Home Історія Чи знаєте ви, що… Чи знаєте ви, що… Частина 2.

Чи знаєте ви, що… Частина 2.

3354
0
SHARE

Хоральна синагога, яку збудувала в Бердичеві єврейська община у 1850 році, усередині була схожа на лютеранську церкву: колони, ряди лав, хори, на яких розміщувалися жінки, тоді як у традиційних синагогах жінки знаходились у задніх напівтемних приміщеннях із маленькими заґратованими віконцями. Монументальність і розміри синагоги вказували на її значну роль у житті міської общини.


…православний Свято-Миколаївський храм, що знаходиться в Бердичеві на перехресті вулиць Європейської та Шевченка, вперше отримав статус Собору у 1923 році, коли єпископ Липовецький і Бердичівський Олександр (Чекановський), що проводив тут богослужіння, приєднався до обновленського руху (розкольницького руху у російському православ’ї, що виник офіційно після Лютневої революції 1917 року).

У листопаді 1941 року храм вдруге став собором, коли перебував у складі Волинської і Житомирської єпархії Української автономної Церкви (АПЦ), що виникла на окупованих німецькими військами територіях України.

По звільненні України від німецьких окупантів на її території АПЦ припинила свою діяльність. У 1945 році, вже по війні, бердичівський православний храм зареєстрували як приходський Православної церкви Московського Патріархату. У 1996 році Свято-Миколаївському храму фактично втретє надали статус соборного. На цей час це храм Української Православної Церкви Московського Патріархату.


…копії зображення ікони Матері Божої Бердичівської поширені не лише в Україні, але й по всьому світі. Ікона вважається чудотворною іконою як для католиків, так і для православних.


…наприкінці 60-х років XIX століття Київська губернія, до складу якої входив Бердичів, мала всього 12 професійних пожежних частин. Щодо кількості пожежних чинів на той час для порівняння маємо таку картину: у Києві – 142 пожежних і 8 унтер-офіцерів, у Бердичеві – 70 пожежних та 2 унтер-офіцери.


…у 50-х роках минулого століття уряд країни ввів плату за користування радіоприймачами та телевізорами. Функції збору такої плати поклали на бердичівську контору зв’язку (нині це підрозділ ПАТ “Укртелеком”). З цією метою на підприємстві вівся облік наявних у населення радіоприймачів для стягнення відповідної плати.


…з грудня 1963 року у бердичівській конторі зв’язку організували пункт контролю за радіоефіром. Мета його діяльності – виявлення у населення незареєстрованих радіопередавальних пристроїв, що можуть порушувати чистоту радіоефіру.


…до 1915 року на місці, де нині знаходиться машинобудівний завод ПАТ “Беверс” (колишній “Комсомолець”), був розташований… пивоварний завод (залишився фундамент під спортзалом).


…у 1884 році в Бердичеві проживало 77823 жителя, з них 10777 православних, 3298 католиків, 339 протестантів, 62366 євреїв і всього 12 мусульман.


…хоча Бердичів знаходиться на стійкій у тектонічному відношенні частині земної кори — Руській, або Східноєвропейській платформі – відголоски сейсмічної діяльності у Карпатах та Кримському півострові чути і у нас. Найбільш відчутними для нашої території були землетруси, які проявились силою у п’ять балів і відбулись 26 жовтня 1802 року, 6 жовтня 1908 року та 10 листопада 1940 року. А багато хто пам’ятає і землетрус 1975 року…


…попри тривалу історію Бердичева та значну його економічну та військову роль, були часи, коли місто могло повністю зникнути з карти України. Так, 1695 року кримська орда на чолі з Казі-Гіреєм по дорозі з Кам’янця до Фастова повністю спалила Бердичів.


…у 70-х – початку 80-х років минулого століття на залізничній станції Бердичева висіло велике панно під назвою “Достопримечательности Бердичева”. На панно крім костелу Святої Варвари та кляштору Босих Кармелітів значився і мисливський будиночок гетьмана України Івана Степановича Мазепи (його розібрали у середині 80-х років).


…підвищення на південній окраїні Бердичева мало історичну назву Лиса гора. Після утвердження радянської влади у 20-х роках це підвищення отримало нову назву – Гора Червоного Жовтня (російською “Гора Красного Октября”), або просто Червона гора.


…споконвіку Лиса гора у Бердичеві – територія, що не мала дерев та була вкрита лише невеличким рослинним покривом. Окрім того, за переказами це була місцевість, де в певний час збирались місцеві чаклуни та відьми для шабашу. Лише у 60-х роках минулого століття цю місцевість учні середньої школи №12 та комсомольці міста активно засадили деревами, які ми тепер і спостерігаємо на її схилах.


Шандора – назва комплексу з спортмайданчика та двох штучних озер на Лисій горі – отримала свою назву від циганського імені Шандор (Олександр), яке дуже поширене серед цього народу. Зазвичай, коли до Бердичева прибував кочовий табір циган, вони зупинялись саме у цій зручній для табору місцевості – вільна від дерев місцевість, яка знаходиться неподалік від міста.


…зародки власного виробництва електроенергії у Бердичеві сягають 1900 року, коли концесіонером була зведена перша міська електростанція. Знаходилась вона на місці, де нині розташований міський пляж на провулку Пляжному.


…на перехресті вулиць Європейської та Лілії Карастоянової, де нині знаходиться пам’ятний знак до 2000-ліття Різдва Христового, колись знаходився фонтан. Невеличкий, зі скульптурами у вигляді жабенят, його спорудили у 70-х роках і він тривалий час радував бердичівлян грою води.


…назва мікрорайону Парк Гагаріна з’явилась після того, як у 70-х роках почала розбудовуватись частина міста, окреслена вулицями Богдана Хмельницького, Дзержинського (нині Героїв України) та Карла Маркса (нині Михайла Грушевського). Тут мали створити бульвар та встановити на його початку пам’ятний знак радянському космонавту Юрію Гагаріну. Бульвар побудували, а от пам’ятний знак так і не встановили. Але назва серед жителів міста закріпилась.


…початково міська школа №5, що нині знаходиться на перехресті вулиць Європейської та Джозефа Конрада, була маленькою та одноповерховою (будинок побудовано у 1917 році). Це вже по закінченні Другої світової війни добудували другий поверх, що значно збільшило можливості школи по навчанню дітей.


…будинок, який нині займає загальноосвітня школа №11, на початку був одноповерховим. Збудував його у 1897 році купець І-ї гільдії Давид Абрамович Магазаник. Після революції 1917 року будинок націоналізували, тут розмістили єврейську початкову школу. Другий поверх з’явився у 1957 році.


…на початку 20-х років минулого століття у приміщенні міського казначейства розташувався “Клуб інвалідів”, а з 1925 року — кінотеатр “Зоря”. У січні 1937 року в місті відкрився новий кінотеатр – звуковий (!), що отримав ім’я командарма Михайла Фрунзе. Нині у цьому будинку знаходиться міська дитячо-юнацька спортивна школа імені Віталія Лонського.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here