Федорук Олег Олександрович

Федорук Олег Олександрович (нар. 17 вересня 1937, с. Дубові Махаринці, Козятинський р-н, Вінницька обл., УРСС, СРСР – пом. ?, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – державний службовець, журналіст, карикатурист.

Федорук Олег Олександрович народився 17 вересня 1937 у селі Дубові Махаринці Козятинського (нині Хмільницького) району Вінницької області. Дитячі роки Олега Олександровича пройшли у селі Шпичинці Ружинського району.

Хист до малюнку прийшов до Олега Федорука ще у дитинстві. Вже у 7 класі він став редактором шкільної газети, до якої готував також і ілюстрації.

У 1955 році Олег Федорук закінчив Київський будівельний технікум за спеціальністю «технік-будівельник архітектурного оздоблення». За направленням працював у будівельному тресті міста Рівне. Через рік за комсомольською путівкою поїхав будувати вугільну шахту в місті Красний Луч Ворошиловградської (нині Луганської) області. З 1957 по 1960 рік – служба в лавах Збройних Сил СРСР.

Першу карикатуру Олег Олександрович опублікував у 1957 році в газеті «Радянська Житомирщина», коли вже проходив військову служив у лавах Збройних Сил. Як сам стверджував, вчився на творчості відомих українських художників-карикатуристів Валерія Зелінського й Анатолія Василенка, які працювали в українському сатиричному журналі «Перець», а також у Кукриніксів та Бориса Єфімова зі всесоюзного журналу «Крокодил».

З 1960 року Олег Федорук проживав у Бердичеві, працював у Будівельно-монтажному управлінні №73. Молодого, ініціативного комсомольця помітили та 1963 року запросили до міського комітету комсомолу, де він обійняв посаду 2-го секретаря. З 1966 року Олег Федорук – інструктор відділу агітації і пропаганди міського комітету Комуністичної Партії України, також пройшов навчання у Вищій партійній школі. Комсомольська організація Бердичева, яку на цей час очолював Олександр Клекота, славилася в області своїми справами. Це були кращі роки у житті комсомолу: участь в новобудовах, освоєння цілинних земель, будівництво житла для молодих сімей, комсомольські весілля, патріотичний рух «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», свята Трудової Слави, вшанування комсомольських виробничих бригад переможців соціалістичного змагання. На кошти, зароблені комсомольцями на комуністичних суботниках, у 1967 році в Бердичеві на Радянській (нині Соборній) площі спорудили пам’ятник комсомольцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни (нині це складова частина Меморіалу Слави Героїв України), де до 2021 року горів Вічний вогонь. Олег Федорук став співавтором цього пам’ятного знаку. Також він – автор пам’ятного знаку на честь Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні («25 років Перемоги»), встановленого у 1965 році на перехресті вулиць Леніна та Петровського (нині відповідно вулиці Житомирська та Шкіряників).

З 1970 року Олег Олександрович полишив роботу в міському комітеті КПУ та перейшов на службу до органів Внутрішніх Справ. Майже два десятиліття працював у виправно-трудових колоніях міста та району на посадах заступника з виховної роботи. У 1987 році брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС).

У 1988 році підполковник Олег Федорук полишив службу в органах Внутрішніх Справ та влаштувався до Бердичівського міськвиконкому. До 1990 року працював секретарем комісії у справах неповнолітніх. З квітня 1990 року по січень 1991 року Олег Олександрович – керуючий справами міського виконавчого комітету Бердичівської Ради народних депутатів. З січня 1991 року по травень 1994 року – секретар-референт Народного депутата України Олексія Хилюка, з липня 1994 року по квітень 1998 року – помічник голови міського виконавчого комітету Бердичівської Ради народних депутатів. Працюючи у міськвиконкомі, Олег Федорук очолював ветеранську організацію міськвиконкому, член президії та ради міської організації ветеранів. З 1998 року – на пенсії.

З роками Олег Олександрович розвивав та вдосконалював майстерність карикатуриста – його малюнки постійно з’являлись на сторінках міськрайонної газети «Радянський шлях» (нині «Земля Бердичівська») та обласної «Радянської Житомирщини» («Житомирщина»). Також він ілюстрував поетичну збірку бердичівського письменника Михайла Степанюка «Ревнивець» (1993). Карикатури Олега Федорука смішні, але художник не опускався до зайвого комізму та лишнього карикатуризму. Сатиричні малюнки висміювали не конкретну особу, а соціально-побутові вади суспільства.

1 квітня 1997 року, у День сміху, в приміщенні міського Палацу культури відкрилася перша персональна виставка карикатур художника. Цього ж року побачила світ його збірка карикатур під назвою «Бердичів є Бердичів. Карикатури», яка також стала значною подією у культурному житті міста. 1 квітня 2009 в приміщенні Музею історії міста Бердичева під патронатом Бердичівської міської організації ветеранів відкрилась вже третя персональна виставка карикатуриста під назвою «У Бердичеві кажуть…».

Олег Олександрович Федорук перебував на заслуженому відпочинку, проживав у Бердичеві.

«Теми знаходжу в спілкуванні з людьми, у мене багато прихильників, які чимало підказують. А скільки майбутніх сюжетів на ринку! Тільки дивись і слухай».

О.О. Федорук

Джерела і література:

Матеріали музейної кімнати Бердичівського міського виконавчого комітету.

Допомога Народному депутату. // «Радянський шлях», №8 (78) від 21.05.1991 р.

Федорук О. Бердичів є Бердичів. Карикатури. – Бердичів, 1997. – с. 4.

«Пануємо» // «Земля Бердичівська», №29 (14636) від 11.04.1997 р.

Сокальський Ю. Світ карикатури. // «Земля Бердичівська», №15 (15707) від 10.04.2009 р.