Home Новини Школа №4 і Василь Гроссман

Школа №4 і Василь Гроссман

878
0
SHARE

Нині нібито нічого й не пов’язує міську гімназію №4, що знаходиться на вулиці Вінницькій, з ім’ям уродженця нашого міста, видатного радянського письменника єврейського походження Василя Гроссмана. Але це не так – зв’язок є, і він значно глибший, ніж може уявити пересічний бердичівлянин.

Час від часу громадськість Бердичева згадує про свого відомого земляка. Зазвичай це відбувається або на ювілей з дня його народження, або з іншої нагоди. Коли ж розпочалась гаряча фаза російсько-української війни, про Гроссмана ніби й взагалі забули – все, що стосується російськості (а свої прозові твори письменник писав виключно російською мовою) зі зрозумілих причин викликає в українців негативну реакцію. Та я переконаний, що з часом все стане на свої місця, і твори Василя Гроссмана повернуться до нас, талант прозаїка віднайде своїх шанувальників.

Але повернемось до школи №4. Ще за свого життя Василь Гроссман здобув широке визнання не лише серед читачів його творів, але й був достатньо обласканий владою. Варто вказати, що у 1955 році до свого 50-річчя Василь Гроссман отримав орден Трудового Червоного Прапору. Тож коли у 1964 році письменник після тривалої хвороби помер, цілком логічним постало питання вшанування його пам’яті.

В Бердичеві це вирішили здійснити так: виконавчий комітет Бердичівської міської ради своїм рішенням №165 від 24 квітня 1965 року розглянувши клопотання секретаріату Московського відділення спілки письменників Російської Федерації вирішив присвоїти ім’я Василя Семеновича Гроссмана Бердичівській восьмирічній школі №4, яка на той час знаходилась у будівлі по вулиці Урицького (нині вулиця Сергія Ковтуна).

Чому саме школу №4 обрали для надання їй імені радянського письменника? Логіка тут така: у будівлі по вулиці Урицького ще на початку 1920-х років розмістили трудову школу №6, навчання в якій відбувалось на єврейській мові. На той час всі школи міста розділялись за національною ознакою викладання предметів, і жителі міста самі обирали навчальний заклад, в якому будуть навчатись їх діти. Єврейських шкіл у місті було багато – це трудові школи №4, 5, 6, 9, 13 та 16. Але так тривало недовго – у 1933 році всі єврейські школи, у тому числі і школу №6 реорганізували, навчання стало проводитись на російські мові. Школа №6 у будинку по вулиці Урицького діяла до початку німецько-радянської війни.

Особняк по вулиці Сергія Ковтуна, 16, 2006 рік

Після Другої світової війни у будинку по вулиці Урицького знову відкрили школу, яка мала №4. За традицією, яка склалась ще з 20-х років, у цьому навчальному закладі й далі стали навчатись діти переважно з єврейських родин, і серед пересічних бердичівлян вона вважалась єврейською, хоча мова викладання залишилась російською. Досить згадати, що саме в цій школі навчались такі відомі бердичівляни, євреї за національністю як письменник Фрідріх Горенштейн, поет Семен Майданник, письменник Борис Рахманін.

Навчальний заклад займав будинок по вулиці Урицького до 1976 року. У 1976 році для школи №4 по вулиці Свердлова (нині вулиця Вінницька) звели новий навчальний комплекс, куди заклад влітку й переїхав. Одночасно школу реорганізували з восьмирічної у повну середню (десятирічну), а в будинку по Урицького розмістили Станцію юних техніків.

Наскільки мені відомо, школа №4, а нині гімназія №4 більше ніколи не змінювала імені, а рішень про відміну вищезазначеної постанови я не знайшов. Тож навчальний заклад і нині має повне право з гордістю носити ім’я видатного радянського письменника, уродженця Бердичева Василя Гроссмана.

Анатолій Горобчук

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here