Єлісаветський Стер Якович

Єлісаветський Стер Якович (нар. 16 вересня 1929, м. Бердичів, Бердичівський округ, УСРР – пом. 24 грудня 2006, м. Київ, Україна) – історик, дослідник геноциду єврейського народу в Бердичеві.

Єлісаветський Стер Якович народився 16 вересня 1929 року в Бердичеві, в єврейській родині службовця. Перші 12 років його життя пов’язані з Бердичевом.

Родина Єлісаветських була повністю асимільована – її члени розмовляли на російській мові, і маленький Стер не завжди розумів ідиш, на якому розмовляли його однолітки, половина з яких були євреями.

Досить рано Стер відчув потяг до історії: в бердичівській школі №2, де він навчався, його улюбленим став саме цей навчальний предмет. У школі працював гурток історичного направлення і Стер став одним із активних його членів. Гуртківці відвідували музей-заповідник, який займав стіни монастиря Босих кармелітів, знайомились із історичними місцями Бердичева.

У червні 1941 року Стер закінчив 5-й клас школи №2. Вранці 5 липня – за два дні до появи німецьких танків на вулицях Бердичева – разом із сім’єю був евакуйований на Урал. Це і врятувало від неминучої загибелі: майже всі, хто залишився в окупації – бабуся, родичі, шкільні товариші – були страчені німцями.

Під час німецько-радянської війни Стер проживав, працював і навчався у Челябінській області. Після закінчення війни сім’я Єлісаветські повернулись в Україну, у місто Київ, де його батькові запропонували роботу. У Києві Стер Якович закінчив школу і вступив до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка на історичний факультет.

У 1951 році Стер Якович із відзнакою закінчив університет. Саме у цей час у Радянському Союзі розгорнулась кампанія “боротьби з космополітизмом і низькопоклонством перед Заходом”. Молодого випускника університету ніхто не бажав приймати на роботу, шлях до аспірантури, попри схвальні відгуки викладачів про здібності молодого історика, також був закритий. Лише після тривалих митарств вдалося влаштуватись на роботу лектором-пропагандистом у місто Тетіїв Київської області. Згодом Стер Якович став учителем у сільській школі цього ж району.

До Києва Стер Якович повернувся у 1954 році – його прийняли вчителем історії у київську школу робітничої молоді. Стер Якович викладав історію, у цей період створив сім’ю – його дружиною стала Софія Малинська, дівчина з першого випуску школи. Стер одночасно читав і писав про Голокост – у стіл під сукно, оскільки на той час в СРСР ця тема перебувала під забороною.

Стер Якович у 1977 році захистив кандидатську дисертацію в інституті історії АН України за темою “Міжнародна солідарність у французькому русі опору”. Згодом влаштувався викладачем інженерно-будівельного інституту. Там він працював до початку Перебудови в СРСР – до 1987 року.

Із початком Перебудови Стер Якович отримав можливість легально досліджувати питання Голокосту – саме у цей час відкрились архіви з засекреченими владою матеріалами. Науковець розпочав з вивчення матеріалів Надзвичайної Державної Комісії, яка розслідувала злочини нацистів в роки війни по гарячих слідах, потім матеріалів знаменитої Чорної книги, яка була підготовлена ще у 1947 році, але так і не побачила світ в СРСР. Але головне – у другій половині 80-х років ще були живі свідки цих подій. Стер Якович невтомно, раз за разом приїжджав до Бердичева, розшукував свідків та записував їх свідоцтва. Саме завдяки ініціативі С.Я. Єлисаветського, за сприяння громадськості та Бердичівської державної районної адміністрації, у 1994 році на братській могилі поблизу села Жидівців (тепер – с. Романівка) Бердичівського району встановлено пам’ятний знак жертвам нацизму.

Кожен рік до річниці трагедії, 15 вересня, Стер Єлісаветський приїздив до Бердичева та виступав з промовою на траурному мітингу.

До 50-ї річниці у 1991 році Стер Якович задумав створити книгу – коротку історичну довідку, до якої увійшло б саме важливе з зібраних матеріалів. Часи були важкими – Радянський Союз розвалювався, економіка зазнавала краху, але все ж вдалося віднайти спонсора, який допоміг видати книгу. Результат кропіткої роботи – документальна книга “Бердичівська трагедія” з’явилась вчасно та була розповсюджена серед учасників траурної церемонії 15 вересня 1991 року. Вона стала даниною пам’яті євреям, що загинули в Бердичеві у 1941-1942 рр. Появу цієї книги Стер Єлісаветський вважав однією з головних справ свого життя.

У наступні роки Стер Якович зайнявся новою темою – уперше в українській історіографії він досліджує документальні фонди в архівах України, Росії, Польщі, Ізраїлю про участь євреїв у підпільно-партизанській боротьбі проти нацистських окупантів в Україні. Цим він спростовував міф про те, що під час війни єврейське населення покірно приймало долю, вготовану йому нацистами. Підсумком цієї роботи стали більш ніж 30 журнальних і газетних публікацій та книги: “Півстоліття забуття”, “Євреї в русі Опору і партизанській боротьбі в Україні” (1998), “Катастрофа і опір українського єврейства” (1999). Дружина Софія Аврамівна та син Олександр сприяли йому в творчих пошуках та дослідженнях.

З 1993 року Стер Якович – викладач Міжнародного Соломонового Університету, доцент. Працював із студентами на спецкурсах “Історія євреїв України” й “Філософські та етичні проблеми Голокосту”. З 1991 року та аж до хвороби у 2003 році Стер Якович був головою Київського єврейського історичного товариства.

У 2000 році Стером Яковичем Єлісаветським видано навчальний посібник “Історія єврейського народу”, в основу якого покладено курс лекцій, читаних ним у Міжнародному Соломоновому університеті.

Стер Якович став автором 70 публікацій, більш як 30 із яких – по історії єврейського народу. За 35 років роботи у школах та вузах отримав звання “Відмінник народної освіти”. Двічі нагороджений знаком “Відмінник освіти України”.

14 листопада 2002 року важка хвороба прикувала Стера Яковича Єлісаветського до ліжка та зупинила його творчий шлях назавжди. Багато що з задуманого залишилось не здійсненим.

Помер Стер Якович 24 грудня 2006 року. Похований у Києві.

Джерела і література:

С.Ф. Хмелюк, В.Б. Соколов. Дослідник бердичівської трагедії С.Я. Єлісаветський. // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник “Велика Волинь” Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 22. / Відп. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: М.А.К., 2001. – с. 82.

Памяти профессора Стера Елисаветского. // Український центр вивчення історії Голокосту, http://holocaust.kiev.ua/elesov.htm.

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 1, с. 123.

Єлісаветський А.С. С.Я. Елисаветский – историк Бердичева. // Бердичівська земля у плині часу / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – У 2-х тт. – Житомир: М. Косенко, 2007. – 384 с., іл. – (Науковий збірник “Велика Волинь”. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Вип. 37). – Т.2, с. 42-47.