Ні, Бердичів участі у проведенні XXII Олімпійських ігор 1980 року не брав. Не той рівень. Але все ж ця подія не оминула місто, як і сотню інших містечок Радянського Союзу, до складу якого ми всі входили.
Як відомо, літні Олімпійські ігри 1980 року проходили у Москві з 19 липня по 3 серпня. Додатково відбірні групові футбольні турніри приймали Ленінград, Київ, Мінськ. Вітрильну регату приймав Таллінн. А передувала цьому грандіозному спортивному дійству естафета Олімпійського вогню, маршрут якої пройшов і через наше невеличке місто.
Про це і розповідь.
Підготовка до зустрічі естафети Олімпійського вогню розпочалась у Бердичеві заздалегідь: ще на початку 1980 року на засіданнях міськвиконкому та міськкому партії було прийнято рішення про створення міського комітету з проведення естафети. Також прийняли рішення про благоустрій усіх вулиць, по яким будуть проносити факел спортсмени-факелоносці, та в разі необхідності проведення ремонту будинків на цих же вулицях. Але коштів, як завжди, не вистачало. Тому по факту значна частина будинків були пофарбовані лише з фасадної сторони, бічні стіни залишились такими, якими й були – сірими та незугарними. Це дивувало пересічних бердичівлян.
Вся траса проходження естафети по території міста – а це від кордону з селом Хажин до селища Гришківці – була розділена на відрізки (етапи) довжиною 1 кілометр. Кожен з етапів за умовами оргкомітету мав проходити один факелоносець у супроводі двох спортсменів. Таким чином у заході брали участь 12 факелоносців та 36 супроводжуючих спортсмена. Для порівняння, траса проходження Олімпійського вогню по території Житомирської області становила 110 км.
Цікавим є те, як саме відбирали кандидатів у факелоносці. Оскільки Бердичів мав відповідну матеріальну базу, сучасну на той час лікарню та зручне географічне розташування, факелоносців зі всієї області вирішили розмістити саме тут. Керував цією справою обласний спорткомітет.
Відбір кандидатів для бердичівської ділянки доручили секретареві міського комітету комсомолу Б. Шевчуку та голові спорткомітету Бердичева Миколі Жукову. З підприємств, установ та організацій набирали кандидатів – переважно молодих людей. На базі міської лікарні проводили перевірку стану їх здоров’я – у першу чергу серцево-судинної системи. Кожен кандидат повинен був здати норматив з технічного бігу, після чого медики проводили обстеження та порівнювали фізичний стан кандидата до та після бігу, швидкість відновлення організму. Перевіряли також відсутність татуювання на тілі спортсмена. І якщо таке виявляли, кандидатуру відхиляли.
Відбір був досить жорсткий. Наприклад, із однієї партії кандидатів у кількості 71 чоловік відібрали лише 12. Але були й винятки. Так, на окремі етапи оргкомітет відбирав ветеранів Великої Вітчизняної війни, орденоносців, партійних функціонерів. Для них виділяли полегшені етапи – ділянки довжиною по 300 метрів.
Після відбору факелоносці та супроводжуючі їх спортсмени повинні були дотримуватись жорсткої дієти і режиму фізичних навантажень та відпочинку. Щоб контролювати цей процес, усіх факелоносців області – а це більш як 120 осіб – розмістили у бердичівському готелі “Дружба”. Навіть місцеві факелоносці змушені були проживати у готелі. Також усі спортсмени отримали відповідну спортивну форму та стрічки на голову з символікою Олімпіади-80.
Факелоносці, що отримали честь нести Олімпійський вогонь по території Бердичева, буди досить відомими людьми і спортсменами. Серед них Анатолій Кривушин – майстер спорту. Працював на той час в електроцеху машинобудівного заводу “Прогрес”, згодом електромеханіком цеху №18 того ж підприємства. Олексій Поляничка – також кандидат у майстри спорту з багатоборства ГПО[1], колишній воротар футбольної команди “Прогрес”. Серед дванадцяти бердичівських факелоносців був і стрибун у висоту, майстер спорту міжнародного класу Рустам Ахметов. За задумом організаторів, саме Рустам мав винести факел із Олімпійським вогнем на Радянську (Соборну) площу Бердичева. Але в останній момент плани змінились – видатний спортсмен брав участь в естафеті в Житомирі, де виніс факел на стадіон Ленінського комсомолу.
За день до головної події всіх факелоносців зібрали разом і представники оргкомітету провели останній інструктаж. Кожен елемент естафети – отримання факелу, запалювання вогню від факелу попереднього факелоносця, початок та закінчення бігу на етапі – були ретельно відпрацьовані і спортсмени мали чітко дотримуватись розробленого сценарію. Передбачалась навіть така ситуація, як згасання Олімпійського вогню у спортсмена під час проходження етапу: у цій ситуації з машини супроводження факелоносцю надавали новий Олімпійський факел. І така екстраординарна ситуація у Бердичеві таки сталась – вогонь згасав на 5 етапі і факел спортсмену терміново замінили (дивіться фотографії унизу). До речі, з більш як 6000 факелів московської олімпіади згасло лише 36, що в порівнянні з іншими олімпійськими естафетами є відмінним показником. На 6-у етапі до факелоносця приєднались 22 молодих спортсмени, які супроводжували його до Радянської (нині Соборної) площі. Наостанок факелоносців сфотографували на пам’ять.
7 липня Олімпійський вогонь перетнув кордон Молдавії та України і рушив по території Вінницької області. 10 липня о 14 годині дня його зустрічали на кордоні з Житомирщиною. Відбулась кількахвилинна церемонія і двократний чемпіон Радянського Союзу, срібний призер чемпіонату Європи, майстер спорту СРСР Петро Онісім запалив вогонь у чаші, яку встановили на кордоні. На першому етапі територією Бердичівщини факел поніс молодий механізатор колгоспу імені Леніна, депутат Верховної Ради УРСР, володар золотого значка ГПО Анатолій Мельник.
За півгодини до проходження естафети по трасі пройшла машина, з якої кожному факелоносцю вручили факел. У машині крім представників оргкомітету сиділи ще троє автоматників у чорних костюмах та з затемненими окулярами на скам’янілих обличчях.
День зустрічі естафети у Бердичеві видався напрочуд гарним: сонце яскраво світило у небі. О пів на третю годину дня робота на підприємствах міста практично зупинилась – усі повиходили на центральні вулиці, на балкони будинків, що стояли вздовж траси, аби власними очима побачити проходження олімпійської естафети.
Завдяки таким ентузіастам-кінолюбителям, як Віктор Пузиренко, до сьогодні збереглися кінокадри цієї справді історичної події.
Зустріч естафети на Червоній горі, 4 етап. Олімпійський вогонь приніс Анатолій Кривушин (звук відсутній). Відео Віктора Пузиренка.
Зустрічали естафету у центрі Бердичева, на Радянській площі (нині площі Соборній). Тут зібралось керівництво міста на чолі з головою виконкому Бердичівської міської Ради народних депутатів Миколою Олександровичем Віленчуком. Серед зустрічаючих була також депутат Верховної Ради УРСР, золотий значківець ГПО, робітниця швейної фабрики Таїсія Євгенівна Фоміна та Заслужений тренер СРСР Віталій Лонський, у майбутньому Почесний громадянин Бердичева.
Факел Олімпійського вогню на Радянській площі запалив робітник шкіряного об’єднання імені Ілліча, майстер спорту СРСР з легкої атлетики Олександр Полгородник, який і приніс його на площу, а також учениця середньої школи №10 Валентина Поліщук.
На площі відбувся головний захід: керівництво міста виступило з промовами, художні колективи представили танцювальні номери.
Після мітингу бігуни у супроводі ескорту продовжили Олімпійську естафету у напрямку Житомира.
Захід пройшов вдало, без ускладнень, за що організаційний комітет Олімпійських ігор у Москві згодом відзначив Бердичівський виконком міської Ради Почесним Дипломом. А всі факелоносці отримали право залишити Олімпійські факели, спортивний одяг та стрічки з символікою Олімпіади-80 собі на пам’ять.
Ще довго ці факели подорожували по веселим компаніям, весіллям та родинним святам, приносячи насолоду та заслужену славу їх власникам. Окремі з них стали сімейними реліквіями, що зберігаються до сьогодні як пам’ять про визначну подію. Зберігаються і пам’ятні фотоальбоми, які були виготовлені заводом “Прогрес” для своїх спортсменів.
Наостанок приводимо фотографії з цієї події, зроблені фотокореспондентом газети “Радянський Шлях” Віктором Коржуком, фотографом заводу “Прогрес” Михайлом Корчевним, фотографом-любителем Семеном Москаленко, та іншими бердичівськими фотографами, яких було багато на вулицях міста у той яскравий сонячний день.
Щиро дякую за надані фотоматеріали та спогади бердичівлянам, учасникам описаної події Анатолію Кривушину та Олексію Поляничкі.
Анатолій Горобчук,
червень 2009 р.
Джерела і література:
Матеріали музейної кімнати виконкому Бердичівської міської ради.
М. Жуков. Назустріч “Олімпіаді-80” // “Радянський шлях”, 26 вересня 1979 р.
Р. Воєвуцька. Олімпійська естафета на Бердичівщині. // “Радянський шлях”, №110 (11289) від 12.07.1980 р.
Підготовка спортсменів до естафети:
Естафета олімпійського вогню на третьому міському етапі (район Елінгу), факелоносець Анатолій Кривушин:
Естафета олімпійського вогню на п’ятому міському етапі (район магазину “Дитячий світ”), факелоносець Олексій Поляничка:
Святкові урочистості на Радянській площі:
Проходження естафети олімпійського вогню по вулиці Свердлова (фотографії Семена Москаленко):
Проходження естафети по вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська). Фотографії з сімейного архіву М.І. Матвійчука:
[1] ГПО – “Готовий до праці та оборони СРСР” (рос. “Готов к труду и обороне СССР”, ГТО) — програма фізичної підготовки у загальноосвітніх, професійних і спортивних організаціях в СРСР, основоположна в єдиній і підтримуваній державою системі патріотичного виховання молоді.
Прекрасно подготовленный материал. Спасибо автору!