Яцюк Олександр Савич

Яцюк Олександр Савич (нар. 22 лютого 1920, с. Демчин, Слободищенська вол., Житомирський пов., Київська губ., УСРР – пом. 08 жовтня 1986, Бердичів, Житомирська обл., УРСР, СРСР) – художник, художник-оформлювач.

Олександр Савич Яцюк народився 22 лютого 1920 року в селі Демчин нині Швайківської громади Бердичівського району в родині залізничника. Але дитинство, юність Олександра Яцюка пройшло в місті Бердичеві – батько митця Сава Нестерович Яцюк працював у Бердичеві бригадиром на залізничній колії. Дитинство пройшло серед живописної природи, що й стало темою перших малюнків митця.

У 1929 році малий Сашко пішов у перший клас Бердичівської середньої школи №3. Олександр Яцюк свій творчий шлях розпочав з відвідування гуртка образотворчого мистецтва-малювання і ліплення у міському Палаці піонерів (нині Центр позашкільної освіти ім. О.В. Разумкова). Першим вчителем і наставником Олександра Яцюка став Петро Омелянович Дяк – вчитель малювання у школі та в студії Палацу піонерів. Його чудові уроки малювання мали великий вплив на подальшу долю художника.

Дитинство, юність митця були щасливими. У нього були тато, мама, старша сестра Ярина і два брати Вася і Коля, які піклувались про нього І сприяли його подальшому формуванню як творчої особистості. Хоча роки дитинства були важкі (голодомор також відобразився на достатку родини), але всі вижили. Провчився Олександр Савич у Бердичеві до 1938 року, де й закінчив 9 клас школи.

У 1938 році батька митця перевели дорожнім майстром залізниці на станції Чуднів-Волинський с. Вільшанка. Вся родина переїжджає з Бердичів по місцю призначення у Чуднівський район. Олександру Савичу довелось отримувати повну середню освіту в Чуднівській школі.

У 1939 році Олександр закінчив 10 клас у Чуднівській середній школі та одночасно закінчив курси Образотворчого мистецтва ЦБНТ, отримав диплом, який давав йому право працювати вчителем малювання у школі. Тож у 1940 році пішов працювати у Вільшанську середню школу викладачем малювання, креслення і фізкультури. Юнак користувався повагою серед колективу та учнів. Тут, на Чуднівщині у селі Вільшанка він зустрів своє кохання – Клавдію, з якою взяв шлюб. Його дружина Яцюк Клавдія Михайлівна у 1940 році подарувала йому сина – Яцюка Володимира Олександровича. Олександр Яцюк пропрацював у школі до призову в Червону армію.

10 травня 1941 році Олександр Яцюк був призваний до лав Червоної армії. Під час служби закінчив 47 школу військових стрілець-радистів у м. Кутаїсі Грузинської РСР. Був направлений у військову частину льотчиків стрільцем-радистом. У 1942 році був переведений у місто Тбілісі в розпорядження BBC Закавказького фронту, де й проходив подальшу військову службу до 22 червня 1946 року.

Перебуваючи на Кавказі Олександр постійно малює портрети близьких: сина, дружини, батька, матері, надсилає ці малюнки в листах додому з фронту, що говорить про його велику любов до близьких. Олександр Савич Яцюк за участь у Другій світовій війні нагороджений медалями «За оборону Кавказу», «За Перемогу над Німеччиною».

По поверненню з фронту в 1947 році Олександр Савич працює на посаді завідуючим сільським клубом села Вільшанка та поринає з головою у роботу. Організовує драмтеатр, який займає перші місця на конкурсах самодіяльності. За високі творчі досягнення театру присвоїли звання «Народний театр».

Після війни у 1948 році в сім’ї художника з’явилась ще одна дитина – донька Ольга, яка символізує новий етап післявоєнного життя в сім’ї художника. У 1958 році з новими силами і любов’ю до улюбленої справи художник починає працювати в місті Житомирі, де намагався стати корисним у колі товаришів художників «Житомирського товариства художників України» (пізніше – Художній фонд України). Тут йому випала нагода творити пліч-о-пліч з відомими майстрами пензля. Особливий вплив на його творчість надали спілкування і дружба із заслуженим художником України (тепер народним художником України) Миколою Антоновичем Максименком. Олександра Яцюка захоплює тематика Великої Вітчизняної війни, якій він присвячує цикл своїх полотен.

У 1970 році з с. Вільшанка митець із дружиною переїжджає знову на землю свого дитинства у місто Бердичів. Олександр Савович Яцюк працював художником-живописцем у Житомирі до 1980 року, пішов на заслужений відпочинок як ветеран праці.

Спілкування та дружба з заслуженим художником України Максименком М.А. мали великий вплив на творчу біографію художника. Олександра Савича Яцюка завжди вабили вершини світового образотворчого мистецтва – класичне голландське малярство Доу, стародавній Єгипет, Далекий Схід, Веласкес, французи кінця XIX – початку XX століть, а особливо українське класичне малярство. Світове малярство мало великий вплив на його творчість і було дороговказом до вершин творчості. Митець працював, самовдосконалювався, вбираючи найвищі мистецькі досягнення людства. Він – учасник багатьох обласних республіканських виставок. Яцюк О.С. затвердив себе як художник самобутнього творчого почерку. Діапазон його творчості широкий та багатогранний. Він працював в історичному, портретному, пейзажному жанрі і натюрморті. Життя і творчість художника – фронтовика були пов’язані з рідною Бердичівщиною і Житомирським краєм. Оспівуванню рідного краю він віддав весь свій талант і всі свої сили.

Улюблена праця приносила Олександру Яцюку велике задоволення. Вмілий майстер, він залишив численні чудові твори і вони будуть жити ще довго. Художнику присутні цілісність художнього сприйняття, висока майстерність і власний почерк митця.

Після виходу у 1980 році на пенсію Олександр Савич мешкав у Бердичеві, де активно займався улюбленою справою. Він співпрацював з місцевими художниками, допомагав консультаціями і порадами молодій зміні.

Олександр Яцюк був напрочуд працездатним. Творчість О.С. Яцюка наповнена життєрадісним оптимізмом, любов’ю до життя. Велика спадщина робіт розійшлась по світу в приватні колекції та музеї США, Швеції, Данії, Швейцарії, Німеччини, України, Росії. Велика колекція картин нині знаходиться в Музеї історії міста Бердичева, яку музею подарувала родина митця.

Передчасна смерть обірвала життя художника 8 жовтня 1986 року. Похований Олександр Савович Яцюк на загальноміському кладовищі по вулиці Бистрицькій. На його могилі встановлений бюст, який створив ще за життя художника відомий бердичівський скульптор Петро Криворуцький.

Дочка Олександра Савича Яцюка – Ольга Дзюрбей пішла стопами батька. У 2007 році їй присвоєно звання «Майстер народної творчості», у творчості вона сповідує художній напрям – авангардизм. За її ініціативи у 2016 році в приміщенні Національного музею Тараса Шевченка відбулась виставка робіт Олександра Яцюка під назвою «З любов’ю до вас…».

Джерела і література:

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — 248 с; іл.

Матеріали Музею історії міста Бердичева.