Чи знаєте ви, що… Частина 3.

…топонім Елінг як географічна назва з’явився у Бердичеві після того, як на Лисій горі спорудили велетенський ангар, в якому розмістили придбаний російським урядом у 1910 році дирижабль “Гриф” (початкова назва дирижабля – Parseval PL-7). Це був перший металевий елінг на території Росії, його придбали в німецькій фірмі Круппа.

…у 1912 році селянин із Бердичівського повіту Демченко на власні кошти придбав місцевому хірургічному відділенню бердичівської єврейської лікарні електросвітловодну ванну нової конструкції під назвою “Електросоль”.

…Бердичів на поштових конвертах СРСР відображений лише один раз – 14 січня 1976 року Міністерство зв’язку СРСР видало художній маркований конверт, на якому зображено пам’ятник Григорію Котовському в Бердичеві і напис російською і українською мовами – “Житомирська область, м. Бердичів. Пам’ятник Г.І. Котовському”. На звороті зазначено, що скульптор пам’ятника Д. Красняк, архітектор Ф. Грінченко. Художник конверта – Л. Надточий.

…12 вересня 2004 року “Укрпошта” випустила в обіг поштовий конверт із написом “Монастир Босих кармелітів”, розміщеним під його старовинним зображенням у лавровому вінку. Зверху дата – 1630, праворуч угорі ангел зі стрічкою, на якій напис – “м. Бердичів”. Марка на конверті мала номінал 45 коп., що відповідало на той час поштовому тарифу на відправлення простого листа вагою до 20 грам у межах України.

…на місці, де нині знаходяться корпуси районного територіального медичного об’єднання (вулиця Житомирська, 85), колись був великий сосновий бір та фруктовий сад. Ці землі до революції 1917 року належали поміщику Доманському – власнику аптеки, яка знаходилась у центрі міста по вулиці Європейській, 19 (нині у цьому будинку розміщено ресторан “Чікаго”, відділ статистики, магазини та офіси).

…у 18-у столітті в Бердичеві було дві лікарні: міська Єлизаветинська на 30 ліжок та єврейська на 65 штатних місць, яка знаходилась на місці, де нині стоїть будинок міського виконавчого комітету. Перебування в лікарнях було платним: для Єлизаветинської лікарні плата становила 25 копійок на добу та необхідно було платити наперед за 5 діб. У єврейській лікарні плата становила 40 копійок на добу, але для місцевих євреїв перебування в лікарні було безкоштовним.

…у будинку, який по вулиці Козацькій нині займає ресторан “Алые паруса”, у 80-х роках минулого століття знаходився зал реєстрації актів цивільного стану та весільний салон.

…попри нинішню всеохопність мобільного зв’язку, прийшов він у наше місто не так вже і давно: 29 жовтня 1997 року у приміщенні міськвиконкому відбулась презентація Українського мобільного зв’язку (оператор UMC), на якій оголосили, що Бердичів став 115-м містом в Україні, де можна користуватися мобільними телефонами.

…16 листопада 1978 року жителі міста могли спостерігати над Бердичевом непізнаний літаючий об’єкт (НЛО): над Загребеллям майже півтори години висіла велика вогненна куля, яка потім зникла у південному напрямі. Військові вертолітної частини, що дислокувалась у селі Радянському (Романівка), також спостерігали цей об’єкт, але підлітати до об’єкта не стали.

…у Бердичеві на сьогодні нараховується 59 Почесних громадянина міста. 50-м за ліком – так би мовити, ювілейним, став міський голова Василь Мазур.

…річка Гнилоп’ять отримала свою назву від того, що заболочені витоки струмків, які живлять річку, витікали у свій час із гнилих болотистих мочарів. А найбільші притоки впадають у неї зліва, і їх саме п’ять: П’ятка, Гнилоп’ятка, Клітенка, Терехівка і Вовчиця. Тому і виникла назва – Гнилоп’ять.

…архітектурну перлину Бердичева – собор Успіння Пресвятої Богородиці (Успенський собор) знищили у 1936 році. Це здійснив майор Червоної Армії Олексій Федорович Лімонов, який натиснув на кнопку динамо-машини, після чого пролунав потужний вибух.

…до 60-х років минулого століття на бердичівському пивоварному заводі для тривалого зберігання пива у літній час використовували комору, у якій роль холодильних установок виконував… звичайнісінький лід. Його заготовляли – вирубували з льоду – працівники пивзаводу взимку на Гнилоп’яті у кількості двох тисяч тон! Щоб лід не танув протягом року, його покривали цілими скиртами соломи.

…Бердичів здавна славився численними підземними ходами та підземеллями, які, як відомо, широко використовувалися місцевими купцями для торгівлі, у тому числі контрабандної. Так от, у кінці кінців ці підземелля зацікавили керівництво Київської губернії, яке направило у 1832 році до Бердичева полковника Голубцова з метою обстеження підземелля. Але ця спроба виявилася малорезультативною і обмежилася лише констатацією наявності підземелля у місті (подейкували, що полковника бердичівські купці просто підкупили).

…у 1867 році влада здійснила другу спробу дослідження бердичівського підземелля. Дослідження проводив капітан Копанський. Він виявився настирливим, два роки безперервної праці дали результат – у 1869 році ним складено генеральний план міста Бердичева з зазначенням на ньому всіх існуючих і знятих з натури підземель! Всього у Бердичеві виявили 208 підземель, з яких 130 були фактично підземними ходами, 78 – домашні погреби та підвали.

…біля костелу Святої Варвари знаходилась двоповерхова кам’яна дзвіниця висотою 10,5 метрів, що мала 4 дзвони. Мелодію цих дзвонів було чути по всьому місту. На жаль, у 60-х роках минулого століття дзвіницю розібрали.

…сьогодні взамін справжніх дзвонів під куполом римо-католицького храму Святої Варвари встановлено електронні дзвони, які рівномірно відраховують години з 8-ї ранку до 9-ї вечора та імітують молитовні пісні. О 12-й годині звучить “Ангел Господній”, о 15-й годині – “Святий Боже”, о 21-й – “Апель Ясногурський”.

…на старому кладовищі, що знаходиться по вулиці Пушкіна, є так звана військова ділянка, де поховані воїни, що загинули в боях за Бердичів у 1941 та 1944 роках, ветерани Другої світової війни та військові, що померли у повоєнний час. Ця ділянка утворилась у 1941 році, у 1964-1966 рр. та 1970-1972 рр. сюди з різних частин міста з більш як 30 братських могил перепоховали останки радянських воїнів.

…у 1863 році на Правобережній Україні відбулось друге польське повстання, активну участь у якому брала також бердичівська шляхта. Після придушення повстання у рамках посилення русифікації місцевого населення російський уряд прийняв рішення про те, щоб у містечках Волині міські голови та секретарі міських дум обирались виключно з людей, які мають православне віросповідання.

…у 1855 році у списках місцевого купецтва значилось 5888 осіб. Переважну частину купців, як і жителів міста, складами євреї. Більшу частину купецтва з християн складали католики, тобто поляки. Православних купців було лише п’ять чи шість осіб на все місто (у 1863 році кількість жителів міста становила 51,6 тис. осіб).