Home Медіа Фотографії з минулого Фотографії з минулого у сучасність. Частина 2

Фотографії з минулого у сучасність. Частина 2

4350
0
SHARE

Увага! Для перегляду обраного зображення необхідно навести вказівник мишки на фотографію.

Перехрестя вулиць Європейської та Лілії Карастоянової (у дореволюційний час відповідно вулиці Білопільська та Училищна). На розі вулиць 9 травня 1965 року урочисто відкрито пам’ятник Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Це пам’ятник двічі змінював місце свого розташування: у 1982 році, коли знесли бульвар, його перенесли в район м’ясокомбінату та встановили на розі вулиць Леніна (нині Житомирська) та Марини Раскової. У травні 2001 року він знову переїхав – на цей раз пам’ятник перенесли на початок бульвару, що навпроти обласного госпіталю, де він знаходиться і нині.



Центральна прохідна ПАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”. Будинок прохідної збудували у 1958 році. Згодом провели його реконструкцію, у 60-70-х роках минулого століття на фасаді прохідної встановили п’ять меморіальних дошок. Нині дошки демонтовані, оскільки підпали під дію пакету законів про декомунізацію, прийнятих Верховною Радою України у 2015 році.



Перехрестя вулиці Житомирської та Соборної площі (попередня назва – вулиця Леніна). До середини 90-х років минулого століття тут знаходився житловий квартал типової міської забудови кінця XIX – початку XX ст. Двоповерховий будинок спорудили у 1890 році для Російсько-французького банку, у радянський період тут знаходились міський архів та інші установи. У зв’язку з аварійним станом будівлі кварталу у середині 90-х років розібрали. Нині тут знаходиться довгобуд – планувалось спорудити торговельно-офісний центр.



Пам’ятник Т.Г. Шевченку на площі перед входом до однойменного міського парку культури і відпочинку. У 1898 році на Соборній площі збудували водонапірну башту, за допомогою якої по водогінній системі місто забезпечувалось питною водою. У радянські часи в башті знаходився також міліцейський пост. У 1973 році башту у зв’язку з уведенням у дію нової водогінної системи зруйнували.



Вулиця Вінницька (у дореволюційний час вулиця Махнівська, згодом – Свердлова). На місці, де нині знаходиться автозаправна станція, стояв будинок, побудований у 1911 році як гімназія Шварцмана. У радянські часи тут знаходилась середня школа №9. У зв’язку з ветхістю будівлю школи зруйнували на початку 90-х років.



Вулиця Вінницька, 5, будинок рукавичної фабрики. До 1930 року це була Хоральна синагога, яку побудували у 1850 році. Її відвідували переважно заможні євреї. У ній, одній із перших хоральних синагог Російської імперії, діяли хор та орган. З 1930 по 1941 роки в будівлі розмістили клуб безбожників. Після Другої світової війни будівлю передали єврейській релігійній громаді, з 60-х років влада відібрала споруду, з цього часу будинок займає фабрика.



Вулиця Вінницька, будинок Укртелекому. Будинок побудували у 1904 році на місці колишньої Рибної площі (від неї залишилась назва провулку, що йде в бік річки Гнилоп’яті – Рибний). На початку тут знаходилась лікарня Червоного Хреста, але у 1938 році будинок націоналізували та передали на користь НКВС. У січні 1944 року, після звільнення Бердичева від німецьких військ, будинок передали конторі зв’язку. У 1964 році до старого будинку добудували новий, в якому розмістились поштовий зал, АТС та переговорний пункт.



Вулиця Молодогвардійська, площа перед ВНЗ “Коледж промисловості, економіки та права”. У 1974 році з нагоди 30-річчя визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників тут встановили пам’ятний знак – танк Т-34. У 1985 році його перенесли на Привокзальну площу, де він знаходиться і нині. У 1999 році на площі перед коледжем – на місці розташування єврейського гетто – встановили пам’ятний знак, у 2001 році – пам’ятну стелу, присвячену Праведникам світу.



Вулиця Вінницька, Центр позашкільної освіти ім. О. Разумкова. Будинок спорудили у 1902 році, його займала міська Дума та управа. Після громадянської війни в будинку почала працювати драматична студія, з 1923 року – робітничий клуб, з 1929 року – музичний гурток. У 1935 році будинок відвели під Палац піонерів, який у 1993 році перейменували на Будинок дітей та юнацтва “Творчість”.



Соборна площа, пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля (нині меморіал “Слава Героям!”). Вічний вогонь перед обеліском запалив 9 травня 1970 року перший секретар міськкому Комуністичної партії України Іван Бражник.


LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here