Home Проекти Музеї Бердичівщини Бердичів. Музей історії ПАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”

Бердичів. Музей історії ПАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”

2532
0
SHARE

Площа Мистецька, 1, третій поверх міського Палацу культури імені О.А. Шабельника.

Міський Палац культури ім. О.А. Шабельника, 2007 р.

Робота по створенню музею машинобудівного заводу “Прогрес” розпочалась у 1975 році: було створено організаційний комітет, керований директором заводу О.А. Шабельником. Його члени побували у Ленінградському музеї історії Кіровського заводу. Вони ознайомились з його експозицією та досвідом її створення, відвідали Центральний державний історичний архів СРСР, де знайшли окремі матеріали про заснування та розвиток заводу “Прогрес”.

Для музею виділили приміщення площею 68 квадратних метрів у будівлі інженерного корпусу на території підприємства. Робота по створенню музею тривала близько шести років. Його урочисте відкриття відбулось 18 грудня 1980 року, напередодні святкування 100-річчя заводу “Прогрес”. Відбувся мітинг, на якому виступили ветерани праці А.Р. Залевський, Е.І. Подлевський, представниця молоді секретар комсомольської організації ВАСУВ Н.Р. Денисюк, начальник ВНТІ Г.І. Смирнов, директор заводу О.А. Шабельник, секретар міськкому партії Р.Р. Петронговський. Почесне право перерізати червону стрічку надали Герою Соціалістичної Праці К.К. Вороні, ветерану заводу, Почесному громадянину міста Бердичева П.І. Ляшенко та комсомольському організатору Н.Р. Денисюк. Першим директором музею на громадських засадах стала завідуюча науково-технічною бібліотекою підприємства Галина Андріянівна Кадубовська.

Тісне приміщення музею на території заводу, куди не було вільного доступу мешканцям міста та його гостям, обмежувало діяльність культурного закладу. Тому з відкриттям нового Палацу культури і техніки заводу “Прогрес”, яке відбулось 15 лютого 1986 року, в ньому виділили просторе приміщення для створення нової експозиції музею. Нову експозицію відкрили у 1989 році. Експозиція музею розміщена у трьох залах корисною площею 220 квадратних метрів. Загальна кількість експонатів становила близько трьох тисяч, з яких 517 – оригінальні. 25 грудня 1997 року за значні успіхи по збиранню, експонуванню і збереженню пам’яток духовної і матеріальної культури та високий рівень дослідницької, пропагандистської і культурно-виховної роботи музею історії ВАТ “Бердичівський завод “Прогрес” присвоєно звання “Народний”.

Урочисте відкриття музею історії машинобудівного заводу “Прогрес”, 18 грудня 1980 р.

У 1996 році Палац культури і техніки заводу “Прогрес” передали у власність міської громади – тут розмістився міський Палац культури, що з 2006 року носить ім’я О.А. Шабельника. При цьому заводський музей зберіг свій статус та приміщення, в яких він розміщується.

Експозиція музею побудована виключно у хронологічному порядку і охоплює весь історичний шлях розвитку підприємства від часу створення у 1860 році до наших днів. Носіями інформації є справжні документи та їх копії, вирізки з газет, особисті речі працівників підприємства та інші експонати.

У першій залі музею розмішена інформація про діяльність заводу з початку його заснування до 1950 року. Тут оформлені такі стенди:

  1. Бердичів наприкінці ХІХ століття (1880-1917 роки).
  2. Завод у роки становлення.
  3. В горнилі класових битв (1902-1917 роки).
  4. Після жовтневих подій 1917 року.
  5. Учасники жовтневих подій та громадянської війни (в тому числі 12 фотопортретів перших жінок-робітниць та робітників заводу – депутатів міської ради).
  6. Завод у роки перших п’ятирічок (в тому числі фотокартки перших електрозварювальників, ударників праці, першопрохідців стаханівського руху).
  7. Реабілітовані історією (42 прізвища реабілітованих жертв сталінських репресій 1937 року).
  8. В суворі роки Великої Вітчизняної війни (в тому числі фотокартки нагороджених за доблесну працю в тилу, визволителів Бердичева та учасників параду Перемоги).
  9. Вони визволяли наше місто (16 фотопортретів визволителів).
  10. Вам, загиблим в боях за Вітчизну, наша вічна слава і низький уклін (прізвища 89 загиблих).
  11. Їх руками відновлювався завод (у тому числі 28 фотопортретів найактивніших трудівників того періоду).
  12. Від відновлення до мирної праці (у тому числі фотокартки кращих виробничників, спортсменів, учасників художньої самодіяльності та зразків продукції того часу).

Крім стендів у залі обладнано схему території заводу в 1912 році, діораму фрагменту території, виставлено 17 видів продукції підприємства кінця ХІХ століття, бюсти організаторів революційних виступів, особисті речі учасників Другої світової війни, 11 капсул зі священною землею з міст-героїв, книги про події, пов’язані з історією підприємства.

У другій залі розміщена інформація про діяльність підприємства з 1950 року до наших днів. Оформлені такі стенди:

  1. Щаблями дальшого зростання (1951-1958 рр.).
  2. Завод в роки семирічки (1959-1965 рр.).
  3. На шляху до дальшого піднесення (фотокартки заслужених раціоналізаторів та кращих учасників художньої самодіяльності).
  4. До високої нагороди (стенд з текстом Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.02.76 р. про нагородження підприємства орденом Трудового Червоного Прапора).
  5. На рубежах 10-ї п’ятирічки (1976-1980 рр.).
  6. Заводу 100 років (фотоматеріали про святкування вікового ювілею підприємства).
  7. Творці високопродуктивного надійного обладнання (1981-2000 рр.) (у тому числі 55 фотопортретів кращих виробничників).
  8. Заготівельне виробництво (у тому числі 11 фотопортретів кращих верстатників і 8 – майстрів складальної справи).
  9. Видатні люди (фотопортрети колишніх працівників підприємства Ворони К.К., Горбаченко Л.І., Шабельника О.А.).
  10. І так кожен день і все життя.

У залі також встановлені 8 діючих макетів обладнання, що виготовляється підприємством, виставлена книга Г.І. Смирнова і В.І. Шкляра “Трудовая поступь завода-ветерана”, в якій широко висвітлена вікова історія розвитку і становлення заводу, Книга Пошани і Книга Пам’яті.

У третій залі розміщена інформація про діяльність підрозділів сучасного підприємства. Зокрема, оформлені такі стенди:

  1. Котельно-зварювальне виробництво (у тому числі 55 фотопортретів кращих працівників).
  2. Командири виробництва (у тому числі 8 фотопортретів керівників).
  3. Трудові династії (Данилюків – 16 фотопортретів, Крупницьких – 9, Старжинських – 11, Мельникових – 13).
  4. Майстри модельної справи (у тому числі 11 фотопортретів кращих працівників).
  5. Ливарне виробництво (у тому числі 17 фотопортретів кращих працівників).
  6. Ремонт – справа умілих (у тому числі 27 фотопортретів кращих працівників).
  7. На шляху до досконалості.
  8. Засновники і керівники заводу (у тому числі директори заводу 1936-1940 рр. – Гладишева О.М., 1948-1970 рр. – Мельникова Є.М., генерального директора заводу 1970-1986 рр. – Шабельника О.А. і генерального директора заводу, голови правління ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” Юр’єва М.П.).
  9. Стенд із текстом Акту проголошення незалежності України.
  10. Шляхом відродження (фотокартки зі зразками сучасної продукції підприємства).
  11. Новітні технології в цукроварінні.
  12. Інвестиційний проект.
  13. Будівництво (17 кольорових діапозитивів житлових будинків прогресівців).
  14. Незабутнє (інформація про допомогу прогресівців чорнобильцям, потерпілим 1988 року від землетрусу у Вірменії, учасникам війни в Афганістані).
  15. На святі машинобудівників.
  16. У пам’ятниках і обелісках наша історія (інформація про досвід первинної організації Українського Товариства охорони пам’ятників історії та культури (УТОПІК), фотографії пам’ятників робітникам заводу, полеглим на полях Другої світової війни, виготовлений спеціалістами заводу, і пам’ятників у Боярці та Бердичеві, реставрованих заводськими умільцями).
  17. Кращі за професією (прогресівці — заслужені машинобудівники України).
  18. Поставка продукції “Прогресу” на експорт (карта світу з адресами близько 30 країн, куди відправлялася продукція підприємства).
  19. Поставка продукції в країни СНД (карта СНД з нанесеними 340 містами, куди підприємство відвантажувало свою продукцію до 1991 року).
  20. У нас спорт і труд поруч ідуть (12 фотопортретів майстрів і кандидатів у майстри спорту).
  21. Соціальний розвиток колективу (15 кольорових фотознімків про розбудову робітничого містечка, в яке крім багатоповерхових будинків увійшли плавальний басейн, оновлений стадіон із добре обладнаними трибунами, стрілецький тир, спортивно-оздоровчий центр, сучасний Палац культури і техніки – нині міський Палац культури).
  22. Нові види промислової продукції (фотознімки з продукцією підприємства).
  23. Курс – науково-технічний прогрес.
  24. Аматори поезії і прози (інформація про літературно-творчу студію “Пошук”, створену 1958 року, до активу якої входили член спілки письменників України Михайло Степанюк, член Спілки письменників СРСР Борис Рахманін, автор збірок поезій Семен Майданник, колишній редактор міськрайонної газети “Земля Бердичівська” Володимир Вдовиченко).
  25. Міжнародні зв’язки.

Окрім стендів у залі виставлені макети – генеральний план заводу на двох виробничих площадках у 1979 році; вітрини – з міжнародними призами за високу якість продукції підприємства; з пам’ятними медалями і дипломами, врученими первинній організації УТОПІК за успіхи в роботі; почесними трофеями колишніх заводських спортсменів – майстрів спорту міжнародного класу: бронзового призера чемпіонату Європи зі стрибків у висоту 1971 року, учасника Олімпіади в Мюнхені Рустама Ахметова, та заслуженого тренера України, чотириразового чемпіона колишнього Радянського Союзу з футболу Анатолія Пузача; призи заводському духовому оркестру й агітбригаді “Фільтр”; сувеніри і подарунки зарубіжних делегацій; збірники “Кращі підприємства України за найвищу якість” 1998 і 1999 рр., книжки членів студії “Пошук”, Л.І. Ананченка “120 років машинобудівному заводу “Прогрес”, яка є історичним нарисом із додатками про тих, хто загинув, воював і активно трудився.

За роки своєї діяльності музей набув заслуженої популярності в місті та області. Він постійно розширювався, поповнювався експонатами минулих часів, матеріалами про нову продукцію та технологію підприємства. У ньому побували тисячі відвідувачів, які збагатили свої знання новою інформацією про минуле і сучасне життя славного трудового колективу.

У музеї побували делегації з Болгарії, Ефіопії, Індії, Намібії, Польщі, Росії, Сирії, США, Чехії, Фінляндії, які залишили на пам’ять сувеніри і подарунки, свої враження у книзі відгуків.

Джерела і література:

Климова Н. Дорога через завод. // “Радянський шлях”, №85 від 04.06.1991 р.

Лукуц Юрій. Музей історії бердичівського заводу “Прогрес” як краєзнавче джерело // Волинський музей: Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 3. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Волинського краєзнавчого музею та 55-річчю Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Луцьк – Колодяжне, 18-19 травня 2004 р. – Луцьк, 2004 р. – 394 с., іл.

Лукуц Ю. Прогресівський музей на початку XXI ст. // “Земля Бердичівська” — 2004. — 26 лютого.

Синчук В.И. Музейное дело и поэзия в жизни и судьбе Н.П. Климовой. // Музеї Бердичівського краю: історія та сучасність. Науковий збірник “Велика Волинь”. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (Бердичів, 15-16 листопада 2016 р.). Вип. 54 / Упоряд. П.С. Скавронський — Бердичів: ФОП Мельник М.В., 2016. — с. 270-278.


Перший зал музею, в якому розмішена інформація про діяльність заводу з початку його заснування до 1950 року.




Другий зал музею, в якому розміщена інформація про діяльність підприємства з 1950 року до наших днів.


Третій зал музею, в якому розміщена інформація про діяльність підрозділів сучасного підприємства.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here