Боднарчук Григорій Миколайович (архімандрит Григорій)

Боднарчук Григорій Миколайович (нар. 12 лютого 1939, с. Іване-Пусте, Борщівський повіт, Тернопільське воєводство, Польща – пом. 9 лютого 1996, м. Бердичів, Житомирська обл., Україна) – священнослужитель православної церкви, архімандрит.

Боднарчук Григорій Миколайович народився 12 лютого 1939 року в селі Іване-Пусте Борщівського повіту Тернопільського воєводства Польської республіки (нині Борщівський район Тернопільської області України) у родині Миколи та Анастасії Боднарчуків.

Після закінчення школи Григорій вступив до Ленінградської духовної семінарії. По її закінченні продовжив теологічну освіту у Московській духовній академії.

Отець Григорій служив священиком в містах Іваново, Пензі та Курську (Російська Федерація). У період войовничого атеїзму доклав значних зусиль для збереження православної віри та її храмів. Згодом повернувся в Україну – служив протодияконом у Кафедральному соборі міста Дніпропетровськ, потім у місті Овруч Житомирської області.

18 листопада 1987 року Отець Григорій направлений у Житомирську єпархію до Бердичева, де став настоятелем Свято-Миколаївського храму, благочинним Бердичівського округу. Тут діяльність отця Григорія спрямовується на відродження богослужінь: за його ініціативи служба у Свято-Миколаївському храмі проводиться щоденно. Він організував професійний церковний хор. Також за роки діяльності священика Свято-Миколаївський храм прикрашається новими розписами, розписується центральний вівтар, територія навколо храму облагороджується та у 1994 році обгороджується.

У цей період, у часи пізньої Перебудови, отець Григорій став зачинателем у Бердичеві нової традиції – участь священнослужителів у загальноміських урочистостях. Також отець Григорій допомагав громадам інших конфесій у поверненні храмів із державної власності до громад. Наприклад, 27 січня 1991 року в Бердичеві відбулась маніфестація місцевих католиків коло костелу Святої Варвари. Очолювали маніфестацію римо-католики отці Серафим та Бернард, а також настоятель православного Свято-Миколаївського храму отець Григорій. Віруючі вимагали повернення римо-католицькій громаді кляштору Босих кармелітів.

По смерті дружини отець Григорій прийняв чернечий постриг і з ієрея возведений до сану ігумена, а згодом – архімандрита.

Усе життя отця Григорія – це приклад служіння Богу та людям. У кожному приході він дбав про людей, які чекали на нього, приходили до храму з наболілим і вдень, і вночі.

Отець Григорій помер 9 лютого 1996 року, в 57-річному віці. Ховали отця Григорія 12 лютого, в день його народження. Він не дожив лише два місяці до часу, коли приходська Свято-Миколаївська церква була зведена в ранг собору і стала другим соборним храмом у Житомирській єпархії після Житомирського Преображенського кафедрального собору. Похований отець Григорій на території Свято-Миколаївського храму. З його похованням у Бердичеві було фактично відроджено традицію поховання померлих на цвинтарях, що знаходяться на території діючих храмів.

Багато людей прийшло проститись із ним, одних тільки священиків було біля ста. Вдячні прихожани і досі згадують цього ревного захисника православ’я, справжнього служителя церкви, що дарував свою любов людям.

Джерела і література:

Космач В. Завжди з Богом. // “Радянський шлях”, №5 (14094) від 18.01.1992 р.

“Радянський шлях”, №13 (14516) від 14.02.1996 р.

Душа его во благих водворится, и память его в род и род… // “Земля Бердичівська”, №2 (15694) від 09.01.2009 р.