Щоб люди не плутались

Останні декілька років у Бердичеві (та й по всій Україні загалом) активно триває процес зміни топонімічних назв – країна намагається очиститись від колоніального (рашистського) минулого. Червона гора знову стала Лисою (хоча документально це так і не оформили), а більш як половина назв вулиць міста депутати замінили на більш прийнятні, які відображають перш за все українське минуле нашого краю.

На жаль, цей процес розтягнувся у часі і не завершився по сьогодні – найближчим часом очікуємо ще низку перейменувань вулиць, яку готує вже обласна військова адміністрація. Тож досі не існує офіційного переліку назва вулиць, провулків та площ міста Бердичева, що призводить до плутанини та незручностей.

Варто зазначити, що така ситуація вже траплялась в історії Бердичева. Так, під час окупації міста німецькими військами у 1941-1943 рр. нова влада всього одним (!) розпорядженням перейменувала всі вулиці міста, що мали назви, пов’язані з більшовизмом, повернувши їм попередні (історичні), чи надавши нові. До цих назв так призвичаїлись пересічні люди, що після приходу радянських військ і надалі користувались ними як у повсякденному спілкуванні, так і в документообігу (хоча у 1944 році радянська влада повернула попередні, радянські, назви). Дійшло до того, що така ситуація змусила керівництво міста знову повернутись до цього питання. Тож у квітні 1947 року з’являється окрема постанова міськради, в якій оприлюднюється список старих назв вулиць, що діяли в часи німецької окупації, та нових радянських назв. Щоб люди не плутались.

Анатолій Горобчук