Home Новини Як раніше бердичівляни обходились без холодильників?

Як раніше бердичівляни обходились без холодильників?

1189
0
SHARE

Можемо сміливо констатувати: весна повноцінно вступила у свої права, а зима, якою так лякали рашисти, намагаючись занурити нас та наші оселі в холод та темряву – в минулому. Хоча й були моменти, коли електроенергія зникала, але ми особливо не переймались – декілька годин можна і в темряві посидіти, а якщо наші холодильники і встигали розмерзнутись, то продукти для їх порятунку завжди можна було винести на холод.

Але ж ми знаємо, що холодильники існували не завжди. Ще наші бабусі з дідусями пам’ятають ті часи, коли про звичайний побутовий холодильник годі було й мріяти, або він був справжньою розкішшю. То ж як бердичівляни обходились без холодильників?

Нашому помічникові на кухні близько 100 років. А повсюдного поширення ця «новинка» набула у 60-х-70-х роках минулого століття. До цього часу людство здавна виробило методи тривалого зберігання їжі – це копчення, консервування та маринування.

Але цими методами не завжди зручно користуватись у виробництві продуктів харчування промислового масштабу. Для цього в Бердичеві існувала… річка Гнилоп’ять!

Як до зими необхідно готуватись влітку, так і до літа – взимку. Це й робили бердичівські підприємства: продукцію, яку необхідно було зберігати у прохолодному стані, розміщували у льодовні (або ще називали льодівня чи льодовник). Це спеціальне приміщення, облицьоване дерев’яними дошками та наповнене льодом, нарізаним на річці. Дахом такої своєрідної морозильної камери слугувала ляда – збиті разом товсті дошки, які не пропускали тепло всередину. Поверх ляди насипали тирсу або землю, які додавали герметичності.

Оскільки підприємства міста були фактично державними, то і процес заготівлі льоду влада тримала на особливому контролі. Так, щороку виконавчий комітет Бердичівської міської ради аналізував потреби підприємств та своїми рішеннями доводив до кожного з них план заготівлі льоду. А потім контролював виконання цього плану.

Постанова про заготівлю льоду у 1945 році (фрагмент)

Такі підприємства Бердичева, як міськторг, артіль «Харчовик» та харчокомбінат для власних потреб заготовляли від 60 до 250 кубічних метрів льоду (1 кубічний метр льоду важить трохи менше 1 тони). Лід потрібен був і госпіталю для зберігання медичних препаратів, і міським аптекам.

Але найбільшим споживачем льоду в Бердичеві був наш пивоварний завод. Для власних потреб пивовари щороку заготовляли від 6 до 8 тисяч (!) кубометрів цієї стратегічної сировини. Оскільки підприємство знаходилось порівняно далеко від річки, для перевезення такої кількості льоду власних сил не вистачало. Тож доводилось залучати не лише весь міський транспорт, але й просити допомоги у сусідніх колгоспів – селяни на санях перевозили брили цільного льоду, вирізаного спеціальними пилками. Для заохочення селян місто навіть виділяло певну кількість дефіцитних товарів, яких не було у вільному продажу.

Фотолистівка 1900-х рр. Заготівля льоду на Дніпрі. Фото виготовлене в ательє Д.Маркова на Хрещатику,6.

Ця справа тривала весь час, допоки річка була вкрита льодом, благо в ті часи зими були холодними. А результат можна було споглядати влітку, коли пересічний обиватель тримав у руках кухоль такого бажаного та прохолодного пива.

Так тривало десятиліттями. Але настав час, коли цей тягар таки впав з плечей керівників заводу та міста – на пивзавод із самої Москви надійшло спеціальне обладнання для холодильного відділення. Коли змонтували та запустили холодильники, вивільнилося велике приміщення льодовні. У цьому приміщенні вирішили розмістити додаткові бродильні чани, що дозволило значно збільшити виготовлення такого смачного бердичівського пива.

Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here