Home Проекти Постаті землі Бердичівської Чепуренко Анатолій Олексійович

Чепуренко Анатолій Олексійович

264
0
SHARE

Чепуренко Анатолій Олексійович (нар. 1915, м. Бердичів, Київська губ., Російська імп. – пом. 22 січня 1945, с. Пройсіше-Марк, Східна Пруссія, Німеччина) – учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.


Чепуренко Анатолій Олексійович
(1915-1945).

Чепуренко Анатолій Олексійович народився у 1915 року (за іншими даними – 1912 р.) у Бердичеві в робітничій родині. Існує також версія, що місцем народження Анатолія Чепуренка є село Червоне Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської області (нині селище Червоне Андрушівського району Житомирщини).

Анатолій Чепуренко закінчив 7 класів середньої школи, працював на одному з підприємств Києва.

У 1936 році Анатолій Московським МВК призваний до лав Червоної Армії. Закінчив полкову школу молодших командирів і Казанське танкове училище. Член ВКП(б). Одружений, дружина Євгенія Сергіївна Клімашевська.

Лейтенант Анатолій Чепуренко був учасником радянсько-фінської війни 1939-1940 років. Командував взводом 109-го окремого розвідувального батальйону 86-ї мотострілецької дивізії 7-ї армії Північно-Західного фронту.

Танковий взвод лейтенанта Анатолія Чепуренка отримав завдання: на одній із ділянок Карельського перешийку знищити вогневі точки супротивника, очистити населений пункт Керп від автоматників і снайперів, забезпечити просування піхоти.

Підготовку провели по карті, оскільки місцевість була прихована від очей, глибина оборони не проглядалась. Танк командира взводу йшов попереду, прокладаючи в глибокому снігу шлях для інших екіпажів, стрілків та саперів, що йшли вслід. Боєприпаси і вибухівку везли за собою на причіпних санях. Супротивник зустрів бойову групу сильним вогнем артилерії і кулеметів із дотів, окопів, бліндажів, з-за валунів і дерев. Це було перше бойове хрещення танкістів. Прицільним вогнем із гармат і кулеметів танкісти подавили вогонь супротивника. Сміливий маневр, добре поставлена взаємодія з піхотою, артилерією і танками інших підрозділів, стрімка і злагоджена атака змусили супротивника відступити.

Перший бойовий успіх надихнув радянських танкістів. Ворога переслідували по засніженій пересіченій місцевості, покритої лісами та озерами. Бойова група Анатолія Чепуренка заволоділа 3 потужними дотами і підірвала їх.

Важкі бої йшли вдень та вночі. Танки вели за собою піхоту. У боях за населений пункт Мукалахті взвод А.О. Чепуренка взяв участь у семи атаках. Під час однієї з атак сусідній танк був підбитий. Для спасіння екіпажу командир взводу впритул підвів свій танк до пошкодженого, забрав людей, а потім повернувся на бойовий рубіж і ще запекліше прийнявся громити ворога.

Танковий взвод А.О. Чепуренка наніс супротивнику великих втрат, і всюди на чолі взводу йшла машина лейтенанта. Його прикладу слідували інші екіпажі, вони уміло боролися, прикриваючи один одного, надавали потерпілим невідкладну допомогу, виручали з біди товаришів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1940 року за героїзм і відвагу, проявлені в боях на Карельському перешийку лейтенанту Анатолію Олексійовичу Чепуренко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№499).

Схема розташування могили гвардії капітана А.О. Чепуренка з донесення про безповоротні втрати, 1945 р.

Під час німецько-радянської війни Анатолій Олексійович Чепуренко воював із гітлерівськими загарбниками. Після важкого поранення його призначили викладачем Казанського танкового училища, але він рвався на фронт і добився свого. Воював на 1-у Прибалтійському, 3-у і 2-у Білоруському фронтах. Був тричі поранений. Нагороджений орденами Леніна і Вітчизняної війни II степеня.

Командир 3-го танкового батальйону 32-ї танкової бригади 5-ї гвардійської танкової армії гвардії капітан А.О. Чепуренко одним із перших пересік кордон Східної Пруссії. 22 січня 1945 року в одному з боїв за місто Кенігсберг Анатолій Олексійович Чепуренко загинув. Похований в районі села Пройсіше-Марк (західна сторона церкви) у Східній Пруссії.

Джерела і література:

Книга Пам’яті України. Переможці. Житомирська область. – 1 том. Житомир. Комунальне книжково-газетне видавництво “Полісся”, 2010. – с. 73.

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в двух томах. Т. 2. – М.: Воениздат, 1987. – с. 715.

Сердюков И. Интернет-проект “Герои страны”: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=3795

ЦАМО Ф33, опись 11458, дело 743: Донесение о безвозвратных потерях.

Михайленко П. І ще один наш земляк-герой. // “Новини Андрушівщини”, №41 (9669) від 11.11.2013 р., с.7.


Донесення про безповоротні втрати особового складу 32-ї танкової бригади 5-ї гвардійської танкової армії, 1945 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here