Home Новини Бердичівський Бродвей

Бердичівський Бродвей

4033
3
SHARE

Вперше жаргонна назва “бердичівський Бродвей” у літературі з’явилась в оповіданні бердичівського письменника Василя Гроссмана “Бердичев не в шутку, а в серьез”, опублікованого в журналі “Огонёк” (Москва) у 1929 році. Як стверджував письменник, до революції в Бердичеві Бродвеєв називали Соборну площу, на якій знаходились будинки місцевих купців та банкірів: Рабочая часть города – Пески, долгие годы упорно боровшаяся с бердичевским Бродвеем – Соборной площадью, – победила. Буржуазные квартиры давно заняты рабочими. Большие купеческие дома сверху донизу заселены рабочими: рабочие живут в кварталах своих бывших хозяев.

У радянські часи бердичівським Бродвеєм стали називати бульвар, який тягнувся від школи №5 до пивзаводу. У сучасному мистецтві цю назву згадують багато митців. Нижче представлено лише деякі з них.


Фотожурналіст Віктор Коржук, збірка “Рассказы по-бердичевски” (2002), оповідання “Бердичевский Бродвей”:

В те годы бульвар для Бердичева был тем, чем для Киева – Крещатик, для Одессы – Дерибассовская, а для Америки – Бродвей. Начинался он от школы №5. При входе, с правой стороны бульвара, стояли три пивных автомата. За десять копеек там можно было выпить стакан пива. А умельцы завода “Прогресс” умудрялись пиво пить бесплатно: вместо денег они бросали в автоматы металлические шайбочки.

Вдоль бульвара стояли скамейки. Но практически присесть на них было невозможно: всегда заняты. Бульвар был своего рода подиумом, на котором демонстрировалось все: от причесок – до обуви.


Письменник Борис Ройтблат, збірка “Король Бродвея” (2002), оповідання “Король Бродвея”:

Когда-то в городе Бердичеве был шикарный Бродвей. Это было в середине хрущевских лет, и это было незабываемое время. […]

Бродвей находился на улице Либкнехта. Это был смачнейший кусочек вечернего пейзажа, который начинался от башни. В детстве я думал, что эта башня зовется Пизанской. Потом оказалось, что она водонапорная.

К семи вечера Бродвей заполнялся публикой. Этих людей нельзя было назвать прохожими. Они по улице – не проходили. Они по ней – фланировали. С расстановочкой, с бонбончиком-с!

Представьте себе этот кайф, и вы поймете, каким – в тысячу раз лучше! – он был тогда.

Вы медленно фланируете по Бродвею. Вы одеты в самое лучшее. Бродвей не терпит случайных пиджаков. А ваши туфли не просто начищены. Они – сверкают. Если они не будут сверкать, завтра весь город будет называть вас паршивым шлепером. Перед вами закроются двери лучших домов Бердичева. И вы поймете, что Бродвей – не туалет.


Кінорежисер Алла Міщук, документальний фільм “Бердичевский Бродвей” (2014):

“Бердичевский Бродвей” – це історія появи першого бульвару Бердичева. Бульвар місцеві жителі називали Бродвеєм, це були 60-70-і роки ХХ ст. На Бродвеї гуляли, спілкувались, зустрічались. Це була частинка “американської мрії”. Потім цей бульвар знесли. У фільмі передано місцевий колорит і дух того часу.

14 хв. Україна 2014.
Документальний фільм з елементами гри (докудрама).
Режисер: Алла Міщук,
оповідач: актор Олександр Данильченко,
оператор: Олександр Гарін,
студія “Зоряне містечко”.

3 COMMENTS

  1. Щира подяка: і авторам (від В.Гроссмана, В.Коржука, Б.Ройтблата і – до Алли Міщук та її співавторів), і А.Горобчуку, який підготував та оприлюднив цей матеріал. Комусь нагадав добре відоме, а – мені відкрив ще одну сторінку історії Бердичева.

  2. Щиро дякую за цікавий матеріал! Шкода, що з часом Бердичів втратив свій шарм.

  3. В пору моей юности мы Бродвеем называли отрезок ул. К.Либкнехта от церкви до кинотеатра Фрунзе. Ещё говорили “От религии до искуства”.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here