Удовидченко Віктор Іванович (нар. 29 жовтня 1913, с. Лозова Павлівка, Лозовопавлівська волость, Слов’яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія – пом. 4 травня 2000, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.
Удовидченко Віктор Іванович (в окремих документах помилково вказується прізвище Удовиченко) народився 29 жовтня 1913 року у селі Лозова Павлівка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії Російської імперії (нині місто Брянка Стахановського району Луганської області).
У лавах Червоної Армії Віктор Удовидченко з 1938 року, проходив службу в складі 56-ої Окремої дивізії. У вересні 1939 року бере участь у т. зв. Визвольному поході Червоної Армії у Західну Україну й Західну Білорусь. У 1939-1940 рр. став учасником радянсько-фінської війни.
У перші дні німецько-радянської війни Віктор Іванович проходив службу в складі 44-ї Щорсівської дивізії. Він – учасник боїв на Курській дузі.
23 грудня 1943 року, напередодні Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, Віктор Удовидченко прибув із офіцерського резерву до 117-ї гвардійської стрілецької дивізії на посаду заступника командира артилерійського дивізіону 305-го гвардійського артилерійського полку. Його дивізіон у складі 117-ї дивізії взяв безпосередню участь у визволенні міста Бердичева від нацистських загарбників: вогнем свого дивізіону Віктор Іванович підтримував наступальні дії 335-го стрілецького полку, яким командував гвардії підполковник О.М. Захарченко. Під час бою командир дивізіону майор Г. Карпенко отримав важке поранення, тому командування дивізіоном Віктор Удовидченко взяв на себе, виконував ці обов’язки до самого закінчення війни.
Віктор Удовидченко брав участь у визволенні України, Польщі, у форсуванні річок Одер та Нейсе. У місті Тернопіль бійці Віктора Удовидченка серед майна німецького гарнізону знайшли золотий ключ від воріт древнього Києва вагою 3545 грамів золота високого ґатунку, який згодом повернули у Київ до історичного музею.
Віктор Удовидченко за участь у німецько-радянській війні нагороджений двома орденами Червоного Прапора, кавалер двох орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни, має численні медалі.
По закінченні війни 117-а гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького II ст. стрілецька дивізія прибула на постійне місце дислокації до Бердичева. Тут Віктор Удовидченко продовжив військову службу. У 1956 році він у складі радянських військ взяв участь в Угорських подіях (операція “Вихор”, дії по придушенню т. зв. контрреволюційного заколоту). По завершенні операції його військова частина повернулась до Бердичева на постійне місце дислокації (Червона гора).
У 1969 році Віктор Удовидченко звільнився з лав Збройних Сил у запас, влаштувався працювати вчителем праці у середній школі №3 міста Бердичева. Обіймав цю посаду до 1981 року – виходу на заслужений відпочинок. У 1983 році він спільно з ветеранами Іваном Павленком, Степаном Лівінським та Любов’ю Конончук став ініціатором створення аматорського хору ветеранів війни та праці. Впродовж наступних майже двох десятиліть Віктор Іванович є активним учасником хору, який отримав почесне звання “народний”.
Віктор Удовидченко брав активну участь у ветеранському русі, який отримав потужний поштовх у 1987 році після створення міської ради ветеранів: проводив зустрічі з підростаючим поколінням, відвідував навчальні заклади та установи міста. Ветеран тривалий час очолював раду ветеранів 117-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок у розвиток міста, з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева від фашистських загарбників рішенням Бердичівського міськвиконкому за №780 від 24 грудня 1993 року Віктору Івановичу Удовидченко присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Удовидченко Віктор Іванович помер 4 травня 2000 року в Бердичеві. Похований на міському кладовищі в секторі почесних поховань. На могилі встановлено гранітну плиту з присвятним написом та портретом Почесного громадянина.
У музеї історії загальноосвітньої школи №3 був створений стенд, присвячений колишньому працівнику – Почесному громадянину Віктору Удовидченку. Також портрет Віктора Удовидченка розміщено в музеї бойової слави 117-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Джерела і література:
Матеріали музею історії загальноосвітньої школи №3.
Корнійчук П. Ялини в почесному караулі. – Оповіді. – Житомир, 2008. – С. 32–33.
Рішення Бердичівського міськвиконкому №780 від 24 грудня 1993 р.