Від своїх батьків, та особливо від людей старшого віку, я часто чув власну назву – Шльомарка. Шльомарка – так називають люди старшого покоління хутір, що знаходиться за декілька кілометрів від Бердичева по автотрасі на Райгородок.
Нині дещо призабута, ця назва фактично вийшла з ужитку – хутір давно перейменували на Любомирку. Але звідки з’явилась така дивна назва – Шльомарка? Це мене цікавило, хоча й не було серед питань першого ряду.
І ось, цілком випадково, перегортаючи сторінки праці Лаврентія Похилевича “Сказания о населенных местах Киевской губернии” (1864) знайшов відповідь. Виявляється, у першій половині XIX ст. цей хутір належав поміщику Шлемеру, а по його смерті – дружині поміщика. Власне, від імені поміщика й пішла назва. Цікавим цей поміщик був тим, що усім селянам села Жидівці (нині входить до складу села Романівка) надав прізвища на свій розсуд, відмінивши попередні.
Нині в Любомирці-Шльомарці проживає біля 10 осіб. І мало що нагадує про те, що у далекому 1926 році, коли відбувся перепис населення, тут було 25 домогосподарств, де проживало 124 особи…
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
