Home Історія Історія підприємств, установ Історія студії районного радіомовлення, комунального підприємства «Бердичівська міська редакція радіомовлення»

Історія студії районного радіомовлення, комунального підприємства «Бердичівська міська редакція радіомовлення»

325
0
SHARE

Ера радіомовлення розпочалася наприкінці XIX століття разом із винаходами росіянина Олександра Попова та італійця Гульєльмо Марконі. Та якщо на умовному Заході розвиток радіо сягнув небачених як технологічних, так і суспільних висот у вигляді тисяч радіостанцій, які транслювали програми власного виробництва для своїх слухачів, стверджуючи таким чином свободу слова та думок, то на теренах Радянського Союзу, який виник на руїнах Російської імперії, радіомовлення перетворилось і на пропагандиста, і на інформаційне джерело, а також на послугу, яка розважала пересічних обивателів.

Все це стало можливим завдяки такому простому технічному рішенню, як мережа проводового мовлення, коли обиватель мав можливість слухати лише одну радіостанцію. А що по цій мережі проводового мовлення транслювали – це вже тема окремої великої розповіді.

Як відомо, мережа проводового мовлення з’явилась у Бердичеві у 1930 році (так-так, цього року мали б нагоду відзначити 95-річчя з організації мережі, якби вона існувала до сьогодні – її експлуатацію власник в особі «Укртелекому» припинив у 2021 році). А ідею транслювати по мережі не лише інформацію з центру, але й новини місцеві – з життя міста та району, реалізували у 1950-х роках. Саме тоді у Бердичеві з’явилась перша місцева студія, яку створили на базі Бердичівської контори зв’язку (вона ж одночасно і власник мережі проводового мовлення). Діяла студія на громадських засадах, на чистому ентузіазмі працівників контори та за підтримки її керівництва. Працівники контори зв’язку відвідували підприємства та організації міста, колгоспи та радгоспи району, записуючи передачі, які згодом транслювали по мережі мовлення. На жаль, не залишилось жодного запису, який міг би продемонструвати нам роботу цієї студії.

Власне, відсутність формальної структури у виробничому штаті, і, відповідно, відсутність фінансування і призвели до того, що студія припинила роботу десь у середині 1960-х.

Друга спроба створення студії місцевого мовлення стала більш вдалою. 17 січня 1990 року в Бердичеві запрацювала Бердичівська міська редакція радіомовлення (згодом – комунальне підприємство «Бердичівська міська редакція радіомовлення»), яку підпорядкували Житомирському обласному комітету по телебаченню та радіомовленню. Розмістилась студія в Бердичеві у будинку по провулку Дружби. Для розповсюдження власних програм нова редакція також стала використовувати мережі проводового мовлення, які обслуговував Бердичівський вузол зв’язку. На цей час мережа мовлення нараховувала біля 20 тисяч радіоточок у місті та біля 5 тисяч радіоточок у всіх селах тогочасного Бердичівського району. Тож аудиторія новоствореної студії була більш ніж значною, враховуючи те, що на той час ще не існувало в міста та районі ні власних ефірних радіостанцій, ні телебачення, окрім центральних телеканалів.

Першим директором міської редакції радіомовлення, який очолював її на протязі наступних двадцяти років, став журналіст газети «Радянський шлях» (нині «Земля Бердичівська») Леонід Іванович Козінчук. Він сформував колектив редакції, до складу якого увійшли редактор Микола Швирьов та дикторка Яна Студзінська, оператор звукозапису Оксана Талаш-Габзовська та секретар-друкарка Галина Пасічник. Також Леонід Іванович налаштував роботу студії, вирішив організаційні та технічні питання.

Працівники студії місцевого радіомовлення (зліва на право): Леонід Козінчук, Микола Швирьов та Яна Студзінська. Фото 1990 року.

З перших років існування міській студії радіомовлення активно допомагали місцеві зв’язківці – вони допомагали налаштовувати обладнання (магнітофони, монтажні пульти, мікшери), вирішували інші питання. Тут варто згадати ім’я начальника дільниці проводового мовлення Бердичівського вузла зв’язку, Почесного радиста СРСР В’ячеслава Казимировича Броніцького, який активно співпрацював зі студією мовлення, а в перші роки навіть перебував на півставки у штаті цієї студії. Також саме руки зв’язківців здійснювали комутацію на мережі та натискали на клавішу магнітофону (згодом DVD-плеєра), який відтворював запис програм, створених редакторами та журналістами студії мовлення.

У перші місяці своєї роботи програми студії виходили щосереди та щоп’ятниці з 13.30 до 14.00 години. Також надавались послуги музичного вітання з нагоди особистого ювілею та інших святкових подій, вартість яких на той час становила 5 крб.

З диктофоном у руках. Меморіал В.О. Лонського, 14 вересня 2008 р

Згодом кількість та їх тривалість трансляцій у мережі збільшилась, тож майже щодня в ефір місцевого мовлення виходили матеріали про новини з життя Бердичівщини, проблеми розбудови місцевої економіки, культурне життя громади. На справжню візитну картку студії мовлення перетворились музичні поздоровлення до свят та ювілеїв, які інколи доповнювались віршованими рядками самого Леоніда Козінчука.

У 2001 році колектив редакції полишив Микола Швирьов, до редакції прийшла працювати журналістка Олена Лук’янюк.

24 квітня 2009 року колектив редакції місцевого радіомовлення отримав нового керівника. Ним стала Лілія Березовенко, яка до цього часу очолювала міський тижневик «Бердичівські новини». Незмінний до цього моменту керівник Леонід Козінчук полишив посаду та вийшов на заслужений відпочинок. Згодом студію полишила й дикторка Яна Студзінська.

З часом мережа проводового мовлення, яка належала ПАТ «Укртелеком», стала поступово зменшуватись. Причин було декілька: в ефірі з’явились нові ФМ-радіостанції (місцеві Live FM та «Рекорд-ФМ» у 2009 році), зросла кількість газет, що виходили у Бердичеві, діє розгалужена мережа кабельного телебачення, кількість каналів якого сягала шести десятків. Зростала, інколи кратно, й вартість абонентної плати за радіоточку. Тож жителі стали поступово відмовлятись від неї. Мережа, яка в кращі часи в місті та районі нараховувала до 25 тисяч радіоточок, всього за десятиліття скоротилась до 1,5 тисячі.

Щоб утримати редакцію мовлення на плаву, міська влада щороку виділяла значні кошти на її утримання, аргументуючи це необхідністю забезпечення бердичівлянам вільного доступу до інформації про життя міста. Але правда життя полягала у тому, що основний контингент слухачів – це люди похилого віку, які в силу життєвих обставин та власного віку не мислили свого життя без тихого шепоту «брехунця».

Тож студія мовлення продовжувала свою роботу, намагаючись конкурувати з існуючими ЗМІ. З метою оптимізації витрат її штат зменшився, студію перенесли до одного з приміщень міського Палацу культури ім. О.А.Шабельника. Існували навіть плани організувати власну ФМ-радіостацію, але…

З 01 січня 2021 року власник мережі ПАТ «Укртелеком» припинив у Бердичеві надання послуг мережі проводового мовлення. Причина – гранично низька кількість абонентів, які користувались послугами (у місті залишалось біля 700 абонентів, у районі вже не було жодного). Тому з січня комунальне підприємство «Бердичівська міська редакція радіомовлення», втративши єдину технічну можливість розповсюдження власних програм, розпочало процедуру ліквідації, а працівників попередили про звільнення. На цьому історія студії районного радіомовлення добігла кінця.

P.S.: На відміну від першої місцевої студії мовлення, записи якої до нас не дійшли, сьогодні ми маємо змогу почути програми Бердичівської міської редакції радіомовлення:

Запис від 17 вересня 2009 року, ранкова програма, ведуча Олена Лук’янюк:


Запис від 02 січня 2012 року, ведучі Богдана Нечипорук і Лілія Березовенко:


Запис від 14 вересня 2013 року, ведуча Марина Засоба:


Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here