Home Новини Хто такий Кац?

Хто такий Кац?

1174
0
SHARE

Старожили міста, коли їх накриває хвилею спогадів, із придихом серед інших легенд Бердичева згадують відомого продавця газованої води Ізю-газировщика, або Елю Ронделя. І вода в нього була найліпша (хоча таких ларьків із водою було добрий десяток у місті), і анекдоти він розповідав найвеселіші (мабуть, інші продавці також знали їх немало), і “абисл сиропчик, абисл хохма – и сверху 200 грамм водички!”

Михайло Йосипович Кац,
1972 р.

Та мало хто задумується над тим, що ця людина в історії міста могла б і не з’явитись, якби… А от цих “якби”, як це зазвичай буває, декілька. І одним із них став бердичівський єврей Кац. Або просто – Михайло Йосипович Кац.

Ті ж таки старожили відразу ж вигукнуть – “магазин Каца”! Так, це саме він – завідуючий продовольчим магазином №1, що знаходився на розі вулиць Луппова та Європейської (у минулому вулиця Карла Лібкнехта, якщо хто призабув).

Доля Михайла Каца цікава сама по собі: будучи нащадком відомих у місті євреїв-купців, він не бачив себе в іншій сфері, ніж торгівля. Хоча легенда згадує ще про одну його дитячу мрію – море. Звідси, мабуть, служба на Тихоокеанському флоті. Ще до війни. Але як би там не було, Михайло закінчив Московський технікум радянської торгівлі, вступив до лав КПРС (без цього не було й мови про подальше кар’єрне зростання). А далі – посада завідуючого міським магазином, яку він обіймав більш як 38 років!

Його магазин, що фасадом виходив на стильну будівлю парткому (як ніяк колишній палац, збудований у стилі пізнього класицизму), а згодом на Жовтневу (нині Центральну) площу, у радянські часи перетворився на своєрідну вітрину Бердичева. Як ГУМ, чи гастроном Єлісеєвський у Москві (нехай вибачить мені читач за такі порівняння). Серед жителів міста магазин славився якісним товаром та відмінним обслуговуванням, про що піклувалась, звичайно, і міська влада: У Миши было всё. И если он привозил товар, так это был настоящий товар. Такого в других магазинах не было” (“Очередь”, Віктор Коржук).

Продовольчий магазин №1 по вулиці Карла Лібкнехта, 32.
Фотографія початку 1980-х років.

Колектив, який тут працював, відмічався згуртованістю та завзятістю. І не в останню чергу завдяки Кацу. Він піклувався не лише про свій магазин та його асортимент – його постійною турботою був також персонал. Недарма ж саме тут працювали той же Еля Рондель разом із дружиною. Він – продавцем газованої води, вона – у хлібному відділі. І так – впродовж усього життя.

Пригадується мені одна цікава історія з життя цього колективу. Наприкінці 60-х у міському управлінні змішаної торгівлі, до складу якого входив магазин Каца, назріла проблема – відсутність власних складських приміщень зі зростанням товарообороту все більш ускладнювала роботу організації. Товар зберігався у 23-х окремих невеликих приміщеннях, розкиданих по місту та околицях. Витрачались значні кошти на оренду цих приміщень, утримувались зайві завідуючі складами, доволі часто товар псувався та списувався з-за недотримання умов зберігання. Вихід один – будувати власну матеріально-технічну базу. Але необхідних коштів держава не виділяла, хоча короткостроковий кредит Держбанк таки надав. Тому керівництво змішторгу вирішило провести будівництво бази власними силами, для чого залучити працівників. Провели загальні збори колективу та вирішили – кожен змішторгівець відпрацює на будівництві три вихідних дні.

Як писала тогочасна радянська преса, до виконання завдання робітники змішторгу взялись із великим ентузіазмом. Чи насправді це було так, історія замовчує. Але особливо відзначився колектив магазину №1 та його керівник Михайло Кац. Працівники магазину відпрацювали на будівництві не три, як передбачалося, а цілих сім днів. Веселі були часи, як згадував потім Михайло Йосипович.

За трудові досягнення Михайла Каца нагородили орденом “Знак Пошани” – однією з найвищих нагород колишнього СРСР. На початку 1992 року Михайло Йосипович полишив роботу та пішов на заслужений відпочинок, згодом емігрував до Німеччини. До речі, прізвище “Кац” походить від абревіатури: “коhен цедек” – праведник, тобто, людина, що живе праведним життям… «Да будет душа его завязана в Узле Жизни вместе с душами праотцов и праведников».

Ось і запитую себе: чи з’явилася б у Бердичеві легенда про Ізю-газировщика, якби не існувало такого Каца?

Анатолій Горобчук.

P.S.: Магазин №1, яким керував стільки років Михайло Кац, припинив існування у серпні 2013 року. На стіні цього будинку сьогодні знаходиться меморіальна дошка. На жаль, присвячена не Кацу.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here