Чорний Любомир Іванович

Чорний Любомир Іванович (нар. 02 січня 1943, с. Гадинківці, Копичинський р-н, Тернопільська обл., УРСР, СРСР – пом. 11 лютого 2018, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – військовослужбовець, голова Бердичівської районної організації ветеранів війни і праці (2003-2008).

Чорний Любомир Іванович народився 2 січня 1943 року в с. Гадинківці Копичинського (нині Гусятинського) району Тернопільської області. Батько Іван Якович працював на залізниці, мати Марія Андріївна працювала у колгоспі.

У 1957 році Любомир Іванович закінчив Гадинківецьку неповну середню школу, а в 1960 році Пробіжнянську середню школу Тернопільської області.

Після закінчення школи 1960-1961 рр. був учнем на Чортківській ремонтно-тракторній станції, потім навчався у технічному училищі №3 м. Львова (1961-1962 рр.), працював на заводі «Амурлітмаш» фрезерувальником (м. Комсомольськ-на-Амурі, Далекий Схід). Та бажання стати військовим взяло гору: з 1962 по 1965 рр. Любомир Іванович навчався у військовому танковому училищі м. Благовещенськ Амурської області.

Отримавши звання офіцера з 1965 по 1974 рр. Любомир Чорний проходив службу в Прикарпатському військовому окрузі, у місті Бердичеві, що мав на той час розвинений комплекс військових частин на Червоній Горі. Тут він служив на посадах командира взводу, командира навчальної роти, начальника штабу навчального батальйону.

Одружився, разом із дружиною Ольгою Іванівною виховали доньку Оксану.

Військова служба у Бердичеві проходила бездоганно. Враховуючи успіхи молодого капітана, командування направило Любомира Чорного до бронетанкової Академії. Так з 1974 по 1977 рр. він навчався в Академії бронетанкових військ (м. Москва), по закінченні якої з 1977 по 1987 рр. проходив службу в Забайкальському військовому окрузі на посаді заступника командира танкового полку (м. Кяхта Бурятської АРСР) та начальника штабу мотострілецької дивізії (м. Шелехів Іркутської області).

У 1987 році Любомира Чорного перевели для подальшого проходження військової служби у Прикарпатський військовий округ. Так він повернувся до Бердичева, де у званні полковника прослужив по 1992 рік на посадах начальника штабу та командира 62-ї запасної танкової дивізії, що дислокувалась на Червоній Горі.

Після звільнення з лав Збройних Сил з 1992 по 1995 рр. Любомир Чорний спочатку працював у Бердичівському міськрайвійськкоматі, а з 1995 по 2003 рр. – у Бердичівській райдержадміністрації на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій.

У 2003 році Любомир Іванович очолив районну організацію ветеранів війни і праці. На цій посаді він продовжив роботу з ветеранами Другої світової війни, учасниками бойових дій на території інших держав. Та на початку 2008 року важка хвороба не дозволила продовжувати роботу, Любомир Іванович йде на відпочинок. А на посту голови ветеранської організації у березні 2008 року його замінив Володимир Жабко.

Любомир Чорний за тривалу та бездоганну службу мав численні відзнаки: нагороджений орденом «За службу Батьківщині» III ступеню, медалями «За бездоганну службу» III, II та І ступенів, «Ветеран Збройних Сил СРСР», «За військову доблесть», «В честь 100-річчя з дня народження В.І. Леніна», медаль ВДНГ, «Захиснику Вітчизни», «До дня народження Г.К. Жукова» та іншими ювілейними медалями.

Помер Любомир Чорний 11 лютого 2018 року. Похований у Бердичеві у військовому секторі загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

Джерела і література:

Генерали та старші офіцери Тернопільщини. Кн. 1 / Авт.-упоряд. Верцімага О.М. – Львів: ЗУКЦ, 2006. – с. 103.