркового мистецтва у Бердичеві.

Джерела і література:

1. Миронова О. Д. История районного узла связи // Велика Волинь. Науковий збірник. — т.19. — Житомир. МАК. 1999.
2. Кучерява Вікторія, Цирк Моцного — це звучить гордо // Бердичівські новини — 2009. — 20 серпня.
3. Широких Лілія. Анатолій Залевський відкрив у Бердичеві школу мистецтв // Земля Бердичівська. — 2006. — 10 листопада.
4. Вітбер Ярослав. Бердичеву презентували студію Залевського // Бердичівські новини. — 2009. — 15 жовтня.
5. Анатолій Залевський “Гуттаперчевьій мальчик” // Натали. — 2002. — №12.
6. Український радянський енциклопедичний словник. — Т.3. Видання друге.— Київ. Головна редакція “Української Радянської Енциклопедії”. — 1987.
7. Бабзін Марія. У Бердичеві Залевський готує таке, чого не бачила Європа // Бердичівські новини. — 2009. — 1 жовтня.
8. Парасіч Наталія. “Клоун Ігорьок — мій імідж” // Бердичівські новини. — 2009. — 2 квітня.
9. Освітній меридіан. Герасименко Петро Миколайович // Земля Бердичівська. — 2007. — 5 жовтня.
10. Парасіч Наталія. Цирк як життя і надія // Бердичівські новини. — 2009. — 5 лютого.
11. Кучерява Вікторія. Бердичівський цирк — уже п’ятизірковий // Бердичівські новини. — 2010. — 11 лютого.