Home Новини Адміністративний статус Бердичева

Адміністративний статус Бердичева

1793
0
SHARE

Впродовж свого тривалого існування Бердичів мав різне адміністративне підпорядкування. Це і поселення у складі князівства, чи воєводства за часів Великого Князівства Литовського, це і містечко Волинської чи Київської губерній Російської імперії, а також місто у складі Вінницької або Житомирської областей у складі УРСР.

Легко уявити, яку масу цікавих документів повинно було згенерувати місто з такою багатою та цікавою українсько-польсько-російсько-єврейською історію. На жаль, далеко не всі вони пережили катаклізми нашої новітньої історії, а ті, що пережили, розсіялись по численним архівосховищам. Остання обставина пояснюється як досить частими змінами адміністративного статусу Бердичева, так і специфічними особливостями радянського архівного будівництва.

Це варто знати тим, хто займається краєзнавством та генеалогічними пошуками. Скажімо, було б важко здогадатись, які документи та за який період необхідно шукати в архівах Житомира, Києва, Вінниці і самого Бердичева, не будучи обізнаним про те, що увійшовши після другого поділу Польщі (1793) до складу Російської імперії, Бердичів, що до того перебував у складі Брацлавського воєводства, з 1795 по 1843 рік фігурував як містечко Житомирського повіту Волинської губернії, у 1844 році він був включений до складу Київської губернії, а після скасування губерній з 1925 року місто зробили центром однойменного округу з 12 районів, і що з лютого 1932 року Бердичів перебував у складі Вінницької, згодом Житомирської областей.

У відповідності з цими перипетіями та діючими на той час інструкціями про централізацію архівного господарства, а інколи за примхи тих чи інших архівних керівників “бердичівські” фонди то кочували з Бердичева до Житомира та Києва, то зі столиці знову до Житомира, або осідали повністю чи частково десь на півшляху. У результаті цієї міграції колись цілісні зібрання розпорошувались, або дробились. Так, наприклад, фонд Бердичівського магістрату мається як у Центральному державному історичному архіві у Києві, де свого часу були сконцентровані усі фонди аналогічних установ Правобережної та Лівобережної України, так і в Державному архіві Житомирської області. Це ж стосується і Бердичівського рабинату: 1 одиниця зберігання опинилась у тому ж ЦДІАК, куди були зібрані метричні книги усіх рабинатів України, а 2 одиниці — у Житомирському архіві.

Для повноти картини згадаємо ще й про реорганізацію самих архівів, в наслідок чого з Бердичівської філії Житомирського облдержархіву (нині це самостійний міський архів), спочатку були перевезені до Житомира всі дореволюційні фонди, а згодом і більша частина радянських.

З метою спрощення пошуку архівної та генеалогічної інформації по місту Бердичеву нижче приведено його адміністративний статус у всі часи його існування.


Бердичів
(адміністративний статус)

Період

Адміністративний статус

до 1471 Поселення у складі Київського удільного князівства.

17 жовтня 1437 року князь Лев Болеслав Свидригайло, наймолодший син Ольгерда, Великий князь Руський (Київський), надав жалувану грамоту своєму підданому – васалу Каленику Мишковичу – на володіння землями від Хмільника (сучасна Вінниччина) до Пулина (нині районний центр у Житомирській області). До цих володінь входили і землі сучасної Бердичівщини. У цей час і з’являється, або скоріше відроджується, Бердичів.

1471-1569 Містечко, Житомирський повіт, Київське воєводство, Велике князівство Литовське.

У 1471 році Великий князь Литовський, побоюючись зміцнення самостійності українських земель, ліквідував Київське удільне князівство, перетворивши його на воєводство, у межах якого існували Овруцький та Житомирський повіти. До останнього і входили землі нинішньої Бердичівщини.

1569 – 30.01.1667 Містечко, центр однойменної волості, Житомирський повіт, Київське воєводство, Річ Посполита.

У 1569 році внаслідок Люблінської унії, що об’єднала Королівство Польське та Велике князівство Литовське, утворилась Республіка Обидвох Народів – Річ Посполита (пол. Rzeczpospolita).

30.01.1667 – 13.04.1793 Містечко, Брацлавське воєводство, Річ Посполита.

30 січня 1667 року російсько-польська війна 1654-1667 рр. закінчилась Андрусівським перемир’ям – угодою між Московським царством і Польщею за спиною України. У відповідності до угоди у складі Речі Посполитої залишалася Правобережна Україна (крім Києва). Таким чином, Бердичів та навколишні землі у складі Брацлавського воєводства відійшли до Польщі.

13.04.1793 – 01.05.1795 Містечко, однойменний повіт, Ізяславська губернія, Російська імперія.

13 квітня 1793 року наказом імператриці Катерини II створено Ізяславську губернію. До її складу увійшли колишні землі Волинського та північної частини Київського воєводства, всього 13 округів (повітів), зокрема і Бердичівський.

01.05.1795 – 21.02.1844 Містечко, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія.

Указом імператриці Катерини II від 1 травня 1795 року Ізяславську губернію перейменовано на Волинську, а до її складу приєднано території Західної Волині, що увійшли до складу Російської імперії після третього поділу Польщі.

21.02.1844 – 07.12.1845 Містечко, Махнівський повіт, Київська губернія, Російська імперія.

Указом Сенату від 21 лютого 1844 року Бердичів передали на правах містечка до складу Махнівського повіту Київської губернії.

07.12.1845 – 07.11.1917 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, Російська імперія.

7 (19) грудня 1845 року оголошено указ Його Імператорської Величності Миколи I, яким Бердичеву надано статус міста. Одночасно Бердичів став центром однойменного повіту. Цим же указом у місті створена Міська Дума і Магістрат (але місто так ніколи й не отримало Магдебурзького права).

07.11.1917 – 29.04.1918 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, Українська Народна Республіка (УНР).

7 (20) листопада 1917 року Українська Центральна Рада видала III Універсал, який проголосив Українську Народну Республіку (УНР). 9 (22) січня 1918 року Українська Центральна Рада видала IV Універсал, який проголосив Українську Народну Республіку (УНР) самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу.

29.04.1918 – 14.12.1918 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, Українська держава (Гетьманат).

Внаслідок державного перевороту на місці Української Народної Республіки постала Українська держава (Гетьманат) на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.

14.12.1918 – 24.02.1919 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, Директорія УНР.

На зміну Українській Державі (Гетьманату), яку було повалено 14 грудня 1918 року, прийшла Директорія УНР.

24.02.1919 – 19.08.1919 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, Українська Соціялістична Радянська республіка (УСРР).

Після боїв між військами УНР та більшовицькими військами 24 лютого 1919 року влада в Бердичеві перейшла до рук останніх, які створили в місті Раду робітничих та селянських депутатів.

19.08.1919 – 28.10.1919 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, УНР.

19 серпня 1919 року війська Першого корпусу Української Галицької армії разом із Запорізькою групою під загальним командуванням генерала М. Тарнавського після запеклого бою з 44-ю стрілецькою дивізією більшовиків зайняли Бердичів.

28.10.1919 – 02.05.1920 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, УСРР.

28 жовтня 1919 року частини Червоної Армії увійшли до Бердичева, який до того полишили частини Української Галицької армії. Проте ситуація у районі Бердичева до кінця 1919 року залишалася напруженою – на початку грудня містом знову, але на короткий час, оволоділи війська Української армії, але 9 числа більшовицькими військами були вибиті з міста та відступили до Козятина. Фактично у період із листопада по грудень 1919 року влади у місті не було – ні галіційської, більшовицької, ні денікінської. Лише на початку 1920 року більшовицька влада утвердилась остаточно.

02.05.1920 – 08.06.1920 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, УНР.

2 травня 1920 року в Бердичів вступила 6-а стрілецька дивізія Дієвої армії УНР. Це відбулось у ході спільного наступу польсько-українських військ під час польсько-радянської війни.

08.06.1920 – 07.03.1923 Місто, центр однойменного повіту, Київська губернія, УСРР.

8 червня 1920 року 11-а кавалерійська дивізія Першої кінної армії звільнила Бердичів від польських військ.

07.03.1923 – 15.06.1925 Місто, центр однойменної округи, Київська губернія, УСРР.

Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) 7 березня 1923 року прийняв Постанову, згідно якої поширені попереднім районуванням повіти було перетворено в округи, а укрупнені волості – у райони. Так, у складі Київської губернії утворився Бердичівський округ (з адміністративним центром у Бердичеві), до складу якого увійшло 12 районів: Андрушівський, Бердичівський, Вчорайшанський, Козятинський, Любарський, Махнівський, Плисківський, Погребищенський, Ружинський, Уланівський, Чуднівський та Янушпільський.

15.06.1925 – 02.09.1930 Місто, центр однойменного округу, УСРР.

ВУЦВК 3 червня 1925 року прийняв Постанову “Про ліквідацію губерень і перехід на трьохступеневу систему управління”, згідно якої губернський поділ в УСРР скасовувався з 15 червня.

02.09.1930 – 27.02.1932 Місто, пряме підпорядкування столиці УСРР.

Постановою ВУЦВК та РНК УСРР від 02.09.1930 р. ліквідовано Бердичівський район, який було створено у 1925 році. Місто Бердичів виділили в окрему адміністративну одиницю, підпорядковану безпосередньо столичному центру – Харкову. Територія колишнього Бердичівського району увійшла до новоствореної приміської смуги Бердичівської міської ради, що об’єднала у своєму складі 36 сільських рад (Бистрицька, Велико-Гадомецька, Велико-Низгурецька, Велико-П’ятигірська, Гальчинецька, Гришковецька, Голодьківська, Демчинська, Дмитрівська, Жидовецька, Журбинецька, Іванковецька, Катеринівська, Кикишівська, Красівська, Кукільнянська, Кустинська, Маркушівська, Мало-Радзивілівська, Никонівська, Обухівська, Осиківська, Половецька, Райківська, Рейська, Садківська, Семенівська, Сингаївська, Скаківська, Скраглівська, Слободищенська, Солотвинська, Терехівська, Хажинська, Чехівська, Швайківська).

27.02.1932 – 30.01.1937 Місто обласного підпорядкування, Вінницька область, УСРР.

9 лютого 1932 року на ІV позачерговій сесії ВУЦВК прийняли рішення, згідно якого Бердичів із приміською смугою, як місто обласного підпорядкування, увійшов до складу новоствореної Вінницької області (рішення ВУЦВК затверджене ЦВК СРСР 27 лютого, і саме цей день вважається днем утворення Вінницької області).

30.01.1937 – 22.09.1937 Місто обласного підпорядкування, Вінницька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР).

14-й надзвичайний Український з’їзд рад 30 січня 1937 року затвердив нову Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки, згідно якої Українська Соціялістична Радянська Республіка змінила назву на нову – Українська Радянська Соціалістична Республіка.

22.09.1937 – 28.06.1939 Місто, центр однойменного району, Житомирська область, УРСР.

22 вересня 1937 року Центральний виконавчий комітет СРСР прийняв постанову, згідно якої з частин Вінницької та Київської областей утворено Житомирську область. Бердичів став районним центром новоутвореної області. У результаті цих адміністративних перетворень відбувся перехід на триступеневу систему управління (центр – область – район). Міській раді підпорядковувались як Бердичів, так і населені пункти, що входили до складу району.

28.06.1939 – 20.08.1941 Місто обласного підпорядкування, Житомирська область, УРСР.

Указом Президії ВР УРСР від 28.06.1939 р. з території Бердичівської міської ради виділено сільську зону та утворено сільський район із центром у місті Бердичеві, а Бердичів отримав пряме підпорядкування обласному центру.

20.08.1941 – 05.01.1944 Місто, центр однойменного гебітскомісаріату, генеральна округа “Житомир”, Райхскомісаріат “Україна”.

Наказом А. Гітлера 20 серпня 1941 року утворено Райхскомісаріат Україна, який в адміністративному відношенні поділявся на шість генеральних округів. Бердичів увійшов до складу генеральної округи “Житомир”.

05.01.1944 – 24.08.1991 Місто обласного підпорядкування, Житомирська область, УРСР.

Відновлено попередній адміністративний статус, який існував до окупації Бердичева німецькими військами.

24.08.1991 – 19.07.2020 Місто обласного підпорядкування, Житомирська область, Україна.

24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР ухвалений Акт проголошення незалежності України — документ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України.

19.07.2020 – по сьогодні Адміністративний центр Бердичівського району, Житомирська область, Україна.

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 3650 «Про утворення та ліквідацію районів». Згідно з документом, тепер в Україні 136 районів. Старі 490 районів парламент ліквідував.

Відтепер у Житомирській області створено Бердичівський район (з адміністративним центром у місті Бердичів) у складі наступних територій:

Андрушівської міської, Бердичівської міської, Вчорайшенської сільської, Гришковецької селищної, Краснопільської сільської, Райгородоцької сільської, Ружинської селищної, Семенівської сільської, Червоненської селищної, Швайківської сільської територіальних громад.

Постанова ВРУ № 3650 набрала чинність 19.07.2020 р.

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here